Я корінна одеситка, і з цим містом у мене пов’язано дуже багато. Мої батьки, бабусі, дідусі – всі жили в Одесі, у центрі міста.
Колись «Бристоль» називався «гостиница «Красная». Це було найкрасивіше місце ще з мого дитинства. Для мене він такий же символічний, як і Оперний театр. Потрапити туди вже в дитинстві здавалося чимось феєричним. Дуже мало місць збереглися в такому вигляді, як до прильоту виглядав «Бристоль» – і всередині, і зовні. Будівля з самого початку будувалася як готель. Це був перший чотириповерховий готель у європейській частині міста.
На початку війни ми разом із власниками готелю організовували благодійні заходи. Тоді нам вдалося зібрати півтора мільйона гривень для наших захисників.
У момент прильоту вся моя команда була там. На щастя, всі встигли сховатися завдяки сигналу тривоги. Ми готувалися до хрестин дівчинки, які мали відбутися наступного дня. І, на велике щастя, все сталося не в той день.
Ракета влучила саме в те місце, де завжди сиділи молодята на весіллях. Завалило те місце, де були санвузли, куди ми водили дітей мити руки під час дитячих свят. Це могло стати справжньою трагедією.
Ми дуже сподіваємося, що це місце не буде втрачено, що його відбудують. Це була візитівка Одеси, місце з великою історією, особливо для старшого покоління.
Емігранти, які зараз живуть у США, Ізраїлі, Німеччині, телефонували з співчуттям, у шоковому стані. Дзвонили навіть ті, кого я не бачила 20-30 років.
Пошкодження всередині дуже серйозні. Слава Богу, що фасад вцілів. Ми сподіваємося, що колись «Бристоль» знову відкриє свої двері.
Ірина Загранична, бізнесвумен, власниця Агентства Ірини Заграничної
