У Північній Македонії говорять про ризики для міжетнічного балансу
Через 25 років після Охридської рамкової угоди, яка завершила збройний конфлікт 2001 року в Північній Македонії, представники албанської громади та аналітики попереджають про збереження міжетнічної напруги. Македонці й албанці нині живуть без бойових дій, однак повноцінного примирення між громадами, за оцінками співрозмовників Deutsche Welle, так і не досягнуто.
Шестимісячний конфлікт почався у лютому 2001 року. Він забрав життя 72 військовослужбовців і поліцейських; кількість загиблих етнічних албанців-повстанців залишається предметом суперечок і оцінюється від приблизно 100 до кількох сотень. Понад 170 тисяч людей були змушені залишити домівки, зокрема 74 тисячі — всередині країни.
Охридська угода, укладенню якої сприяли НАТО, США та провідні країни ЄС, запровадила механізми розподілу влади й посилила участь національних меншин у державному управлінні. Закони щодо мови, освіти та національної символіки потребують підтримки не лише парламентської більшості, а й представників меншин.
Албанці становлять понад чверть із 1,8 мільйона населення країни, згідно з останнім переписом. Колишній глава МЗС і представник Демократичного союзу за інтеграцію Буяр Османі заявив, що головним питанням є не лише виконання положень угоди, а й збереження створеної нею системи балансу. Його партія, яка представляє етнічних албанців, два роки тому перейшла в опозицію після повернення до влади консервативної ВМРО-ДПМНЄ.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Лідер Демократичного союзу за інтеграцію Алі Ахметі вважає, що протягом останніх двох років погіршилися міжетнічні відносини. Він заявив про загрози для офіційного використання албанської мови, механізмів захисту від домінування більшості та принципу справедливого й належного представництва громад.
Водночас частина етнічних македонців критикує політику представництва меншин у державному секторі. Учасник конфлікту 2001 року, генерал поліції Стоянче Ангелов, заявив, що для працевлаштування албанцям нібито часто надають перевагу заради виконання квот, а етнічна належність у таких випадках переважає над кваліфікацією.
Представник німецької організації з розбудови миру Pro Peace Гаральд Шенкер зазначив, що угода змінила державні інституції, проте не забезпечила зближення громад. За його словами, етнічна дистанція зростає, освітня система залишається сегрегованою, а македонська й албанська громади дедалі гірше розуміють одна одну. Тривала зупинка євроінтеграції також посилила невизначеність: Північна Македонія має статус кандидата на вступ до ЄС із 2005 року, але формальні переговори досі не почалися.
