Давайте подумаємо: чи можливий взагалі мирний договір між Україною та Росією?
Теоретично можливий. Але по деяким речам навіть теоретично домовитися неможливо.
Я дуже скептично оцінюю будь-яку можливість всеосяжного мирного договору між Україною та Росією. Чому я в це не вірю? Назву лише два питання, а насправді їх набагато більше.
Перше і головне: питання по статусу окупованих територій, перш за все — анексованих. Якби не було факту анексії, існувала би лише проблема Криму. А зараз і Крим, і 4 анексованих РФ регіони. РФ нічого нам віддавати не буде, бо це за конституцією їхні території. Більше того: Росія вимагає віддати їй навіть те, що вона не контролює!
Ми можемо домовитися про припинення вогню по лінії фронту. Це єдиний варіант завершення бойових дій, завершення війни: просто припинення вогню. Але ми не можемо домовитися та визнати російський статус наших територій. Бо це означатиме, що завтра вони зможуть анексувати ще будь-яку частину України. А ще ми зламаємо таким чином нашу міжнародну підтримку. Бо якщо визнаємо ми — визнають всі або майже всі. А поки що, нагадую: не те що Китай чи Іран, а навіть Лукашенко не визнав ту ж анексію Криму.
Друге фундаментальне питання — наш зовнішньополітичний статус. Це відмова від прагнень до членства в НАТО. Росія вимагає, щоби ми офіційно зафіксували свій нейтральний статус. Це вкрай маловірогідно, бо стане самообмеженням нашого зовнішньополітичного суверенітету. Хоча ми розуміємо, що найближчим часом членства в НАТО не буде, як і незрозуміло, що взагалі буде з Альянсом. Але самі відмовитися від цього не можемо.
І це — лише два питання. А є ще питання денацифікації, демілітаризації, безліч інших. Тож я дуже скептичний до можливості мирної угоди.
На мій погляд, єдиний варіант завершення війни — це припинення вогню. І все. Це єдиний компромісний варіант. Або, звичайно, перемога однієї зі сторін і капітуляція іншої.
Володимир Фесенко
