Звичний аргумент: мовляв, навіщо США рятувати зараз Росію, якщо її армія на території України, а не навпаки — армія України на території Росії? Мовляв, це ознака того, що в Росії нібито все добре.
Таке твердження — маніпуляція, оскільки до війни на виснаження воно не має відношення. У війні на виснаження головну роль відіграють ресурси, а не територія.
Ось вам карта дислокації сил Рейху, його союзників і сателітів на квітень 1944 року. Сьогодні, ретроспективно (а ретроспективно ми всі і завжди розумні, нагадаю), ми знаємо, що на той момент у Берліна вже не було жодних шансів. Поразка Рейху була неминучою — питання стояло лише в часі.
Але якби цю карту показати людині, яка взагалі нічого не знає про ту війну, і сказати: мовляв, дивись, Рейх не просто програє, а мчить до катастрофи, — то він скаже: ого, але ж Німеччина на коні! Так багато територій у неї, жоден з фронтів не проходить по самій Німеччині, німці воюють далеко від свого дому.
Чому його таке бачення буде неправильним? Тому що після того, як провалився блицкриг в СРСР (коли якраз і грає роль територія, адже швидке її захоплення та блискавичний розгром сил ворога повинні призвести до його капітуляції), війна перейшла у війну на виснаження.
А в такій війні у Рейху проти СРСР, США, Великобританії (зі всіма її домініонами) і ко. вже не було жодних шансів у ресурсному відношенні. Тому самій людині можна відповісти: так, у Рейху все ще багато територій, і війна все ще не йде на території Німеччини, але дивись — його вже відкинули з-під Москви та з більшої частини України.
Точно так само, як відкинули росіян з-під Києва, Херсона і Харкова. Те, що Росія, незважаючи на те що залишається на території України, не означає, що в неї все в порядку.
Усі профільні OSINT-спеціалісти, які моніторять радянські запаси, не просто так відзначають, що ці самі запаси підходять до кінця, а десь уже й зовсім вичерпані. Не від хорошого життя росіяни пересели на мотоцикли, ослів і «Жигулі» у своїх атаках, і не від великого полководницького генія їх загальні втрати наближаються до одного мільйона. Про стан російської економіки також не говорив тільки ледачий.
Уявіть собі, як от в цьому квітні 1944 року США різко усуваються, приймають рішення не висаджуватися в Нормандії, не відкривати другий фронт і повністю припинити ленд-ліз для СРСР. А без нього вся військова промисловість Москви просто зупинилася б. Припинився б випуск танків, припинила б функціонувати логістика. Я вже мовчу про те, що вже зібраних літаків, танків і локомотивів було поставлено тисячі, а вантажних автомобілів — сотні тисяч.
І як би аргументували це США? А тим, чим, мовляв, подивіться на карту — Рейх повсюди, у нього є карти, а у СРСР, який ще далеко від території Німеччини і який повністю залежить від ленд-лізу, жодних карт немає. Плюс так багато хороших хлопців загинуло — мільйони! Це катастрофа! Ця війна не повинна була початися!
І це стосується будь-якої війни на виснаження. Єгипет почав проти Ізраїлю війну на виснаження в 1967 році, яка тривала до 1970 року, але при цьому знову територія не відігравала ролі. Ізраїль тоді зайняв весь Синайський півострів і навіть проводив рейди на західну територію Суецького каналу. Але Каїр не говорив: мовляв, дивіться, як карта закрашена не на нашу користь, давайте тоді капітулювати. Тому що в війні на виснаження важливі ресурси, а не кількість закрашених кілометрів.
І це ще без урахування того факту, що в війні такого масштабу, як російсько-українська, рух фронту на ±50 км — це робочі питання.
Ігаль Левін
