Командування Повітряних Сил ЗСУ розповіло, як Росія у 2022 році програла битву за небо над Києвом
24 лютого 2022 року російська авіація заходила в повітряний простір України з відчуттям повної безкарності. У командних центрах РФ очікували, що перші удари ракет «Калібр» та «Іскандер» паралізують українське управління, знищать ППО, виведуть з ладу аеродроми й відкриють шлях до швидкого захоплення Києва.
Проте замість очікуваного колапсу ворог зіткнувся з мобільною, зібраною та стійкою обороною. Українська система не зламалася, швидко адаптувалася і почала діяти за сценаріями, яких російська сторона не передбачала.
Про це повідомляє Командування повітряних сил ЗСУ.
Те, що мало стати блискавичним повітряним бліцкригом, перетворилося на одну з найнапруженіших повітряних битв XXI століття. Україна вистояла завдяки гнучкості, рішучості та злагодженим діям.
Кожен своєчасний маневр підрозділів рятував життя в столиці, а кожен виліт української авіації руйнував російські плани й міф про її непереможність.
Перший удар: Боротьба за управління
У перші години вторгнення окупаційні війська завдали масованих ракетних ударів по пунктах управління, радіолокаційних, зенітних підрозділах та аеродромах. Мета була зрозумілою – «осліпити» українську оборону та дезорганізувати спротив. Особлива ставка робилася на Гостомельський аеродром як плацдарм для десанту.
«Трьохсотки»: Майстерність випередження
Росіяни випустили десятки ракет по стаціонарних позиціях С-300. Більшість прилетіла в порожні капоніри. Командування Повітряних Сил реалізувало маневр розосередження: важка техніка покинула бази заздалегідь до прильотів.
Саме «трьохсотки» змусили ворожу авіацію відмовитися від польотів на великих висотах. Вони закрили небо на великих ешелонах, позбавивши окупантів можливості безпечного бомбометання. Російська авіація була змушена спускатися нижче – прямо в зону дії нашої тактичної ППО.
«Бук-М1»: тактика «засідок» та мобільна оборона
Доки дивізіони С-300 тримали під контролем великі висоти, комплекси «Бук-М1» використовували тактику «засідок». Мобільні вогневі підрозділи не тримали радари увімкненими постійно. Вони «прокидалися» на лічені хвилини за даними від постів спостереження, випускали ракету і миттєво зникали в лісах та посадках. Така тактика дозволила ефективно і пристояти переважаючому повітряному противнику, поєднуючи застосування у протиповітряному бою з росіянами українських винищувачів та «Буків».
Для російської авіації це означало одне: у небі над Київщиною не було безпечних маршрутів. Ці «кочові мисливціі» приземлили чимало «непереможних» Су-34 та Су-35, перетворивши гордість російського авіапрому на обвуглений брухт у полях під Макаровим та Бородянкою.
«Привид Києва»: Міф, що став зброєю
Коли на одного українського пілота припадало по 5–6 ворожих винищувачів, народилася легенда про «Привида Києва». Це був колективний образ льотчиків 40-ї бригади тактичної авіації та пілотів-винищувачів з інших бригад, які у ті дні воювали у небі столиці.
На старих радянських МіГ-29 та Су-27, суттєво поступаючись ворогу в кількості, засобах ураження, дальності бортових РЛС, наші льотчики нав’язали росіянам ближній маневрений бій. Використовуючи рельєф, вони притискалися до землі, аби раптово атакувати ворога, по суті заганяючи противника у засідки «Буків».
Чимало українських льотчиків-героїв, нажаль, не повернулися з польоту, які ціною власного життя, очистили столичне небо від агресора.
Легенда про «Привида» деморалізувала ворога сильніше за будь-яку ІПСО. Російські пілоти, почувши в ефірі про роботу українських винищувачів, часто скидали бомби в порожнє поле і розверталися, не доходячи до цілі.
Ударна міць: Су-24М та Су-25 проти «довгих колон»
Поки винищувачі вели повітряні дуелі, бомбардувальники Су-24М та штурмовики Су-25 стали ключовим чинником у знищенні логістики окупантів.
У ті критичні тижні українські льотчики здійснювали вильоти на гранично малих висотах, прориваючись крізь щільний вогонь ворожих засобів ППО. Вони методично «розрізали» багатокілометрові колони російської техніки під Гостомелем, Бучею та Макаровим. Саме ці удари, разом із роботою артилерії та «Байрактарів», знекровили наступ, перетворивши логістичний план ворога на хаос.
Кожен такий виліт був актом найвищої професійної відваги – пілоти штурмовиків працювали в самому пеклі, аби дати піхоті шанс на успішний контрнаступ.
Чому вони програли небо над столицею?
Рівно чотири роки тому, 2 квітня 2022, завдяки злагодженим діям усіх родів військ, Київська область була повністю звільнена від російських військ. Це була ключова подія перших місяців повномасштабної війни, яка зламала плани окупантів. Збройні сили України відстояли столицю та дали потужну відсіч ворогу. План путіна – «взяти Київ за три дні» – провалився.
Підсумовуючи, росіяни програли Київщину не через брак техніки чи чисельності. Вони програли через надмірну самовпевненість, застарілу доктрину та жорстку централізацію управління, яка не дозволяла швидко адаптуватися.
Українці ж діяли навпаки – зухвало та автономно: командири на місцях приймали рішення за лічені хвилини, ППО і авіація постійно змінювали позиції. А головне - кожен пілот, зенітник і оператор дрона знав, за що воює.
Фундамент сьогоднішньої сили
Битва за Київ була виграна не лише ракетами, а й титанічною роботою техніків, зв'язківців та планшетистів, які в режимі 24/7 зшивали розірване небо в єдину мережу. Здобуваючи бойовий досвід, отримуючи від партнерів додаткове озброєння, протиповітряна оборона із кожним днем ставала сильнішою.
Сьогодні, коли над столицею працюють Patriot та IRIS-T, ми не маємо забувати: шлях до сучасної ППО проклали саме ті «старі» С-300, «Буки» та втомлені МіГ-29, які навесні 2022-го втримали українське небо.
ФОРМУЛА ПЕРЕМОГИ: СЛОВО КОМАНДУВАЧА
"Тоді у нас не було ані західних винищувачів, ані сучасних зенітних комплексів на кшталт Patriot. Ми працювали тим, що мали. У хід ішло все: дезінформація, демонстративні дії, хибний радіообмін. Ми цілеспрямовано «малювали» для ворога викривлену картину повітряної обстановки.
Ми знали: перший удар буде по управлінню та аеродромах. Тому за лічені години до атаки провели маневр розосередження. Радіотехнічні та зенітні ракетні війська пішли на запасні позиції, авіація – на резервні летовища. Замисел застосування наших засобів змінювався миттєво. Коли перші російські ракети влучили в порожні капоніри, наш спротив уже набирав обертів.
Перша зустріч у небі відбулася вже за півтори години після розосередження. Росіяни йшли «по класиці», впевнені, що ППО придушена. Ми довели їм протилежне. Коли наші винищувачі пішли на перехоплення – ворог не прийняв бою. Вони розвернули борти прямо над руслом Дніпра.
Керівний склад – від командирів бригад до ескадрилій – отримав необхідну автономію. Кожен мав спроможність діяти самостійно навіть в умовах обмеженої інформації. Водночас ми постійно тримали зв’язок: аналізували дії противника, визначали його слабкі місця і швидко впроваджували нові рішення.
Умови були гранично складними: туман, мороз, опади, обмежена видимість. Але за весь цей час не було жодного зриву бойової задачі.
Саме завдяки цій системній роботі, рішучості пілотів і стійкості зенітників повітряний бліцкриг противника провалився.
Небо над столицею – це не випадковість і не збіг обставин. Це результат рішень, підготовки і відповідальності. Ми не просто втримали небо – ми зламали їхню віру у власну непереможність." – підкреслив командувач Повітряних Сил ЗС України генерал-лейтенант Анатолій Кривоножко.
