
Угода про привілеї іншої країни в користуванні національними природними ресурсами, та ще й укладена з порушеннями Конституції та Закону України «Про міжнародні договори України», віднині — «перемога та історичний прорив!»
Отямтеся!
Ми розуміємо, що це вимушений крок. Розуміємо, що Україна не в кращій переговорній позиції.
Дякуємо професіоналам, зокрема найнятим за народні гроші американським правникам, які витягли те, що було можливо й допомогли уникнути найгіршого.
Але при чому тут бравурні промови та лікування?!
Добре, що є певні застереження в преамбулі ратифікаційного закону. Але з точки зору права — це замало для виправлення процедурних помилок.
Поклавши руку на серце, визнайте, що це перший міжнародний договір, який Верховна Рада ратифікувала одностайно, не уявляючі, що реально за цією «рамковою» угодою стоїть. Бо документи, на які там кількадесят посилань або ніхто не бачив, або вони не існують, або їх тепер зроблять так, як захочуть.
Рано чи пізно побачите:
Dura lex sed lex (закон суворий, але він закон).
Історія з цією «історичною» угодою, ще тільки розпочинається…
Валерій Чалий