Як працює «Іскандер-М» і чому її складно збити

Балістична ракета «Іскандер-М» — одна з найбільш небезпечних і складних для перехоплення систем, які росія застосовує у війні проти України. Вона здатна вражати цілі на сотні кілометрів, летить на гіперзвуковій швидкості й змінює траєкторію прямо в польоті. Її використовують для ударів по аеродромах, складах, енергетичних об’єктах та навіть цивільній інфраструктурі. Чим є ця зброя, як вона працює та чому її бояться? Про все розповість UA.NEWS.

«Іскандер» є російським оперативно-тактичним ракетним комплексом на мобільній платформі. Його розробляли у конструкторському бюро «Машинобудування» в місті Коломна. Роботи над комплексом почалися ще наприкінці 1980-х років, а активна фаза розробки тривала у 1990-х. Ідея створення виникла після того, як радянську ракету ОТР-23 «Ока» заборонили договором про РСМД (ліквідацію ракет середньої та малої дальності).

Комплекс «Іскандер» мав стати заміною для цієї системи. Після завершення випробувань і державних перевірок його прийняли на озброєння у 2006 році. Модифікація «Іскандер-М» отримала індекс 9К720. Вона призначена для регулярних підрозділів армії рф. Установка здатна нести одразу дві балістичні ракети типу 9М723. Це дозволяє запускати ракети з коротким інтервалом. 

Новий комплекс замінив старі радянські системи. Насамперед — «Оку» (SS-23) та «Точку-У» (SS-21). Порівняно з ними, «Іскандер» має значно більшу дальність, точність і сучасніше управління.

Історія розробки «Іскандер-М»

Після розпаду Радянського Союзу роботи над «Іскандером» не припинили. Проєкт адаптували до нових умов, і його продовжили розвивати вже в рф. Перші випробування ракети відбулися в середині 1990-х років. У 2006-му комплекс «Іскандер-М» (тобто балістична версія системи з індексом 9К720) був офіційно прийнятий на озброєння армії рф. Саме тоді до складу комплексу ввели ракету типу 9М723, яка стала стандартом для модифікації «М».

У наступні роки комплекс почали активно розгортати у ракетних бригадах. При цьому точна кількість виготовлених та переданих військам установок не розголошувалась. За відкритими джерелами, приблизно у 2012 році було проведено випробування оновленої версії ракети — 9М723-1. Паралельно у Білорусі з’явилися навчальні центри, де готували розрахунки для роботи з цим комплексом.

Згодом була представлена й експортна версія «Іскандер-Е». Її дальність обмежили до 280 км відповідно до міжнародних домовленостей. Попри це, на зовнішньому ринку комплекс майже не застосовується і залишається малопоширеним.

Технічні характеристики «Іскандер-М»

Для «Іскандер-М» 500 км є офіційно заявленою дальністю. Це максимальне значення, згідно з відкритими даними. Водночас деякі аналітики припускають, що реальна дальність може бути більшою. Якщо використовується легша бойова частина або ядерний заряд, ракета здатна подолати до 700 км.

Стартова маса ракети становить приблизно 3,8 тонни. Її довжина — близько 7,2 метра. Вага стандартної бойової частини орієнтовно складає 480 кг. 

У польоті ракета розвиває дуже високу швидкість: від 2,1 до 2,6 км на секунду. На етапі входження в ціль швидкість знижується до 700–800 м/с.

Ракета летить за заниженою балістичною траєкторією. Це так звана depressed-лінія польоту. Висота може змінюватись у межах від 6 до 50 км. Завершальною фазою є спуск під кутом до 90 градусів.

Система наведення комбінована. Вона включає інерційну платформу, супутникове коригування через GLONASS і, ймовірно, оптичний канал. Такий принцип забезпечує високу точність удару. За оцінками, відхилення може становити декілька десятків метрів за базової навігації. З використанням оптичного наведення точність підвищується до 5–10 метрів.

«Іскандер-М» може нести кілька типів боєзарядів. Серед них є осколково-фугасні, касетні, бронепробивні та термобаричні. Також ракета здатна мати ядерну боєголовку. Найчастіше фіксують застосування касетного заряду. Його вага складає приблизно 480 кг. За потреби дальності бойову частину можуть полегшувати.

Відмінності «Іскандер-М» від інших систем

«Іскандер-М» від «Іскандер-К». Це різні типи ракет, які використовуються в межах одного комплексу. «Іскандер-М» є балістичною ракетою класу «земля–земля». Вона злітає під кутом і вражає ціль згори.

«Іскандер-К» є крилатою ракетою. Вона має власний турбореактивний двигун. Її політ відбувається на низьких висотах і майже горизонтально. Мінімальна висота складає лише 6–7 метрів над землею. Весь маршрут ракета проходить на малій швидкості, без виходу на надзвуковий режим. Тому «Іскандер-К» летить повільніше, приблизно 230–260 м/с. Водночас «Іскандер-К» легше виявляється засобами ППО. А от «Іскандер-М» досягає гіперзвукових швидкостей. 

Принцип дії у них теж різний. «К» більше нагадує класичну крилату ракету. А «М» за всіма ознаками є балістичним снарядом із відповідною динамікою.

Радянські системи. У порівнянні зі старими радянськими ракетними системами, такими як «Точка-У» (ОТР-21) і «Ока» (ОТР-23), комплекс «Іскандер-М» має суттєві переваги. Радянська «Точка» могла вражати цілі лише на відстані до 120 км. До того ж вона запускала одну ракету за раз. «Іскандер-М» має вже 500 км дальності та можливість запускати дві ракети з однієї установки.

Різниця помітна і в точності. У «Точки» середнє відхилення могло сягати кількох сотень метрів. У «Іскандера» — лише кілька метрів. Усе завдяки сучасним системам наведення. Комплекс використовує супутникову навігацію (GLONASS) та оптичні системи. Радянські аналоги покладалися лише на інерційне керування, що не давало такої точності.

Чи може ППО збити «Іскандер-М»

«Іскандер-М» спроєктований так, аби його було складно перехопити. Основною причиною є дуже висока швидкість і здатність до активного маневру. Навіть сучасні системи типу Patriot або THAAD часто не встигають вчасно відреагувати на настільки швидку й рухливу ціль.

Окремим елементом захисту є й хибні цілі. У хвостовій частині ракети розміщено систему, яка скидає обманки. Наприкінці польоту вона може викинути до шести теплових або радіолокаційних пасток. Вони плутають радари і самонавідні ракети ППО. Замість бойової частини ракети засоби перехоплення можуть навестись на хибний об’єкт.

Після модернізацій комплекси почали активно оснащувати такими обманками. Зокрема, їх використовували для обману систем Patriot. За словами українських військових, ракети з обманками стало значно важче збивати. Змінилася навіть здатність точно передбачити, де буде точка влучання.

Також є ще один фактор — малопомітність. Ракета має компактні форми й спеціальне покриття, що поглинає радіохвилі. На ранніх етапах польоту її складно зафіксувати далекобійними радарами. 

Усі ці особливості разом роблять «Іскандер-М» вкрай складною ціллю для перехоплення сучасними засобами ППО.

Як «Іскандер-М» застосовують у війні в Україні

У нинішній війні проти України ракети «Іскандер-М» стали для армії рф одним із головних інструментів для ударів на велику відстань. Уже в перші дні повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, ці ракети активно застосовували для атак по аеродромах і населених пунктах. Наприкінці лютого зафіксовано удари по аеродрому в Малині на Житомирщині. А 9 березня в районі Краматорська було збито «Іскандер-М» із касетною бойовою частиною.

Спочатку не всі запуски були успішними. Частина ракет не досягала цілей. Це могло свідчити про технічні проблеми або про використання застарілих ракет, зокрема «Точки-У». А 10 березня 2022 року українські військові повідомили про знищення одного з дивізіонів «Іскандер-М» на Чернігівському напрямку.

Після цього активність застосування цих ракет дещо зменшилася. Але з весни 2025 року інтенсивність атак помітно зросла. 22 травня ворог здійснив комбінований удар. Із території Ростовської області, поблизу Таганрога, було запущено щонайменше одну ракету «Іскандер-М». Водночас у повітря підняли 128 ударних дронів. Ракета влучила в регіональний центр, пошкодивши цивільні об’єкти.

У ніч із 23 на 24 травня відбувся ще потужніший удар. Армія рф випустила 14 балістичних ракет (серед яких були і «Іскандер-М», і KN-23) по різних областях України. Удар по Києву та центральній частині країни супроводжувався атакою понад 250 дронів-камікадзе. За інформацією Повітряних Сил ЗСУ, у напрямку Києва ворог випустив дев’ять ракет «Іскандер-М». Шість із них вдалося збити. Це вважається хорошим результатом, з огляду на складність перехоплення.

Постраждали об’єкти в Києві, Дніпрі, Одесі, Запоріжжі. Також були обстріли по території Харківської та Донецької областей.

Окрему загрозу становить присутність «Іскандерів» у Білорусі. У 2023 році Мінськ отримав від росії комплекси «Іскандер-М». Разом із ними передали близько 25 ракет 9М723. У січні того ж року білоруське Міністерство оборони публічно показало як балістичні, так і крилаті ракети «Іскандер-М» і «Іскандер-К». Влада заявила про можливість самостійного використання цього озброєння.

Експерти припускають, що ці комплекси передали з російських підрозділів, які вже брали участь у боях. Отже, північний кордон України також став потенційною точкою для запусків балістичних ракет цього типу.

Читайте також про те, як обрати найкращий бронежилет, та про військові звання та посади ЗСУ у 2025 році.
Крім того, розповідаємо про те, які країни мають ядерну зброю у 2025 році.