Заява Зеленського про те, що він особисто чекатиме на лідера Кремля Володимира Путіна в Туреччині 15 травня, — це продовження активної тактичної гри навколо тих мирних переговорів.
Це не про переговори, а про готовність до переговорів. Формально це заклик до діалогу, а реально — сигнал для Президента США Дональда Трампа.
Насправді й заява про можливість переговорів у Стамбулі — також звернення до Трампа. Усе це — передпереговорні маневри навколо Трампа і тільки для нього.
До речі, зрозуміло, про що заявлятиме Кремль у відповідь на заклик Президента Зеленського до зустрічі в Стамбулі. Вони вимагатимуть спочатку скасування рішення про заборону переговорів із Путіним. А ще, ймовірно, висуватимуть додаткові вимоги.
Виходячи з логіки мирних діалогів, я не бачу жодного реального сенсу в зустрічі Зеленського з Путіним, хіба що для задоволення уявлень Трампа про формат переговорів.
Це може бути цікаве політичне й пропагандистське шоу з точки зору телекартинки — вирази облич, пози, можливість обміну саркастичними репліками. Говоримо про емоції та пропагандистську форму, а не про змістовні й результативні переговори.
І поки що я скептично оцінюю ймовірність зустрічі Зеленського і Путіна. Але після заяви Трампа вірогідність самих переговорів у Стамбулі різко зросла.
Однак імовірність досягнення конкретного позитивного результату на цих переговорах поки що здається вкрай низькою.
