Когнітивний дисонанс у відносинах Києва та Вашингтона визначається не лише різними картинами світу, а й різним розумінням геополітичних рухомих процесів.
Частина суспільства в Україні щиро не розуміє, чому США заради власних національних інтересів можуть приносити в жертву інтереси інших країн. Хоча, якщо хоча б на рівні шкільного курсу знати історію, то стане зрозуміло, що США так багаторазово робили, роблять і будуть робити.
Найбільший геополітичний «провал» після Другої світової війни, де діючою особою виступали США - це 1949 рік і поразка Гоміньдану та Чан Кайші в громадянській війні в Китаї. Після чого, власне, з'явилися КНР і Тайвань. Далі історія з Південним В'єтнамом: угода про мир у 1973 році та крах режиму в Сайгоні в 1975-му. Історія з Афганістаном - це вже наш час: фактично втеча з Кабула та перемога Талібану.
Тільки цих прикладів більш ніж достатньо для розуміння простої істини:
- Немає вічних союзів зі США. Якщо навіть Європа опинилася в «геополітичній самотності», то що вже говорити про інших.
- США завжди ставлять свої національні інтереси в пріоритет.
- Відносини зі США повинні бути взаємовигідними, інакше вони будуть короткостроковими.
У американців не можна просто так брати гроші, тому що вони обов'язково вимагатимуть надати послугу, від якої не можна буде відмовитися. Але в Україні частина суспільства пішла ще далі – вона вимагає від Трампа, щоб він поставив національні інтереси України вище національних інтересів США. Тобто це не просто образа, а образа-вимога. І все це на фоні спекуляцій про «51 штат». Але Пуерто-Рико не впливає на вектор американської геополітики – «хвіст не крутить собакою».
Тому коли в Україні частина суспільства говорить про «51 штат», я відповім лише одне: «Бійтеся своїх бажань». Як казав Кіссінджер: «Бути ворогом Америки фатально, а бути другом – смертельно». Щоб бути другом США, потрібно тримати себе весь час у тонусі взаємовигідності. Тільки розслабився - і тут же втратив свій статус «друга».
Що стосується Будапештського меморандуму. Тут знову бачимо глибоке розходження у сприйнятті. США завжди сприймали ліквідацію радянського ядерного потенціалу на території України як результат своєї перемоги в Холодній війні. Америка ніколи не визнавала того, що Україна що-небудь їй «подарувала». І ця оцінка повністю виправдана.
Якби Україна в 90-х захотіла взяти під свій контроль радянську ядерну зброю, вона стала б об'єктом дуже жорсткої реакції з боку США та РФ одночасно. І навіть могла б втратити суверенітет.
Олексій Кущ
