В Ізраїлі чоловіка засудили до 13,5 року ув’язнення за завдання іранського агента
Центральний окружний суд у Лоді, Ізраїль, засудив жителя Петах-Тікви Олександра Грановського до 13 років і шести місяців ув’язнення за виконання платних завдань для іранського агента. Узгоджений обвинуваченням і захистом вирок затвердила суддя Мерав Ґрінберг, повідомляє Jerusalem Post.
Вирок і визнання провини
Грановський визнав провину у контактах з іноземним агентом, передаванні інформації ворогу, дев’яти епізодах підпалів і кількох епізодах псування майна. Також йому призначили умовні строки ув’язнення.
Прокуратура заявила, що це найсуворіший вирок у серії справ проти людей, яких, за її даними, іранські агенти вербували через соціальні мережі. Строк покарання відраховуватимуть від дня арешту Грановського — 15 грудня 2024 року.
Згідно з обвинувальним висновком, від кінця листопада 2024 року чоловік спілкувався у Telegram з людиною, яка діяла від імені іранської розвідки. Спочатку він наносив у громадських місцях написи проти прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, а згодом підпалив дев’ять автомобілів, дотримуючись інструкцій щодо виконання та фіксації цих дій.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Завдання та оплата
За даними обвинувального висновку, Грановський фотографував район проживання голови фракції «Кахоль-Лаван» Бенні Ґанца, а також димові труби електростанції «Рідінг» у Тель-Авіві й надсилав знімки своєму куратору. На прохання куратора він прибув до електростанції в Хадері, однак не зробив запитаних фото, пославшись на охорону об’єкта та вимагаючи більшої винагороди.
Частину виплат за завдання він отримував на цифровий гаманець, стверджує обвинувачення. Також, за версією слідства, Грановський придбав форму Армії оборони Ізраїлю та передав дані двох людей із кримінальним минулим. Він повідомив куратору, що не вбиватиме й не завдаватиме людям поранень.
Захист зазначав, що підсудний діяв за гроші, а не з ідеологічних мотивів, посилаючись на його наркотичну залежність і психічні труднощі. Суддя врахувала визнання провини та прийняття відповідальності, проте наголосила, що фінансовий мотив не зменшує тяжкості дій, які поставили під загрозу громадську і державну безпеку.
