У п'ятницю мер Києва Віталій Кличко під час відкриття оновленої станції «Генерала Потапова» на Борщагівці представив черговий трамвай з «портретами видатних українців» і анонсував ще два десятка таких трамваїв на рейках столиці.
На перший погляд ідея здається непоганою. По-перше, це популяризація історичних особистостей — Анни Ярославни, Бориса Патона, Миколи Амосова, по-друге — можна сказати, додаткова пам'ятка Борщагівки. Але чи потрібні об'єктивно ці портрети на трамваях? Борщагівський трамвай заявлено як швидкісний — вагони проносяться повз автомобілів і пішоходів на досить великій швидкості, і роздивитися, що ж зображено на трамваї — навряд чи можливо. Плівка, на якій надруковано портрет, має сітчасту структуру. Це неприємно для очей пасажирів трамвая — зір то фокусується на сітці, то на віддалених об'єктах.
З появою нових моделей громадського транспорту цей «зоопарк» посилювався. З'явилися сині, білі, жовто-блакитні трамваї, тролейбуси і автобуси. Не варто забувати про «бортах», повністю вкритих рекламою. У результаті виходить так, що трамваї, брендовані портретами видатних історичних особистостей, лише вносять додаткове сум'яття у вигляд київських вулиць нарівні з вивісками і хаотичною рекламою.
Лев Шевченко