Посол України в Ізраїлі розповів, чому ми не отримаємо «Залізний купол» та як передав Нетаньягу уламок «Шахеда»
Україна намагається залучити якнайбільше союзників у протистоянні з російським агресором. Відповідна робота ведеться і в Ізраїлі, якому доводиться балансувати між підтримкою України та бажанням не зіпсувати відносини з Росією, яка впливає на головних його ворогів — Іран, Палестинську Автономію, раніше ще й на Сирію. Про особливості Близькосхідної дипломатії розповів журналісту UA.News Надзвичайний та Повноважний Посол України в Державі Ізраїль Євген Корнійчук.
— Як працює Близькосхідна дипломатія?
— Нам є чому тут повчитися. З іншого боку складно добиватися результату, тому що місцевий істеблішмент очікує відповідних кроків у свій бік. Умовно кажучи «ви — нам, ми — вам». Тому доводиться робити нестандартні кроки, на які рідко зважуються інші дипломати. Коли ізраїльтяни не хотіли нам надавати шоломи, мотивуючи відмову тим, що це може бути використано як зброю/засоби для атаки, я запросив журналістів, одягнув шолом на голову і спитав : «Покажіть мені, як цим можна вбити? Це ж для захисту військових!». Тоді мова йшла лише про розгляд надання Україні невійськової допомоги. Моє фото у шоломі розійшлася по всім місцевим ЗМІ і справа зрушила.
Інший приклад такої «дипломатії»: я привіз шматок збитого в Україні «Шахеда», коли уряд Нетаньягу прийшов до влади, і подарував його голові місцевого Радбезу. Я попросив передати цей уламок новому прем'єру зі словами: «Якщо ми не будемо співпрацювати, і спільно шукати шляхи протидії цій загрозі, то і вам прилетіть». Пройшло якихось півтора роки і, на жаль, їм прилетів такий «Шахед» на територію тренувального центру у 60 км від Тель-Авіва. Тоді отримали поранення багато ізраїльських військовослужбовців. Через деякий час до мене підходить журналістка «12 каналу» — основний канал місцевого ТВ — і каже: «Ви — наш Мойсей! Чому наша влада вас не слухала?”.
Ще один уламок «Шахеда» стоїть у Українському культурному центрі / Фото: UA.News
— Нова війна на Близькому Сході як далася взнаки на нашій військовій співпраці?
— До війни 7 жовтня 2023 року наша співпраця була набагато кращою. Далі наші меседжі проходять все важче, але одночасно можна сказати, що робота по військово-технічній співпраці покращилося. Звичайно, вона неідеальна. Але об'єктивно після початку війни тут ізраїльтяни вимушені були призупинити контракти на постачання систем ППО у треті країни, які вони підписували п'ять років назад, тому що їм самим не вистачає.
— Вони не справляються із сьогоднішніми викликами?
— Що Іран робить: він перевантажує систему протиповітряної оборони ізраїльтян. До них за два тижні прилетіло, боюся помилитися, приблизно 550 балістичних ракет. У нас з лютого 2022-го до червня цього року прилетіло 850 балістичних ракет. Уявіть собі, наскільки це був потужний напад. У цих іранських ракет і влучність покращилася. І не в останню чергу завдяки допомозі росіян. Ізраїльтяни це знають. На рівні людей, всі все розуміють. На рівні політиків середньо ланки — теж. Але… Тому дуже тут непросто.
Раніше ізраїльтяни казали, що не можуть поставляти зброю Україні, оскільки фактично Росія була їх північним сусідом на кордоні із Сирією. Фактично, вони з росіянами узгоджували всі свої обстріли іранських позицій у Сирії, щоб не було прямих зіткнень. Але коли звідти поперли і іранців, і росіян, номінально там дві бази залишилися. З баз повиводили все, кораблі відпливли, залишилася лише охорона баз. Але тут з'являється інформація, що у Вашингтоні проізраїльські сили намагаються лобіювати, щоб ці бази залишилися за росіянами. Це потрібно Ізраїлю на противагу Туреччині.
З іншого боку палестинці з першого дня війни в Україні підтримують росіян. Причому — відкрито. Минулого року була спроба якось змінити ситуацію. У межах програми ООН ми відправили 8 тисяч тон зерна у Газу. Подяки ми не дочекалися, але на наступний день делегація ХАМАСу полетіла до Москви. Тому було прийнято рішення скоротити наше представництво у Рамаллі до одного дипломата.
Фото: Embassy of Ukraine in the State of Israel
— Однак на невійськове співробітництво ми можемо розраховувати?
— Прямо зараз ми ведемо переговори про надання нам навчальної системи для шкіл, яку можливо використовувати у бомбосховищах. Її виробляють та використовують у Хайфі, яку саму потужно обстрілюють — сюди швидше долітають ракети з Лівану, оскільки до кордону всього 60 км. Ми зараз робимо пілотний проєкт. Ця система працює у форматі 3D-ефекту, проектуючи навчальний матеріал для дітей на стіні, на підлогу. Проектори, комп’ютери, софт… Ми домовляємося, щоб за допомогою спонсора поставити по одній системі у підземні школи Запоріжжя та Харкова.
— Як загалом розвивається двостороння співпраця?
— Я почав свою роботу в Ізраїлі в період, коли у 2021 році вступив у силу Закон «Про запобігання та протидію антисемітизму», що давало підстави сподіватися на більш результативну співпрацю із Ізраїлем. До цього була підписана угода про вільну торгівлю з Ізраїлем з деякими вилученнями для України. На днях ми відновили роботу міжурядової українсько-ізраїльської комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва.
— Як просувається робота по відкриттю дипломатичного представництва України в Єрусалимі?
— Після заяви президента України Володимира Зеленського на зустрічі із прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу я почав працювати над тим, щоб відкрити відділення посольства України в Єрусалимі. Це для них важливий момент. Я знайшов приміщення, погодив його з МЗС. Нам самим було б добре мати відділення посольства в Єрусалимі. Знайшли приміщення. Я десь на день річниці дипломатичних стосунків — кінець 2021 року — казав, що ми допрацьовуємо це питання і президент нас підтримує. А ізраїльтяни натомість повинні були відкрити відділ інвестицій та інновацій. Але наразі це відкладено.
— Наскільки нам відомо, все ж представництво України в Ізраїлі розширюється, і кілька років тому у Тель-Авіві запрацював Український культурний центр.
— Так. Цей культурний центр ми відкрили вже після початку повномасштабної війни, коли сюди приїздила перша леді України Олена Зеленська. Ремонт ми робили за рахунок спонсорів. Ціни на нерухомість в Ізраїлі височезні, тому перший рік ми оплатили з бюджету, а вже подальше існування Центру підтримують меценати.
Український культурний центр у центрі Тель-Авіву / Фото: UA.News
Тут проводяться культурні заходи. На першому поверсі проходять кінопокази, на другому — у нас конференц-кімната. Тут ми збираємо журналістів, щоб розповісти про те, що відбувається в Україні. На початку війни я щотижня збирав тут по 15-18 камер для прес-конференцій.
З улиці мешканці Тель-Авіву бачать наслідки російського нападу на Україну / Фото UA.News
На базі культурного центру об'єднуємо нашу громаду, яка дуже різноманітна та складна. Але вперше нам вдалося, і я вважає це наш здобуток, створити Федерацію проукраїнських організацій Ізраїлю, куди входить більше 30 організацій. Між ними тепер йде обмін інформацією, вони приймають участь у спільних заходах. Створили кіноклуб, який возить по Ізраїлю українські фільми. Проводять концерти, під час яких збирають кошти на ЗСУ.
— 3 грудня відбулося відкриття пам'ятника Голодомору в Єрусалимі. Які ще є ідеї?
— Я досі не вірю, що нам вдалося встановити пам'ятник Голодомору в Єрусалимі. Це зайняло три роки, купу нервів. Пам'ятник Голодомору профінансував канадієць Джеймс Темертей. Монумент також привезли з Канади.
Посол Євген Корнійчук на відкритті пам'ятника 3 грудня / Фото видання «Українсько єврейська зустріч»
Наразі пропоную меру Тель-Авіва виділити нам сквер чи парк, чи вулицю, щоб назвати їх іменем Тараса Шевченка. Ми знайшли статтю Володимира Жаботинського (єврейський письменник і публіцист, один із засновників держави Ізраїль та її збройних сил — Ред.), у якій розповідається, яким Шевченко був великим другом єврейського народу. Я меру Тель-Авіва цю статтю показав, і той погодився передати нашу пропозицію Тель-авівському фонду, який відповідає за парки та сквери у місті.
Звернулися ми до фонду. Там запропонували три сквери на вибір, але за умови облаштування обранного скверу за наш рахунок. У Києві десятки вулиць на честь відомих представників єврейського народу, а тут нам виставляють такі умови… Ми навіть готові у відповідь розглянути питання назвати в Україні вулицю на пам'ять жертв 7 жовтня 2023 року. Але після того, як в Ізраїлі з'явиться вулиця Шевченка без додаткових умов.
Успішно реалізовані подібні ініціативи вже були. У Єрусалимі з нагоди приїзду Олени Зеленської назвали вулицю імені праведників світу сім'ї Щепанюків. На тому заході виступив 90-річний професор Єрусалимського університету, якого хлопчиком у роки Другої світової війни врятувала ця родина українців. Сльози на очах були у людей, коли він про це розповідав.
Тож, наші народи мають багато спільного, але близькосхідна дипломатія — складна наука.
Ірина Ковальчук, UA.News
