22 березня 2018 року стало переломним у політичній кар'єрі колись військового в'язня Кремля і героя України Надії Савченко. За поданням генпрокурора Юрія Луценка колишню льотчицю і позафракційного депутата парламенту позбавили депутатської недоторканності, схваливши затримання і арешт. За таке рішення одноголосно проголосував регламентний комітет Верховної Ради і народні депутати в числі 291, 277 і 268 голосів «за» щодо кожного рішення відповідно.
Надії Савченко пред'явлені серйозні звинувачення:
- організація державного перевороту;
- підготовка терактів;
- змова з ватажками ОРДЛО;
- незаконне переправлення зброї (включаючи ту, що вироблена у Росії);
- вербування офіцерів ЗСУ;
- планування фізичної ліквідації керівництва країни і захоплення державної влади.
Надія частково визнає свою провину. Але запевняє, що робила все в інтересах України і для залякування влади.
Незабаром після позбавлення депутатського імунітету підозрювану затримали співробітники СБУ. Генпрокуратура має намір просити арешт без права виходу під заставу і домогтися примусової психіатричної експертизи. На ранок п'ятниці 23 березня народний депутат Савченко знаходиться в ізоляторі СБУ і дає свідчення. Запобіжний захід буде обрано Шевченківським судом Києва 23 березня.
Підстави для звинувачення і позиція ГПУ
Основні аргументи проти Савченко Юрій Луценко представив регламентному комітету ВР. Народний депутат, разом з іншим фігурантом справи і вже затриманим Володимиром Рубаном, зверталася до офіцерів ЗСУ в пошуках співучасників для організації терактів і знищення керівництва України:
«Протягом літа-осені 2017 року Рубан і народний депутат Савченко підшукували співучасників і виконавців терористичного акту. Особисто народний депутат Савченко зверталася з такою пропозицією до окремих офіцерів різних частин ЗСУ. Офіцери Березень, Захарченков, Лящ, Кіт отримали особисто від неї пропозицію вчинити терористичні акти для знищення вищого керівництва української держави»
На підтвердження своїх слів генпрокурор надав аудіо та відеоматеріали, на яких Савченко закликає підірвати Раду під час майбутнього звернення президента до парламенту. Саме в цей момент в будівлі повинні бути присутні не тільки народні депутати, а й члени уряду, спецслужби, дипломати та інші високі чиновники. Мета акції - «прибрати всіх одним махом».
На записах ГПУ Савченко згадує прізвища тих, кого, за її словами, необхідно знищити: Порошенка, Турчинова, Авакова.
Зброя, якою планувалося здійснити теракт, була привезена на підконтрольну територію України і залишена на складах однієї з військових частин Хмельницького, придбана у ватажків ДНР.
«Слідству стало зрозуміло, що мова йде ні про маячню або хворі фантазії політиканів. Це зовсім не сюрреалізм, це жива, бойова зброя, якою планувалося знищити людей – як представників влади, так і просто мирних жителів центру столиці»
З матеріалів Генпрокуратури слудіє, що Савченко і Рубан співпрацювали з ватажком терористів ДНР Олександром Захарченком і вели переговори про підтримку останнім у разі захоплення влади в Києві.
На відеофайлах представлені й інші докази злочинів:
- вільний перетин лінії розмежування Донбасу поза контролем;
- перевезення і випробування згадуваної зброї;
- вербування офіцерів ЗСУ;
- детальне обговорення планів перевороту.
У всій цій історії шокує те, з якою легкістю офіцер української армії і герой України говорить про жертви серед мирного населення, яких терористи готові допустити, щоб план перевороту спрацював.
Позиція і виправдання Савченко
Коли Луценко вперше озвучив причетність Савченко до підготовки держперевороту збройним шляхом 15 березня, вона назвала його слова «смішним абсурдом». А пізніше визнала участь у перевезенні зброї з ОРДЛО і підготовку терактів. Аргументи Надії сумнівні: зброя перевозилася з метою зменшити її кількість на неконтрольованих Україною територіях. А теракти повинні були спровокувати владу оцінити градус протестного настрою в суспільстві:
«Дуже важливо було завозити зброю і показувати владі, що вона може вистрілити проти них. Це повинна була бути політична провокація, щоб показати б владою смішною»
Надія заявила про те, що її дії трактовані неправильно, а наміри були політичними:
«Ви шукаєте ворога в народі. Шукайте ворогів серед себе. Я показала українцям, що ситуацію можна сколихнути, показала всьому світові, наскільки у нас несерйозна політика. Мені шкода, що довелося показувати таким шляхом»
На наш погляд, позицію Савченко досить описати двома її ж цитатами:
«Одна справа, коли жертви серед цивільного населення, інша справа, коли жертвами відразу стануть ті, хто повинен бути, інші прощаються в ім'я незалежності»
«Їх треба прибирати фізично. Причому всіх і відразу. Це один метод. У центрі всіх підірвати»
Фото: ntv.ruСтавлення влади
Реакція президента Порошенка на те, що відбувається, озвучена офіційно:
«Вдячний працівникам Служби безпеки та Генеральній прокуратурі за врятовані життя людей у результаті запобігання масових терактів і викритої російської спецоперації проти України. Також дякую офіцерам Збройних сил, які не піддалися на провокації і своєчасно проінформували правоохоронні органи про злочинні задуми агресора і п'ятої колони»
Не будемо говорити багато про президента. Справедливості заради варто згадати, скільки особисто Порошенко зробив для звільнення Надії з російської колонії. З усіх трибун в Україні, Європі та світі, при кожній зручній нагоді, він закликав до тиску на Кремль за свободу Савченко. Не треба бути прихильником Порошенко, щоб знати це і пам'ятати.
Висловив свою думку і прем'єр-міністр Володимир Гройсман:
«Останню крапку в питанні Надії Савченко поставить слідство. Але я вважаю, що це – питання психологічного здоров'я. Хочу подякувати СБУ, Збройним силам України, що провели операцію з виявлення намірів цього жахливого теракту. Вважаю, що парламент прийняв адекватне рішення»
Цікавий факт, при знятті недоторканності в Раді, Надію підтримала фракція «Опозиційного блоку». Формально вони знаходяться в опозиції до діючої влади і ідеологічно є противниками збройного протистояння з ОРДЛО.
Оцінки аналітиків
Поведінка народного депутата, звинуваченого в тероризмі, повинно оцінювати слідство і суд. Особистісне ставлення в даному випадку другорядне. Думок багато і всі вони різні. В даному матеріалі вирішили привести найцікавіші експертні ремарки.
Постпред України в Раді Європи Дмитро Кулеба вважає, що при виборі кумирів, яким свого часу стала льотчиця, треба зберігати критичне мислення і здоровий глузд:
«Надія Савченко планувала страшний злочин і повинна понести за нього покарання. Таке буває. Герой може стати злочинцем»
Журналіст Павло Казарін впевнений, що і українці, і влада своїми руками створили сьогоднішню Савченко – агресивну, неосвічену і соціально-небезпечну:
«Репутаційний капітал у Надії Савченко був такий великий, що пригорнутися до джерела намагалися всі. «Батьківщина» привласнювала собі рейтинг Савченко у виборчій битві за парламент. А Банкова приватизувала її капітал, виписуючи вищу державну нагороду. Але це все було б неможливо без нас. Надія Савченко – це приклад того, на що здатна бойовита кухарка, яка прорвалася у владу»
Політолог Володимир Фесенко вважає, що поведінка Савченко після арешту буде такою, як була в Росії – з політичними заявами, провокаціями, можливо голодуванням. Ставлення громадськості до особистості Надії вже змінилося і ще може змінюватися.
«Проти Савченко дуже сильно буде працювати той факт, що у Верховній Раді на її підтримку виступив «Оппоблок». Сцена прощання з Шуфричем і Мураєвим послужить негативним сигналом для багатьох. І це ще один прояв парадоксальності ситуації: Савченко стала чужою серед своїх і своєю – серед чужих. Зараз вона своя для виборців «Оппоблоку», хоча світоглядно повинна була би бути на іншому фланзі»
Експерти одностайні, Україні необхідно продовжувати займатися звільненням заручників і полонених, які перебувають на території Росії. А владі серйозно поставитися до проблеми агресивності українського суспільства, пише Фесенко:
«У суспільстві багато агресії: як політикам, так і іншим представникам держави треба задуматися, як обережно і делікатно діяти, а заодно – нейтралізувати войовничі настрої»
Як проміжний підсумок хочеться згадати матеріал, присвячений Надії після її повернення в Україну річної давності. Тоді мова йшла про образи, що приміряла Савченко: Жанни д'Арк, безстрашної льотчиці з народу у владі або войовничої опозиціонерки. У кожної з цих версій було право на життя. Через рік Надія Савченко зробила вибір на користь терору і стала в один ряд з тими, проти кого бореться країна і українська армія вже чотири роки.
В якості останньої ремарки хотілося б відзначити наступне. Що відчуває, наприклад, Ірина Геращенко, народний депутат і учасник гуманітарної підгрупи ТКГ, яка займається звільненням військовополонених? Її, як і інших членів парламенту, хотіла підірвати вчорашня полонянка. До слова Геращенко – мати трьох дітей.
Марія Гелюх
