Хрущовок — панельних та цегляних п'ятиповерхових будинків з невеликими квартирами — в 1960-х роках у Києві встигли побудувати близько трьох тисяч. У ті роки окреме житло з власними кухнями і ванними кімнатами було справжнім щастям для людей, які після Другої світової війни жили у комуналках і приватному секторі без зручностей. Переселення в нові будинки оспівувалося у живописі, кіно і навіть театрі.
Передбачалося, що хрущовки простоять всього 20 років — до настання комунізму. Цей термін постійно відсувався, поки не розвалився Радянський Союз. У 1990-х, під час масової приватизації, хрущовки ще залишалися ліквідним житлом. Їм було всього тридцять років, та й в місті нічого не будувалося, крім елітного житла. В середині 2000-х ціни на квартири-хрущовки в Києві підскочили до 100 000 доларів. Через 10 років таку квартиру ледь можна продати за вчетверо меншу суму — падіння гривні і величезна кількість нового житла похитнули позиції цієї нерухомості.
Що не так з хрущовками?
Фото: PastvuОкреме питання — планування малометражних квартир. Кухні площею 4-7 квадратних метрів, тісні, витягнуті кімнати від 7 до 18 метрів, низькі стелі — 2,5 метри. Прохідні кімнати, які часто зустрічаються в 2- і 3-кімнатних квартирах, не дають відчути себе на самоті, а відсутність ліфту є критичною для людей з обмеженою рухливістю, батьків з маленькими дітьми і людей старшого віку.
Де, можливо, будуть зносити?
За роки незалежності в Києві знесли лише одну хрущовку — на вулиці Автозаводській. На її місці в 2009 році був побудований 16-поверховий житловий будинок за проектом 1970-х років. Решта робіт по знесенню стосувалася більш міцного житла — «сталінських» або дореволюційних будинків в центральній частині міста, земля під якими представляє набагато більший інтерес для забудовника.
Дізнатися, де київська влада збирається зносити хрущовки, можна з «детальних планів території» (ДПТ), які розробляються приватними проектними або будівельними організаціями, а потім затверджується Комісією Київради з питань містобудування.
Згідно ДПТ в межах бульвару Перова, вулиць Сулеймана Стальського, Петра Вершигори і проспекту Генерала Ватутіна, нове житло з'явиться серед забудови кінця 1960-х років на вулиці Кибальчича (в останній редакції документа під тиском місцевих активістів кількість будівель під знесення зменшилася). Також під демонтаж йде будівля торгового центру на вулиці Вершигори, побудована в 1980-х роках. На її місці планується будівництво двох висотних житлових веж.
ДПТ в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславській і Лісового проспекту передбачає знесення житлових будинків і кінотеатру «Кіото» на перетині вулиць Мілютенка та Курчатова. Саме там розташований згаданий вище будинок, стіни якого «хворі» на грибок. За даними ЗМІ, будинок на Мілютенка, 23а — єдиний у Києві, знесення якого підкріплений готовим рішенням влади.
Що роблять в інших країнах?
Всупереч поширеному стереотипу, подібне житло будувалося не тільки в СРСР, а й у багатьох інших країнах світу. До того ж, Радянський Союз закуповував перші проекти п'ятиповерхівок у Франції — будинку за проектом Камю будувалися у Центральній Азії в 1960-х роках.
У пострадянських країнах хрущовки, в основному, не чіпають. Виняток — Москва, де з 1990-х років знесли тисячі таких будинків. Чергова хвиля знесення під назвою «реновація» повинна початися найближчим часом, жителі російської столиці вже протестують проти переселення в неякісні новобудови в окраїнних районах мегаполісу.
Фото: SelfmadetripБалтійські країни знайшли мудре рішення — п'ятиповерхівки 1960-х років там капітально відремонтували, оновивши вікна і утепливши стіни. Тепер хрущовське житло в містах Литви, Латвії та Естонії має цілком сучасний вигляд. Та ж доля спіткала будинки брежнєвської епохи. Аналогічним чином обійшлися влади країн колишнього соцтабору в Центральній Європі, в тому числі Німеччини. Завдяки більш високій якості будівництва, подекуди в цих країнах житло соціалістичної епохи залишається без зміни навіть через півстоліття.
[caption id="attachment_63693" align="alignnone" width="1024"]
Фото: Scottish Housing NewsА ось у Західній Європі пішли більш радикальним шляхом. У Великобританії в останні роки почалося активне знесення будівель, побудованих в 1950-х - 1970-х роках. І це не п'ятиповерхові будинки, а 20-поверхові гіганти, як, наприклад, знесені багатоповерхівки у шотландському Глазго. Британські культурні інститути намагаються врятувати частину архітектурної спадщини тієї епохи — ми писали про те, як музей Вікторії і Альберта викупив фрагмент житлового комплексу Robin Hood Gardens в якості експонату.
Киянам-власникам хрущовського житла ще рано радіти переїзду в нові будинки або засмучуватися втратою сімейного гнізда — за півстоліття відсоток знесених або реконструйованих будинків настільки мізерний, що його можна ігнорувати. Але, коли знос рано чи пізно почнеться, міським чиновникам варто було б подумати про збереження пари хрущовок у якості історичної пам'яті і повчання нащадкам.
Лев Шевченко
