У Гані згадали спадщину Кваме Нкруми та ідею єдності Африки — MyJoyOnline

Ганське видання MyJoyOnline згадало політичну спадщину Кваме Нкруми, який після здобуття незалежності Ганою 6 березня 1957 року пов’язував її майбутнє з визволенням усього Африканського континенту. Під час церемонії в Аккрі, коли британський прапор спустили, а прапор із Чорною зіркою підняли, Нкрума заявив, що незалежність Гани не матиме сенсу без повного звільнення Африки.

Нкрума розглядав політичну незалежність як початок ширшої боротьби проти колоніалізму. Він вважав, що окремі африканські держави залишатимуться вразливими до економічного тиску, військового залякування та політики «розділяй і володарюй», доки колоніальні держави зберігають вплив на континенті.

Аккра як центр визвольного руху

За правління Конвенційної народної партії Аккра стала центром антиколоніальної діяльності. Гана приймала політичних біженців, активістів і учасників визвольних рухів, серед яких у публікації згадані Патріс Лумумба, Роберт Мугабе, Амілкар Кабрал і Сем Нуйома. Їм надавали фінансову та політичну підтримку, ганські проїзні документи, а також спеціалізовану військову підготовку, зокрема через Бюро у справах Африки.

Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.

У квітні 1958 року Нкрума скликав в Аккрі Конференцію незалежних африканських держав. На той час незалежними були лише вісім африканських країн, однак учасники зустрічі сформували спільний підхід до зовнішньої політики та проголосили принцип солідарності у разі нападу на суверенну державу. У грудні того ж року відбулася Всеафриканська народна конференція за участю визвольних рухів, профспілок і представників політичних партій.

Ідея інтеграції Африки

Нкрума застерігав, що незалежність без економічної та інституційної інтеграції може призвести до неоколоніалізму. Він виступав за створення центрального політичного органу Африки, Панафриканського парламенту, спільних збройних сил, єдиного ринку та спільної валюти. У статті 2 республіканської Конституції Гани 1960 року передбачили можливість передання суверенітету, повністю або частково, задля ширшого союзу африканських держав.

Нкрума також ініціював Гансько-Гвінейсько-Малійську унію у 1958–1961 роках як ранній практичний експеримент континентальної федерації. Касабланська група підтримувала негайне політичне об’єднання, тоді як групи Монровії та Браззавіля наполягали на суверенітеті держав і поступовій економічній співпраці. Компромісом стало створення Організації африканської єдності в Аддис-Абебі у травні 1963 року, яка заснувала Комітет визволення для фінансування та координації антиколоніальної боротьби.