Baltic Pipe та курс на енергонезалежність Польщі: уроки для України

Baltic Pipe та курс на енергонезалежність Польщі: уроки для України

Марія Гелюх
Автор
Марія Гелюх
UA.NEWS
Поділитись:

Доброю новиною для Польщі і не дуже доброю для Росії стало повідомлення про початок будівництва газопроводу Baltic Pipe на початку травня цього року. Тієї самої магістралі, за допомогою якої поляки планують покрити свої потреби в енергетиці та відмовитися від закупівель російського природного газу після закінчення контракту в 2022 році.

І це не єдиний проект диверсифікації поставок, який на даний момент розвиває Польща. У держави амбітні плани щодо енергетичної незалежності і цей досвід є корисним Україні.

Запуск Baltic Pipe як удар по «Газпрому»

Baltic Pipe – це газовий трубопровід, що йде з Норвегії через Данію у Польщу. Пропускна потужність магістралі – 10 млрд кубометрів газу на рік. З яких 8,1 млрд вже зарезервовані польською державною нафтогазовою компанією PGNiG. Це трохи менше того, що поляки за чинним Ямальським контрактом купують у росіян (8,7 млрд).

Проект протяжністю 230 км складається з морської і наземної частин. І передбачає кілька етапів будівництва:

  • З’єднання ГТС Норвегії та Данії у Північному морі;
  • Розвиток датської інфраструктури транспортування газу і зведення компресорної станції в Данії;
  • Морська ділянка трубопроводу між Данією і Польщею по дну Балтійського моря (власне Baltic Pipe);
  • Розширення польської ГТС.

Загальна вартість проекту – 1,5 млрд доларів США. Плановий запуск в експлуатацію намічений на жовтень 2022 року. Дозвільна документація отримана в повному обсязі.

Ще 15 листопада 2019 PGNiG офіційно попередила «Газпром» про припинення контракту на поставки газу з РФ після 31 грудня 2022. Повідомила завчасно, як того вимагають умови діючої угоди.

Відмову від російського палива Польща пояснює «прагненням до забезпечення безпеки поставок енергоресурсів». Представляючи початок активної стадії робіт по Baltic Pipe, польський президент Анджей Дуда 4 травня підтвердив ці наміри і назвав проект складовою енергетичного суверенітету Європейського Союзу:

Анджей Дуда,
президент Польщі
«Фактично починається будівництво Baltic Pipe, тобто того відомого газопроводу, який пройде спочатку з норвезького шельфу до Данії, а потім через Данію в Польщу, на наше узбережжя. Цей проект має велике значення для економіки Європи, енергетичного суверенітету ЄС»

Інші джерела диверсифікації

Поточні потреби Польської держави в природному газі приблизно рівні 18 млрд кубометрів на рік. Половину з них поставляє «Газпром» за Ямальським контрактом, підписаним сторонами в 2010 році.

«Ямальські» обсяги повинен замінити норвезький газ по Baltic Pipe. Решта – за рахунок розширення потужностей працюючого з 2015 року терміналу з прийому та регазифікації зрідженого газу в Свіноуйсьце. Поточні можливості цієї станції – 5 млрд кубів, які планують збільшити до 7,5 за рахунок побудови нового резервуару на кордоні з Німеччиною.

Експерти прогнозують, що в майбутньому польський попит на газ зросте. Для цих цілей передбачено будівництво ще одного ЗПГ-терміналу, під Гданськом. Який, до речі, буде транспортувати американський зріджений газ з Польщі в Україну.

Таким чином, польська PGNiG за останні роки диверсифікувала канали подачі палива за рахунок контрактів щодо ЗПГ зі США і Катару, а також покупок родовищ на норвезькому континентальному шельфі в Північному морі. Саме ці джерела допоможуть країні відмовитися від російського продукту і забезпечити свої річні потреби у блакитному паливі. Наміри влади Польщі підтверджують експерти:

«Якщо Baltic Pipe побудують в строк, а термінал в Свіноуйсьце своєчасно розширять, то до кінця 2022 року Польща, дійсно, виявиться в ситуації, коли у неї не буде більше необхідності купувати російський газ. Однак не виключено, що у певних, але значно менших обсягах, російські закупівлі все ж продовжаться, якщо ціна буде привабливою»
— DW

«Ямальська» пастка

Іншими словами, поляки можуть продовжити працювати з «Газпромом», але на своїх умовах. Свого часу їм (як і українцям) була нав’язана дуже невигідна угода, заснована на принципі «бери або плати»:

«Одне із слабких місць контракту для Польщі полягає у формулі, за якою розраховується ціна газу, що імпортується: вона не враховує ринкових ставок, а пов’язана виключно із цінами на нафту. В результаті Польща платить за газ набагато більше, ніж, наприклад, Німеччина, що знаходиться далі від Росії. За неофіційними даними, у 2012 році Польща платила за 1000 кубометрів газу з Росії 525,5 доларів, а Німеччина – всього 379,3 доларів. Ціна для України тоді становила 450 доларів за той же об’єм. Договір був укладений на 8,7 млрд кубометрів газу щорічно за загальноприйнятою формулою «бери або плати», відповідно до якої, навіть якщо Польща з якихось причин не потребує обумовленої кількості газу, вона повинна сплатити його у повному обсязі. При цьому чи не головний підводний камінь контракту полягає в тому, що Польща не має права реекспортувати російський газ»
— Мацей Заневич,
редактор «Нова Польща»

Абсолютно невигідні та неринкові Ямальський договір з Польщею і газові угоди між Україною та РФ в 2009 році, стали можливими завдяки залежності від російського імпорту. Тому цілком логічно і доцільно відмовитися від таких умов. Як і спрямувати зусилля на енергонезалежність.

«Немає ніяких перешкод до того, щоб Польща закуповувала у Росії обмежені обсяги газу – за ринковою ціною, з правом реекспорту і в рамках короткострокових контрактів. Саме так зараз виглядають стандартні газові договори в Європі»
— Мацей Заневич,
редактор «Нова Польща»

Позиція «Газпрому»

У «Газпромі» ситуацію з контрактом із Польщею бачать інакше. І публічно висловлюються про те, що країна не обійдеться без російського газу. Який нібито найбільш «дешевий» і доступний ресурс.

Знайома риторика по аналогії з Україною. Однак наша держава змогла відмовитися від російського імпорту та переорієнтуватися на європейський ринок палива. І Польща зможе. Більш того, як вважають експерти, Варшава дає зрозуміти «Газпрому», що готова платити дорожче, купуючи ЗПГ у Америки, але в статусі енергетично незалежної держави.

Мінус 10 млрд кубометрів імпорту газу по комерційно привабливій вартості до загальних «успіхів» «Газпрому» за останній рік – це втрата одного з найбільших ринків збуту в Східній Європі. Цю ціну російський монополіст заплатить за газовий шантаж України, Польщі, та й усієї Європи. І це – не остання ціна.

Baltic Pipe vs Nord Stream-2

Особливістю Baltic Pipe є те, що він, як і два російських трубопроводи «Північний потік» і «Північний потік-2», проходить по дну Балтійського моря. Ці три магістралі перетинаються під водою в районі датського острова Борнхольм – того самого, через який «Газпром» не зміг домогтися від Данії своєчасного дозволу на укладання труб в її водах для Nord Stream-2.

До чого це призвело? До того, що росіяни не зуміли вчасно завершити будівництво газопроводу в Європу в обхід України. І Київ уклав вигідний для себе п’ятирічний транзитний контракт на поставки газу в ЄС.

До слова, Данія видала дозвіл на проходження Балтійського шляху поблизу Борнхольма в липні 2019 року. Тоді як «Північний потік-2» чекав своєї черги 2,5 роки, фактично до 30 жовтня 2019. Устаткуванням для укладання обох газопроводів займається німецька компанія Europipe GmbH.

У 2019 глава ради директорів «Газпрому» Віктор Зубков заявляв про те, що поляки повинні отримати дозвіл на будівництво Baltic Pipe через підводний перетин проекту з уже діючим маршрутом:

«Вони повинні у нас просити дозволу спочатку, щоб побудувати Baltic Pipe»
— Віктор Зубков,
глава ради директорів «Газпрому»

Така вимога дійсно існує. Сторона проекту узгоджує всі деталі укладання труб з діючою магістраллю. За запевненням польської влади, необхідне узгодження вже отримане. І в точках дотику з «Північним потоком» будуть встановлені бетонні «матраци» та кам’яні кладки. І ось тут починається найцікавіше.

Baltic Pipe перетинається також з «Північним потоком-2». І потрібно аналогічне погодження перетину двох труб по дну моря. Як відомо, будівництво Nord Stream-2 призупинено через санкції США і вихід з проекту трубоукладальних підрядників. І коли воно відновиться – невідомо нікому. Вся сіль в тому, що судна не встигли дотягнути газпромівський маршрут до точки перетину з польським проектом.

Що це може означати? Що при плановому будівництві Baltic Pipe вже «Газпрому» може знадобитися дозвіл конкурентів. Більш того, технологічно прокладати труби над вже існуючим проектом – здорожує загальну вартість усієї магістралі. Це ще кілька плюсів до 10 млрд євро, які вже лежать на дні Балтійського моря за маршрутом Nord Stream-2.

В якості «вишеньки на торті» хочеться згадати виграш PGNiG в Стокгольмському арбітражі за позовом проти «Газпрому» щодо перегляду ціни на газ за Ямальським контрактом, що стало відомо 30 березня.

Згідно з рішенням Суду, російський монополіст зобов’язаний виплатити полякам 1,5 млрд доларів США за переплати за газ. Ця сума практично в п’ять разів перевищує прибуток польської держкомпанії за минулий рік. Виграні кошти Польща запустить на розвиток своїх енергетичних проектів.

Аналогічну суперечку росіяни програли «Нафтогазу», із компенсацією в 2,6 млрд доларів США. Правда, свої гроші Україна вирішила направити на інфраструктуру і медицину, а не енергетику, сказав прем’єр-міністр Денис Шмигаль 6 травня.

Висновки для України

Головний висновок для нашої країни щодо політики Польщі у питаннях диверсифікації полягає в тому, що поляки не тільки говорять про енергетичну незалежність, а й систематично створюють відповідні умови. І готові платити за енергетичний суверенітет, як висловився президент Дуда.

Так як Польща займається будівництвом газових хабів, що дозволить транспортувати газ у сусідні країни, за допомогою майбутньої балтійської магістралі можливі поставки палива і в Україну:

Анджей Дуда,
президент Польщі
«Польща стане одним із гарантів енергетичної безпеки України, яка роками піддається газовому, енергетичному шантажу з боку Росії»

Тобто, Польща може стати одним з майбутніх джерел диверсифікації і для нашої держави. Та й близькість політичних позицій Києва і Варшави щодо «Північного потоку-2» також робить наші країни союзниками у боротьбі проти газпромівського проекту і монопольних поставок палива до Європи.

Автор: Марія Гелюх
загрузка...
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!