Обраний президент США Дональд Трамп залишається головним ньюсмейкером України – якщо не всього світу. Його нова пресконференція стала для багатьох «холодним душем», адже епатажний республіканець зробив цілу низку відверто неприємних для влади та частини суспільства заяв. Зокрема, прямо сказав, що в НАТО Україну не візьмуть і це «завжди розумілося», війну за 24 години він не завершить, тощо. І взагалі: саме прагнення Києва стати членом Альянсу й зумовило початок війни. Ще раз наголосимо, що це слова обраного президента США, а не якогось «агента Кремля» в проросійському Telegram-каналі.
Що ж конкретно наговорив Трамп, що це означає і що з цим робити?
Друге та не менш важливе – питання вступу України в НАТО. Тут слова Трампа були максимально зрозумілими та однозначними, інтерпретувати їх якось інакше досить складно. На питання журналіста, чи погоджується політик з позицією «Україна ніколи не стане членом НАТО» той відповів, що це «завжди було зрозуміло». За словами обраного американського президента, між усіма сторонами завжди існував непублічний консенсус: Україна не буде членом Альянсу. Однак потім Джо Байден нібито порушив цей баланс, що й спровокувало війну. Це офіційна версія від Трампа.
До всього цього «коктейлю» з гучних заяв можна додати ще один штрих. Трамп не говорив про це, але ситуація показова. Спецпредставник США Кіт Келлог вже мав прибути до України, аби обговорити можливість миру. Але тепер його візит перенесений на невизначену дату після інавгурації. Так, представники Києва вже сказали, що це «гарний знак». Однак чи справді воно так – питання дискусійне, особливо якщо враховувати той факт, що влада як в Україні, так і в РФ публічно виголошує заяви, повністю протилежні баченню Трампа-Келлога.
Про що це все свідчить? Перш за все, що питання швидкого закінчення війни, «великої угоди» (big deal) та інші ідеї в форматі «просто перестати стріляти», на жаль, не працюють. Конфлікт неможливо вирішити на тому рівні, на якому він почався. Необхідні інші підходи та нові ідеї.
Згадаємо: спершу Трамп обіцяв припинити бойові дії ще до того, як пройде інавгурація. Потім казав, що зробить це «за 24 години» після того, як стане президентом. Тепер він взагалі не дає конкретних термінів, розповідаючи про строк «до півроку». Але ж де півроку, там і рік, і два, і три. А знаючи про ексцентричність, непостійність та вибуховість характеру обраного президента США, нескладно припустити, що в один момент він просто може «умити руки» та самоусунитися від складної, непопулярної, шкідливої для рейтингів «української проблеми». Сьогодні цей сценарій є досить вірогідним.
Що ж стосується НАТО, то й тут українська коса находить на трампівський камінь. У подкасті з Лексом Фрідманом президент Зеленський вчергове прямо заявив, що Україна вимагає вступ до Альянсу і це основна та ключова гарантія безпеки. Так само прямо Трамп відповідає: ви нікуди не вступите, і взагалі саме через ваше бажання інтегруватися в НАТО у вас війна з Росією. Крапка.
Але головне питання тут одне: хіба позиція Заходу з цього приводу не була очевидною всі ці роки? Хіба нам не казали про це, не давали зрозуміти, що так і буде?
Членство України в НАТО з самого початку було ідеєю з дуже неочевидними шансами на успіх. Щобільше: навіщо нам взагалі потрібне НАТО? Це вже давно більше політичний, аніж військовий блок. Який ніколи не був безпосередньо атакований агресором і ніколи не застосовував розпіарену п’яту статтю на практиці. Про внутрішні проблеми та конфлікти між країнами-членами Альянсу й говорити нема чого.
Україні не потрібно НАТО заради НАТО. Україні потрібні чіткі гарантії безпеки. Досягти їх можна за допомогою багатьох інших способів. Перш за все, це мають бути конкретні договори про колективну оборону – з тими ж США чи окремими державами Альянсу. Бо у випадку нової агресії жодні «консультації» не допоможуть. Ніхто, врешті, не забороняє Україні формувати власні оборонні альянси: проєкти «Тримор’я» чи «Інтермаріуму» виглядали та виглядають дуже перспективними, особливо в нових геополітичних контекстах і умовах.
Підсумовуючи, можна побажати Україні, її керівництву та народу позбавитися від синдрому «тунельного бачення». В словах обраного президента США є, можливо, для когось неприємні, але при цьому дуже прагматичні та конкретні думки. Від безкінечного шляху в НАТО (який почався дуже давно і куди нас як не хотіли, так і не хочуть брати) держава та її народ втратили значно більше, ніж отримали. При тому, що членство в Альянсі аж ніяк не є сьогодні стовідсотковим запобіжником від ворожої агресії.
Україні потрібні дієві гарантії безпеки, а не членство в міжнародному блоці просто заради того, щоб воно було. До того ж якщо двері цього блоку залишаються для нас зачиненими і нам про те прямо кажуть. Нам своє робити. Це головний урок, який варто винести зі слів Дональда Трампа.
Микита Трачук