15 листопада Європейський парламент прийняв резолюцію з новим форматом «Східного партнерства» для України, Молдови та Грузії. Ініціативу підтримало 519 євродепутатів з 680.
У проект «Східне партнерство» входять всього 6 країн-учасниць: Україна, Молдова, Грузія, Білорусь, Азербайджан та Вірменія. Ініціатива була створена в 2009 році з метою наблизити ці країни до ЄС. Результатом роботи проекту стало підписання трьох угод про асоціацію з Євросоюзом з боку України, Молдови та Грузії.
«Ми повинні зосередити наші ресурси набагато більше на тих країнах Східного партнерства, які зробили істотний прогрес на європейському шляху»
У чому суть нової моделі
Напередодні голосування європарламентарі обговорили формат майбутньої моделі взаємовідносин з країнами-учасницями, які мають асоційовані угоди з ЄС. Резолюція не є зобов'язуючим документом, вона уособлює політичну позицію Європарламенту. Кінцева мета взаємодії сформульована як інтеграція в основні ринки і сфери економіки європейського простору:
«Приєднання до Митного союзу, Енергетичного союзу, Союзу цифрових технологій та Шенгенської зони, подальший доступ до внутрішнього ринку ЄС, інтеграція до транспортної інфраструктури, партнерство в індустріальній сфері, збільшення участі у програмах ЄС та агентствах»
Серед інших важливих пропозицій для України, Молдови та Грузії:
- заснування трастового фонду із залученням приватних та держінвестицій на підтримку реформ в економічній та соціальній інфраструктурі;
- додатково для України – проведення донорської конференції;
- просування перетворень в економіці: демонополізація та деолігархізація, реформування банківського та фінансового секторів, боротьба з ухиленням від податків та відмиванням грошей;
- підтримка країн у виконанні вимог безвізового режиму;
- скасування роумінгу;
- імплементація нових дорожніх карт, спрямованих на посилення реформ в секторах держапарату і управління, судовій системі, правоохоронній, включаючи боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, виборчій, а також адаптація законодавства ЄС у цих сферах.
Окремим блоком сказано про цілі безпеки і стабільності регіону. Зокрема – про подальші зусилля, спрямовані на тиск на Росію через її військову агресії в країнах «Східного партнерства»:
«Підтримка єдності дій серед держав-членів ЄС у збереженні колективного тиску на Росію, чия військова присутність в регіоні останнім часом зростає, зокрема шляхом посилення конкретних обмежувальних заходів для вирішення конфлікту на сході України шляхом повного виконання Мінських домовленостей, включаючи підтримку моніторингової місії ОБСЄ»
Такі зусилля пропонується поширити на всі зони конфліктів за участю РФ:
- повернення в Грузію окупованих земель Абхазії та Південної Осетії;
- відновлення суверенітету України в Криму;
- відновлення контролю Молдовою Придністров'я.
У документі сказано і про розширення ролі ЄС у врегулюванні конфліктів на Донбасі і в Грузії за допомогою роботи місій в рамках Спільної політики безпеки і оборони ЄС.
В цілому, співпраця у рамках «Східного партнерства» має на меті економічну інтеграцію та політичну асоціацію з Європейським Союзом. Документ рекомендує:
«Ще раз визнати європейські устремління цих країн; відзначити, що, згідно зі статтею 49 Євросоюзу і відповідно до Римської декларації від 25 березня 2017 року, будь-яка європейська держава може подати заявку на членство в ЄС за умови дотримання Копенгагенських критеріїв і принципів демократії, якщо вона поважає основні свободи і права людини, в тому числі права меншин, і підтримує верховенство права»
Дебати навколо «Східного партнерства» в ЄС
Незважаючи на переважну більшість підтримки нової моделі взаємодії, серед євродепутатів були деякі дискусії і розбіжності. Як пише «Німецька хвиля», центристи наполягали на чітких вимогах для країн-учасниць. Соціал-демократи наголошували на соціальному аспекті партнерства в рамках проекту і питанні стабільності регіону для ЄС. Євроскептики традиційно виступали проти посилення політичного впливу керівництва Євросоюзу на країни-учасниці. Йшлося і про відносини з Росією:
«Лейтмотивом виступів депутатів від французького Національного фронту стало те, що погіршення відносин між ЄС і Росією не в інтересах країн Східного партнерства. У своїх виступах вони намагалися переконати, що прихованою метою ЄС є зруйнувати політичні та економічні відносини між Києвом і Москвою»
Окремою темою дебатів стало питання перспектив членства країн-учасниць «Східного партнерства». На думку ряду євродепутатів, двері в Європейський союз повинні залишатися відкритими, так як це – стимул для ефективних реформ.
Як відомо, з боку України, Молдови і Грузії прозвучала парламентська ініціатива про гарантії майбутнього вступу в ЄС. Коментар віце-спікера парламенту Молдови Юріє Лянке за підсумками зустрічі представників законодавчих органів трьох країн:
«Ми домовилися розробити спільне звернення Молдови, України та Грузії до Європарламенту, закликавши європейських законодавців прийняти резолюцію про політичну підтримку наших держав і про розробку Дорожньої карти вступу в Євросоюз. Було також досягнуто домовленості про те, що парламенти Молдови, України та Грузії розроблять план спільних заходів про тристоронню співпрацю в сфері гармонізації національних законодавств відповідно до європейських стандартів і реалізації спільних інфраструктурних проектів та проектів у сфері енергетичної безпеки»
Окремо дебати торкнулися і участі Білорусі. Європейські політики засудили активну співпрацю країни у військових навчаннях із Росією «Захід-2017», яка, на їхню думку, була загрозливою для ЄС. Разом з тим, президента Республіки Олександра Лукашенко також планують запросити на майбутній саміт 24 листопада. До слова, участь Білорусі може викликати розбіжності щодо підсумкового документу саміту. Як запевнив міністр закордонних справ країни Володимир Макей на прес-конференції в Москві, Білорусь не допустить «антиросійської риторики» в тексті декларації:
«Ми обговорювали з Сергієм Вікторовичем (Лавровим - прим.авт.) і перспективи нашої взаємодії з Європейським союзом в контексті, в тому числі, нашої участі у «Східному партнерстві». Я однозначно запевнив свого колегу в тому, що ми не маємо наміру допустити того, щоб заключна декларація, яка буде прийматися на цьому саміті, носила антиросійський характер. Це абсолютно важливо для того, щоб нарешті відійти від тієї конфронтаційної риторики, яка сьогодні існує в нашому регіоні, і приходити до розуміння необхідності більшої взаємодії, більшого руху назустріч один одному для того, щоб відновити ті рівні довіри, які, принаймні, існували раніше»
Запрошувати Білорусь на саміт деякі європейські депутати вважають помилкою.
Перспективи нового формату для України
Україна вітає будь-які ініціативи, спрямовані на зміцнення відносин з ЄС. У тому числі і в рамках «Східного партнерства». Але як згадувалося вище, і як це неодноразово демонструє керівництво країни, потрібні гарантії. Яких сьогодні дати Євросоюз не може. Більш того, про це йдеться з офіційних трибун ЄС. Основний контекст посилу – і внутрішні проблеми єврозони, які віднімають ресурси, і недостатньо успішні реформи претендента, і геополітичні причини, і ряд інших чинників.
Про проблеми визнання європерспектив України свідчать і відсутність підсумкової декларації на останньому саміті «Україна - ЄС», і недавні підсумкові узгодження майбутньої декларації саміту «Східного партнерства». В останньому випадку європейські чиновники сперечалися навколо формулювання європейських прагнень України. Компромісом став вибір більш «спокійного» варіанту тези, щоб уникнути зайвих зобов'язань, пише «Європейська правда»:
«Різниця між ними (формулюваннями - прим.авт.) - у півтонах. У Берліні і в Гаазі вважають, що acknowledgement (прийняте замість початкового recognize - прим.авт.) створює менше зобов'язань – мовляв, воно не означає згоду або незгоду з українським вибором»
Серед євродепутатів відчувається певний скептицизм щодо проекту «Східного партнерства», який, на їхню думку, недостатньо ефективний. Лайма Люсія Андрікієне підсумувала свій виступ:
«Якщо саміт не покаже чіткого бачення майбутнього Східного партнерства, а підсумкова декларація не буде містити нічого дійсно нового, то це продемонструє нездатність Євросоюзу відповідати на виклики, які перед ним стоять»
Ці слова можна розцінювати як певний висновок. Рух до мети буде більш ефективним, якщо буде відбуватися в унісон за участю всіх сторін. Україна у своїх прагненнях давно визначилася. Але питання викликають реальний стан перетворень всередині країни і готовність політичних еліт відмовлятися, в тому числі, і від власної корупційної зони комфорту.
Що стосується ЄС, то він зайнятий своїми внутрішніми проблемами, почасти загостреними через власні цінності. Шлях зближення останнім часом показав свою динаміку і конкретні результати. А що далі? Потрібні нові пропозиції від обох учасників процесу.
Марія Гелюх
