Алла Горська: шістдесятниця, художниця, символ незламності
Алла Горська – це ім'я, яке асоціюється з незламністю духу, боротьбою за українську ідентичність та високим мистецтвом. Вона була не просто талановитою художницею, а й активною діячкою українського правозахисного руху, однією з яскравих представниць шістдесятництва, чия трагічна загибель стала болючою раною в історії України.
Хто така Алла Горська?
Алла Горська – українська художниця-монументалістка, графік, живописець, мистецтвознавець та правозахисниця.
Вона народилася 18 вересня 1929 року в Ялті. Її батько, Олександр Горський, був одним із засновників української кінематографії. Сама Алла стала знаковою фігурою в українському мистецтві другої половини XX століття, будучи однією з рушійних сил руху шістдесятників. Її творчість та громадянська позиція стали символом опору радянському тоталітаризму.
Алла Горська: біографія та життєвий шлях
Життя Алли Горської було сповнене яскравих подій та драматичних поворотів. Вона закінчила Київський державний художній інститут (нині НАОМА) у 1954 році, де навчалася у Сергія Григор'єва та Михайла Дерегуса. Вже під час навчання вона виявила глибоку зацікавленість у народному мистецтві та традиціях, що в подальшому значно вплинуло на її творчість.
У 1960-ті роки Алла Горська стала однією з організаторок і активних учасниць Клубу творчої молоді (КТМ) у Києві. Цей клуб став центром вільнодумства, де збиралися письменники, художники, режисери, актори, музиканти, обговорюючи проблеми української культури та національного відродження. Горська активно виступала проти русифікації, за збереження української мови та культури.
Її громадська діяльність призвела до постійного тиску з боку радянської влади. Її роботи забороняли, виставки закривали, а саму художницю виключали зі Спілки художників. Незважаючи на це, Горська продовжувала боротися за свої ідеали.
Трагічна загибель Алли Горської 28 листопада 1970 року в Броварах за досі нез'ясованих обставин (офіційна версія – самогубство, що було спростовано друзями та родичами) стала одним з найбільш темних епізодів у період репресій проти шістдесятників. Більшість дослідників вважають, що це було політичне вбивство, здійснене КДБ.
Картини Алли Горської та її роботи
Картини Алли Горської та її монументальні роботи вражають своєю глибиною, символізмом та національним колоритом. Вона працювала в різних жанрах – від станкового живопису до монументальних панно.
Особливе місце в її творчості займають монументальні роботи, виконані у співавторстві з її чоловіком Віктором Зарецьким та іншими художниками. Серед найвідоміших:
"Вітраж "Шевченко. Мати"" (1964 рік, у співавторстві з Людмилою Севрук, Опанасом Заливахою, Галиною Севрук та Василем Зарецьким) для Київського університету. Цей вітраж, що зображував Тараса Шевченка та розгнівану Матір-Україну, був визнаний ідейно шкідливим і знищений владою, що стало одним з перших проявів офіційного тиску на шістдесятників.
"Прапор Перемоги" (1967 рік, у співавторстві з Віктором Зарецьким та іншими художниками) – мозаїка на фасаді Донецького кінотеатру "Україна".
"Дерево життя" (1967, Донецьк, ресторан "Русь")
"Сонце" (1967, Донецьк, ресторан "Русь")
У станкових роботах Алли Горської часто зустрічаються мотиви народного мистецтва, міфології та історії України. Її полотна сповнені експресії, глибокого філософського змісту та яскравих кольорів. На жаль, багато її робіт були знищені або перебувають у приватних колекціях, що ускладнює їх широке вивчення. Зокрема, у 2022 році мозаїки Алли Горської в Маріуполі були зруйновані.
Алла Горська: фото та візуальна спадщина
Алла Горська фото – це не просто знімки, а свідчення епохи та сильної особистості. На багатьох фотографіях вона постає усміхненою, рішучою, оточеною однодумцями. Ці світлини зберегли для нас образ жінки, яка не боялася йти проти течії, яка відстоювала свої переконання навіть під загрозою репресій.
Фотографії її робіт, хоч і не завжди передають повною мірою їхню монументальність та кольорову гаму, дають уявлення про її унікальний художній стиль.
Алла Горська і Стус: спільний шлях опору
Зв'язок між Аллою Горською та Василем Стусом був надзвичайно міцним. Вони були не лише друзями, а й соратниками в боротьбі за національне відродження. Обидва належали до одного кола шістдесятників, розділяли спільні ідеали та переслідувалися радянською владою за свою громадянську позицію.
Алла Горська активно підтримувала Стуса, коли його переслідували. Вона разом з іншими активістами виступала на захист репресованих дисидентів, підписувала протести. Стус, у свою чергу, високо цінував Горську як людину і як митця. Їхня спільна доля, боротьба та трагічні обставини смерті стали символом жертовності української інтелігенції в боротьбі за свободу.
Алла Горська: шістдесятниця
Алла Горська є однією з найяскравіших представниць руху шістдесятників. Це покоління української інтелігенції, яке сформувалося після смерті Сталіна та відлиги, і виступило за відродження української культури, мови, історії та національної свідомості. Шістдесятники критикували радянський режим за русифікацію, знищення культурної спадщини та відсутність демократичних свобод.
Горська була не лише художницею, а й організатором, натхненником та рушійною силою цього руху. Вона організовувала зустрічі, дискусії, виставки, поширювала самвидав. Її хата стала своєрідним осередком опору, де збиралися однодумці та обговорювали важливі питання. Її внесок у формування світогляду шістдесятників та їхню боротьбу важко переоцінити.
Алла Горська: цікаві факти
Алла Горська була однією з тих, хто разом із Василем Стусом та Лесем Танюком виявили місця масових поховань жертв НКВС у Биківні під Києвом, що стало одним з перших публічних викриттів злочинів радянського режиму.
Її вітраж "Шевченко. Мати" для Київського університету, який був знищений за ідеологічний зміст, мав напис: "Я розпинаюся, вмираю, але не каюся".
На похороні Алли Горської зібралося багато її друзів та однодумців, попри тиск КДБ. Її похорон став справжньою демонстрацією незгоди з офіційною політикою та скорботи за передчасно загиблою художницею.
Фото: Василь Стус із портретом Алли Горської на її похоронах
У 2015 році в Києві з'явилася вулиця Алли Горської.
Існує версія, що Аллу Горську вбили саме через її участь у розслідуванні Биківнянських поховань та її активну правозахисну діяльність.
Алла Горська залишила по собі не лише видатні твори мистецтва, а й приклад незламної мужності та жертовності в боротьбі за свободу та національну ідентичність. Її ім'я назавжди вписане золотими літерами в історію українського мистецтва та правозахисного руху.
