У ніч на 17 червня Київ вкотре зазнав повітряної атаки з боку росії. За попередніми даними, кількість загиблих у Києві досягла 10 осіб, ще 114 людей — постраждали від ворожого нападу в столиці.
Було чутно серію вибухів, а також зафіксовано влучання в житлову інфраструктуру, зокрема в гуртожиток Державного університету "Київський авіаційний інститут" (раніше — НАУ).
Ua.News вдалося поспілкуватися з постраждалими мешканцями гуртожитків та запитати про пережите під час масованої атаки столиці.
Перші хвилини після прильоту
Студент Сергій розповідає, що не очікував удару по гуртожитку. Здавалося, що він розташований у безпечному місці.
«Живу всередині будівлі: зверху й знизу — поверхи, по горизонталі — п’ять стін, з іншого боку — інший гуртожиток. Все це, як я думав, мало б прикрити від дрона», — каже студент.Раптово пролунав звук заходу, відчувся струс, перед очима з'явилася завіса — хлопець одразу не зрозумів, що сталося. Піднявшись із ліжка, побачив розбите скло під ногами, пил у кімнаті та зруйновані вікна.
«Першим ділом подзвонив родичам та сказав, що живий і в порядку. А потім був шок. Просто не міг повірити, що розминувся зі смертю», — ділиться хлопець.
Разом із друзями він побіг на верхні поверхи перевірити, чи всі живі. Після цього атака продовжувалась: ставало знову гучно. І Сергій разом із подругою вирушив у найближче укриття, де вони чекали відбою до ранку.
Студентка Ангеліна про пережите під час атаки
Ангеліна розповідає, що вибух застав її зненацька — у ліжку.
«Я одразу зреагувала і закрила голову руками. Мій хлопець також закрив голову, ми майже не постраждали», — пригадує дівчина.
Хлопець отримав поранення голови, йому наклали шви, а в студентки були проблеми з вухом, оком та гематома на нозі. Вона переконана, що їм з хлопцем просто пощастило і зазначає, що якби вони в той момент стояли, то не вижили б.
Ангеліна додає, що було страшно і несподівано, адже до вибуху взагалі нічого не було чутно.
«Я ставлюсь до росії з ненавистю і повним нерозумінням — за що? Не ігноруйте повітряні тривоги. Слідкуйте за новинами і дивіться, що куди летить», — підсумовує вона.
«Ніколи не думаєш, що прилетить саме до тебе»: історія студента Ярослава
Ярослав каже, що на момент атаки просто грав на комп’ютері та слухав музику в навушниках. Він навіть не знав, що в місті почалася атака — новинні канали ще нічого не повідомляли.
«І тут — вибух. Все почало сипатись. Я в ступорі оцінював обстановку, і тоді вирішив: треба йти в укриття і якнайшвидше», — розповідає Ярослав.
Хлопець зізнається: хоча війна триває давно, подумати, що удар буде саме по ньому, — важко.
«Але це життя. Це життя з війною. І такі речі трапляються», — додає він.
Виконувачка обов’язків ректора Ксенія Семенова пише, що водопостачання в гуртожитках уже відновлено, за винятком стояка, куди був прямий приліт — там наразі триває обстеження мереж.
За її словами, під час атаки також постраждали співробітники, які мешкають на вулиці Гавела. З ними університет підтримує зв’язок.
«Збитки університету величезні. В коледжі на Метробудівській практично немає вікон. В гуртожитку повністю зіпсовані ліфтові механізми. Це не рахуючи особистого майна працівників», — додає Семенова.
Наразі студентам допомагають переселятися з кімнат, які були пошкоджені внаслідок нічної атаки.
