Друзі, дуже багато мирних ініціатив. І розмов про перемир'я. І Європа, здається, вже зібралася захищатися без підтримки США, налаштувалася на єдину армію, але… знову чекає.
Раптом домовляться Вашингтон і Київ з Москвою? Раптом все розсмокчеться. Ну, я напишу вам можливий сценарій такого «раптом». Мало не здасться.
Білорусь може найближчим часом напасти на Польщу. Після відповідних провокацій, звісно. Лукашенко покаже карти з чотирма напрямками, ну а інформаційну підготовку вони давно ведуть. Мовляв, Польща готує агресію, підступний Захід стягує найманців і так далі. Тож розігрів вже йде.
Зрозуміло, що реально нападати буде зовсім не армія Білорусі, і рішення прийме не Лукашенко. Центр управління буде в Москві, і збройні сили будуть російські. Хіба що переодягнуть у форму армії Білорусі та військові квитки надрукують. Але формально – війну вести буде саме Білорусь.
Така комбінація сьогодні виглядає дуже логічною. Війну в Україні Кремль виграти не зміг. І будь-яка ескалація нічого не дає – просто Захід збільшує допомогу. Шантажувати Європу захопленням селища, яке європейці та американці навіть не можуть знайти на карті – не варіант. Серйозно говорити про захоплення Києва чи Харкова – немає сенсу. Вже не повірять. І як же змусити серйозних людей самих просити про переговори?
Варіант один. Заморозити агресію в Україні, перевести дух і спустити нібито армію Білорусі на ту ж Польщу. Так, тепер всі вже знають, що «друга армія світу» – це міф і страшна казка. Але й здатність східного флангу НАТО до опору також переглянули і не на краще. Тож цілком реально ми побачимо спектакль «Бульбофюрер сам напав на Польщу, Кремль не при чому, але готовий допомогти з переговорами».
Ось такий простий сценарій. При якому європейські країни самі будуть дзвонити в Кремль і просити допомогти зупинити агресію. Сценарій на поверхні, малоймовірно, що в Кремлі до нього не додумалися.
Ну, друзі, а нас на відміну від Європи будити і лякати не треба. Прокинулися вже і налякані до олімпійського спокою. Наша задача – відібрати у них на багато поколінь вперед бажання лізти в Україну. Щоб почуття жаху вросло на генетичному рівні. І якщо колись знову почнеться на болотах зуд «можемо повторити», то з застереженням «тільки не чіпати Україну».
Кирило Сазонов
