Відносини між США і Україною у гострій кризі — найбільшій за весь час існування цих відносин. Це пов'язано з Трампом і його специфікою.
Ми тут не перші: перед нами були Данія, Канада, Мексика, Панама... Завтра може з'явитися хтось ще. На жаль, щось подібне могло статися рано чи пізно.
Чому все ж сталося? Я бачу дві причини. Головна причина роздратування Трампа — те, що Зеленський не підписав кабальну угоду про розподіл стратегічних ресурсів України. Зеленський тут зробив правильно, він діяв в інтересах країни. Бо навіть по словах Трампа, в чому суть? Віддати 50% наших стратегічних ресурсів (не тільки корисних копалин) в обмін не на майбутню допомогу чи гарантії безпеки, а в обмін на ту допомогу, яку нам раніше надали безоплатно.
Із юридичної, і з моральної точки зору це було некоректно. Але це Трамп. Його не цікавить, хто агресор, а хто жертва. Головне — заробити або повернути свої гроші. Питання справедливості його не цікавлять. А друга і остання крапля була — що Зеленський розкритикував зустріч в Ер-Ріяді.
Ця ситуація — це нова реальність для нас. Будьмо реалістами. Останню допомогу від США ми отримали ще від Байдена. Жодних рішень про нову допомогу немає, і вони навіть не планувалися. Якщо це й відбуватиметься, то тільки в борг.
Ми думали, що запропонуємо партнерство по стратегічних ресурсах і в його рамках будемо платити. Ресурси будуть заставою під подальшу допомогу. А Трамп сказав «ні, давайте платіть за те, що ми дали раніше». Тож ризик того, що ми втратимо будь-яку допомогу від США — він був. І от він стає реальністю.
На найближчий час, десь протягом року, наших «заначок» вистачить, хоча з певним режимом економії. Зараз в ЄС обговорюється, за рахунок чого сформувати великий спеціальний фонд для посилення обороноздатності як Європи, так і України. Можливий варіант — щоб Європа купувала зброю США для України.
А Трамп і не збирався нам допомагати. Давайте забудемо, що США — наш головний партнер. Все. При Трампі це припинилося. І чи будуть вони партнером взагалі — велике питання. Ось така нова реальність.
Я припускаю інерційно-інституційні партнерські відносини. Але скоріше за все, реальним політичним партнером при Трампі США не будуть.
Ще один важливий момент: треба негайно припинити публічну полеміку з Трампом. Це помилка! Цього не треба робити. Не буди лихо, доки воно тихо. Ось Трамп — таке лихо. Не треба його чіпати, абсолютна мовчанка. І за певний час це «виверження вулкану» припиниться. Також важливий момент — через інших партнерів, наприклад італійську прем’єрку Мелоні чи президента Аргентини Мілея — треба спробувати зняти цю напругу. Не самим. Через посередників.
А далі — наш головний партнер це ЄС, Британія і Норвегія. Ось три головні партнери зараз, з якими ми будемо взаємодіяти.
Володимир Фесенко
