На жаль, коли Трамп вів предвиборчу кампанію, він дуже багато обіцяв.
І він сліпо вірив у те, що існують прості засоби вирішення складних проблем. Це стосується і питань війни та миру в Україні. Це неврахування складності проблеми зіграло дурний жарт з командою Трампа.
Віткофф показав себе доволі вправним переговорником. Він дуже хороший бізнесмен і гарний переговорник, але політично він багато чого не враховує. Так сталося і щодо України. Вони не врахували, що існує потужна «партія війни» як в Європі, так і в Росії та Україні, яка буде робити перепони на шляху до миру.
Так пройшли вже більше ніж 100 днів президентства, і я гадаю, що будуть складнощі і в наступні 100 днів. Хоча команда Трампа домоглася підписання ресурсної угоди, яку вона вважає першим кроком до припинення війни. Але згадаємо, що у 2017 році було підписано ресурсну угоду із Афганістаном. І що там відбулось далі – всім добре відомо.
Щодо України існує відверто складна ситуація, коли Кремль вважає, що він може домогтися військовим шляхом більшого, аніж дипломатичним. Він веде таку «візантійську дипломатію», а забаганки РФ роблять процес перемовин дуже складним, якщо взагалі можливим. А в Києві Зеленський дуже добре розуміє, що припинення війни призведе до того, що йому зададуть дуже важкі питання.
Але США не можуть продемонструвати слабкість. Можливо, Трамп і хоче грюкнути дверима, зафіксувати збитки і піти з проєкта, який він вважає війною Байдена. Але тоді багато хто також задасть йому неприємні запитання: не тільки з табору демократів, а й з тих, хто підтримував Трампа на шляху до влади. Після цього може вистроїтися ціла черга бажаючих випробувати Сполучені Штати на міцність, від хуситів до Ірану.
Андрій Золотарьов
