«Російська війна проти України — це не наша війна».
Ми будемо чути це, на жаль, як би не було боляче від несправедливості. Несправедливість і в тому, що російський ультиматум було направлено 15 грудня 2021 року не до Києва, а до Вашингтона й Брюсселя. Ультиматум був відкинутий — й атакували саме Україну.
Несправедливість і в тому, що досі не створено військову коаліцію примусу агресора до миру. Несправедливість і в тому, що Україна завжди підтримувала США, навіть якщо це стосувалося безпосередньої участі українських військових, чоловіків і жінок.
Коли США були шоковані терористичними атаками 11 вересня 2001 року — Україна виступила спільно з партнерами. Це була «не наша війна». Коли США закликали Україну приєднатися до Міжнародної коаліції сил в Іраку — Україна приєдналася. Це була «не наша війна. Коли США створили коаліцію проти ІДІЛ — Україна не залишилася осторонь. Це точно була «не наша війна».
Якщо ви відкидаєте такий підхід партнерства й взаємодопомоги — тоді давайте вибудуємо всю логіку.
Це війна НАТО чи ЄС? Ні.
Це війна США? Ні.
Тим більше, це — не війна Австралії чи Японії, Канади чи Південної Кореї…
Але є одне але.
Історія вже неодноразово доводила: коли потужні країни уникають своєї посильної ролі у колективній протидії агресору і готові прийняти ганьбу — від союзників, від партнерів, від тих, хто бажає вашої слабкості, від ворогів, від родичів і друзів десятків тисяч загиблих, що віддали свої життя не лише за свою Батьківщину, але й за безпеку людей в Європі, за збереження міжнародних норм, правил та відновлення миру — тоді вони отримають і ганьбу і війну!
І тоді вже не буде жодного бажаючого приєднуватися до вас, навіть у справедливій справі.
Тому все ще щиро сподіваємося на правильний розвиток подій та спільні дії у відсічі російським, іранським, північнокорейським агресорам!
Валерій Чалий
