Наші військові вже готуються до експлуатації «Джавелінів» (почали з вивчення англійської). Посол США в Україні Марі Йованович в інтерв'ю РБК-Україна підтвердила, що ми отримаємо їх безкоштовно, а вищі чини по обидва боки океану напевно ламають голови над тим, як захистити технології від попадання до рук агресора.
Ці, в цілому, важливі і приємні події на початку року були трохи затьмарені скандалом – нібито у українських військових формувань з’явилася американська зброя всупереч заборонам. Сталося це з легкої подачі дослідників Belling Cat і AtlanticCouncil's Digital Forensic Research Lab.
А чи було розслідування?
«Багато галасу навколо того, що США схвалює продаж Javelin Україні, але на передовій Донбасу біля Азовського батальйону вже є американська летальна зброю»
У матеріалі, який з’явився наступного дня не було ані слова про те, що українські військові мають в своєму розпорядженні «Джавеліни», але в повідомленнях у ЗМІ вони все-таки з'явилися.
You can read #MinskMonitor @AricToler mentions below here: https://t.co/WMJii8Qtuo https://t.co/HbKW0UGceu
— DFRLab (@DFRLab) 10 січня 2018 р.
Насправді, після публікації на medium.com з'ясувалося, що мова йде про американську версію «РПГ-7» та її поліпшену версією - PRSL-1/2. Також автори констатують, що інформація про поставки, в принципі, була публічною: прес-реліз «СпецТехноЕкспорт» з сайту не видаляли, а військовий експерт Юрій Бутусов в цілості й схоронності залишив свій пост, у якому він описав технічні характеристики та тестування.
Не менш показовим фактом є і те, що глава компанії-виробника Ричард Вендівер дав інтерв'ю «Голосу Америки», у якому розповів про те, як не просто було добути ліцензію на продаж.
«Щоб отримати дозвіл, яке нам було потрібно, пішло трохи часу через делікатність теми в ході переговорів Мінськ-2. Але ці системи не суперечать угодам Мінськ-2. Тим не менш, ми все одно повинні були пройти ряд бюрократичних і політичних перешкод, щоб отримати нашу експортну ліцензію. І ми пройшли процес заповнення документів».
Також керівник компанії AirTronic USA уточнив, що посольство США в Києві координує дії з Міноборони України, оскільки має бути контроль за тим, як використовується американська зброя у нас в країні. Наприклад, контракт забороняє нашій стороні перепродувати або експортувати смертоносну продукцію.
Тоді звідки резонанс? Є омана, що в Україні взагалі не могло бути американської зброї. Правда ж у тому, що комерційні поставки озброєння певних параметрів були дозволені і раніше. Питання в тому, яких зусиль це коштувало і виробнику і покупцю. Окремо для нас – це ще й питання вартості і ресурсів, з яких вона буде закуповуватися в цілому. Також є заява представника Держдепартаменту США Хезер Науерт, яка констатувала, зо зброя купувалася і раніше:
«Документи Держдепартаменту свідчать, що Україна купувала невелику кількість цього озброєння (летального - ред.) протягом кількох років як до, так і після російської анексії Кримського півострова в 2014 році»
За великим рахунком, у статті, що викликала бурю, була проста констатація того, що поставки були. Відкритими залишалося два питання: чи надійшли гранатомети на озброєння і чи використовувалися вони на фронті.
«Поки є підтверджена інформація про продаж гранатометів американського виробництва Україні. Втім, залишаються і невирішені питання. Найголовніше, неясно, скільки з цих систем PSRL-1 було відправлено на передову Донбасу, типу «Сектор М» поблизу Маріуполя, де є активним Азовський батальйон. Крім того, наскільки широко – якщо взагалі, так – ця зброя використовувалася в ситуаціях, не пов'язаних з навчанням на Донбасі. До сих пір не було підтверджених, оприлюднених жертв від використання PSRL-1 на Донбасі»
Відповідь на друге питання з великою часткою ймовірності – ні. З тієї простої причини, що використання зброї з США на фронті напевно викликало б вибух заяв з РФ і ОРДЛО. Мовляв, негри на танках так і не приїхали пожирати православних немовлят, але озброєння вже тут щосили використовується.
Є й інший – суто технічний аспект – який допускає використання озброєння і при цьому не викликає бурю емоцій з боку окупантів. Мова йде про прицільну дальність та ефективність ураження цілі. Про це також розповів головний директор Техасу AirTronic USA:
«PSRL – це система летального зброї. Але це оборонна летальна зброя. Це не якісь серйозні ракетні установки, вони мають лише дальність попадання 1 000 метрів. Поки ці системи озброєнь залишаться на українській частині кордону, це не наступальна зброя. Але якщо наступальні війська стануть перетинати кордон, тоді, я думаю, українські збройні сили могли б використовувати наші системи, щоб зупинити наступ»
Чи зіграла на руку публікація розслідування тим, хто хотів додати істерії у питання постачання американської зброї? Мабуть, що так. Чи варто звинувачувати в чомусь зарубіжних журналістів? Мабуть, що ні. Україна їм друг, «але істина дорожча». Більше питань викликає дивна поведінка «Азова» та офіційних джерел.
«Азов», заява Нацгвардії і таємниця зникаючих публікацій
Так чи інакше, поставка гранатометів швидше за все була. І ніхто її не приховував. Чому ситуація все ж викликала скандал і подальші невмілі спроби приховати сліди PRSL-1/2. До слова, відповіді на питання, де вони зараз – поки що немає.
Справа тут у самому «Азові». Імідж у цього формування, м'яко кажучи, специфічний. І не тільки в російських і проросійських ЗМІ. Наприклад, в тому самому законі, який регламентує фінансову і військову допомогу Україні в рамках оборонного бюджету США, є поправка від сенатора-демократа, яка прямим текстом говорить про заборону допомоги полку «Азов». Тому що нібито неонацисти.
«Забороняє кошти, надані цим законопроектом, використовувати для надання зброї, навчання або іншої допомоги Азовському батальйону»
У свою чергу на шквал публікацій в ЗМІ про гранатомети Нацгвардія оперативно почала все заперечувати.
«У деяких ЗМІ з’явилася інформація про те, що у підрозділі Національної гвардії України “Азов” є на озброєнні американські ПТРК Javelin та гранатомети PSRL (модернізовані РПГ-7). Повідомляємо, що спецпідрозділ “Азов”, який входить до складу військової частини 3057, не має на озброєнні зазначених вище зразків озброєння»
Нюанс оборонного бюджету, а також заперечення наявності американських гранатометів на озброєнні (зауважте, не того факту, що в руках його тут ніхто не тримав) і видалення фото, викликає кілька питань, які власне можуть лежати в основі шуму навколо ситуації:
1) На які гроші були закуплені гранатомети? Чи не на кошти чи від фінансової допомоги США, яка була і раніше? Якщо припустити, що тоді заборони не було – прецедент все одно неприємний.
2) Які умови угоди приховують американська і українська сторони? Чому? Які обмеження могли бути в угоді й які з них могли бути порушені?
3) Чому по факту не було жорстких заяв з боку Вашингтона, якщо ми так предметно підставили стратегічного партнера?
Є, як мінімум, одне логічне пояснення. В умовах продажу гранатометів було прописано, що його використання не повинно порушувати Мінські угоди і порушень не було. В руки азовцям потрапили екземпляри для ознайомлення, вони вирішили козирнути, а пізніше зрозуміли, що вийшло так собі. Звідси і видалення:
З сайту полку "Азов" зникли фото, які викривали наявність американських гранатометів https://t.co/O1KhFHCv4e
— Aric Toler (@AricToler) 11 січня 2018 р.
Є і ще один момент, про який говорив той же Бутусов. Заряди до цих гранатометів, у підсумку, можуть виготовлятися і на наших потужностях Оборонпрома за умови отримання ліцензії. Це суттєва економія. При цьому тестування необхідно, так чи інакше.
До слова, є серйозні сумніви, що сто гранатометів (саме така кількість фігурує в різних джерелах), навряд чи зможе переломити ситуацію на фронті.
Варто зауважити, що пізніше неофіційно надійшла інформація, що гранатомети потрапили до бійців «Азова» для ознайомлення. Арік Толер також опублікував і їх, зауваживши, що це співпадає з висновками головного матеріалу.
Update on recent #MinskMonitor story about PSRL-1/Azov:
Ukrainian sources say that Azov only trained with these grenade launchers and don't currently have them. This would make sense, and is in line with the conclusion of the original article. pic.twitter.com/o4jBWtJRQ2
— Aric Toler (@AricToler) 10 січня 2018 р.
«З приводу повідомлення Нацгвардії про американську зброю у Азова. У них, на жаль, не «леталка» з США, а звичайні навчальні ММГ. Так що перемога і зрада скасовується »
Це, звичайно, не Twitter Трампа, тому розглядати пояснення, як точне і вичерпне, не варто.
Висновки
Коли один флакон потрапляють американське озброєння, бійці полку «Азов», розслідування, низький рівень роботи з пресою і громадськістю у виконанні вітчизняних держструктур – чекай на скандал і плутанину. Справа в тому, що все перераховане вище вже давно з реальності перебралося в площину міфології, символів і далеких від об'єктивності рефлексій споживача інформації.
Так, «Джавеліни», як і інше озброєння з США, переросло в символ підтримки у війні з агресором за якою майже в один момент «згинуть наші воріженьки, як роса на сонці». «Азов» у багатьох, особливо на Заході, асоціюється з бандою головорізів, які не стільки хочуть захистити батьківщину, скільки винищувати росіян. Слово «розслідування» в комплексі з атрофією фактчекінга однозначно викликає резонанс, тому що – теорія змови, всі навколо продажні, масони з рептилоїдами десь на горизонті. Ну, а PR-менеджмент наших відомств однозначно зайнятий тільки тим, що прикриває корупцію, виправдовує відкати і нівелює косяки.
При цьому, мало хто має уявлення, скільки потрібно і як буде використовуватися ця сама зброя. Бійцов «Азову» майже ніхто не бачив живцем і не розмовляв, а розслідування бувають трохи притягнутими за вуха.
Реальність, найчастіше, набагато складніша. Вона не вписується ні в рамки патріотичних ЗМІ, ні в рамки ватно-кремлівської пропаганди. І вже тим більше, тут не допоможуть стереотипи замість читання матеріалів на мові оригіналу та використання google.
Володимир Крекотін
