Продовжує формуватися вісь «Москва-Пекін-Пхеньян».
У ній Північна Корея є «молодшим партнером» Китаю, а тепер вже і Росії, після того як КНДР відкрито зізналася в участі у війні проти України.
У той час як Китай залишається нейтральним до війни в Україні на офіційному рівні, він не зупинив участь Пхеньяну, до котрого можна використати сучасний термін «проксі». Тобто це третя сторона, якою грають і воюють великі держави, котрі не бажають прямого військового зіткнення.
Китай у цій конфігурації задовольняється своєю нинішньою роллю економічного гіганта, і вже на даний момент зрозуміло, що Китай не зацікавлений у поразці Росії у війні. А якщо так — довгий візит Сі до Москви, скоріше за все, матиме на меті підписання ряду угод. В першу чергу економічних, проте і таких, які можна описати як угоди «подвійного призначення», котрі можуть мати і військове значення.
Щодо прямої участі Китаю у війні в Україні — це все-таки малоймовірно. Проте економічна підтримка Росії буде продовжуватися.
Що варто розуміти про китайській менталітет у цьому розрізі. Для китайця найгіршим у житті є не смерть, а «втрата обличчя» — 丢脸.
Але тут виходить парадокс: китайці не хочуть вмирати за росіян не тому, що вони бояться смерті, а тому, що бояться картинки в світових ЗМІ. Тобто для них на рівні колективної свідомості форма важливіша за зміст. В той час як Росія вже пройшла через низку поразок і ганьбу, для китайця такі демотивуючі моменти гірші за смерть. Це і зупиняє Китай із прямої військової допомоги Росії, але економічного допомагати він готовий, бо це опосередковано, і тут у Китаю немає ризику «втратити обличчя».
Багато аналітиків сходяться на думці, що на даний момент Китай і Росія достатньо гармонійно доповнюють одна одну, а головне — їх об'єднує спільний антиамериканізм, тобто спільне бажання покінчити із «однополярним світом». Китай став «майстернею світу», а Росія має найбільші поклади корисних копалин.
Якщо додати власне китайської перспективи, у китайській суспільній свідомості за росіянами закріпилася назва «войовничого народу» (чжандоу-міндзу), тобто ще з часів Другої світової війни і вигнання японської Квантунської армії з території Китаю, у китайській колективній свідомості сформувався позитивний образ росіян: як сусідів, на яких можна покластися у воєнному сенсі.
Андрій Тимченко
