Китай на Венеційській бієнале перетворює мистецтво на технологічний сон
Китайський павільйон на Венеційській бієнале 2026 обіцяє глядачам не просто виставку, а досвід, який стирає межу між реальністю і сновидінням, занурюючи у складну візуальну та цифрову конструкцію під назвою «Потік сновидінь». Це простір, де мистецтво, ігрові технології та кіно зливаються в одну систему, що працює як живий організм і буквально дезорієнтує глядача, пише Суспільне Культура.
Основна ідея проєкту — показати, як сьогодні технології формують уявлення про реальність, пам’ять і навіть сам спосіб бачення світу, перетворюючи виставковий простір на багатошаровий лабіринт образів і станів.
Павільйон Китаю отримав назву «Потік сновидінь» (Dream Stream), і вже сама ця метафора задає напрямок усьому проєкту — рух крізь технологічні візії, віртуальні простори та відчуття, що реальність постійно розпадається на фрагменти. Куратор Ю Сухон зібрав масштабну команду митців і дослідників, серед яких студія Game Science, художник Ян Фудун, команда China Academy of Art, Zhejiang Lab та інші учасники, що працюють на стику мистецтва, науки та цифрових технологій.
Павільйон задуманий як велика інсталяція-лабіринт, де відвідувач рухається крізь різні «шари сну» — візуальні, звукові й інтерактивні. У певні моменти цей простір спеціально створює ефект втрати орієнтації, коли складно відрізнити фізичну реальність від цифрової симуляції, а художній образ — від технологічної ілюзії. Як пояснюють куратори, тут важлива не стільки демонстрація окремих робіт, скільки створення цілісного середовища, яке поглинає глядача і змушує його взаємодіяти з простором майже інстинктивно. Виставка працює як занурення, де кожен елемент — від світла до руху — стає частиною загальної системи сприйняття.
У фінальному вимірі проєкт пропонує погляд на сучасний Китай як на культуру масштабних технологічних конструкцій, множинних візій і постійного мерехтіння образів, які неможливо звести до однієї інтерпретації — і саме в цій нестабільності він і знаходить свою художню мову.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Німецький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став не просто виставкою, а дуже особистою історією про пам’ять, війну та відповідальність. Проєкт «Ruin» («Руїна») готували художниці Генріке Науманн і Сун Тьєу разом із кураторкою Кетлін Реінгардт, але за кілька місяців до відкриття Науманн померла від раку.
Фінський павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року буквально живе за законами природи. Художниця Дженна Сутела створила проєкт Aeolian Suite, у якому головним «режисером» виступає вітер.
Сальвадор уперше в історії представить власний національний павільйон на 61-му Венеційському бієналі, і вже сам цей факт став важливою культурною подією. Проєкт «Картографуючи переміщення» пропонує подивитися на світ через досвід людей, які змушені залишати свої домівки, і через те, як ці історії формують сучасність.
Павільйон Чехії та Словаччини на 61-му Венеційському бієналі цього року повертається до тем, які довго залишалися поза прямою розмовою. Проєкт «Мовчання крота» пропонує дивитися на історію не через гучні події, а через те, що було замовчано після 1989 року і продовжує впливати на сьогодення.
Павільйон Нової Зеландії на 61-й Венеційській бієнале продовжує традицію звернення до корінної культури маорі та зв’язку людини з природою. Цьогорічний проєкт Фіони Пардінгтон «Taharaki Skyside» перетворює музейні образи птахів на складну розмову про пам’ять, духовність і колоніальну історію.
Канадський павільйон на 61-й Венеційській бієнале цього року став одним із найспокійніших і водночас найтривожніших просторів виставки. Художник Аббас Ахаван буквально відтворив зруйновані пам’ятки світової історії — але зробив це з матеріалів, які самі приречені на руйнування.
Польський павільйон на 61-й Венеційській бієнале входить у виставку з високими очікуваннями після помітного попереднього проєкту, який задав дуже сильну планку. Цьогоріч Польща пропонує інший, але не менш амбітний жест — виставку «Рідкі язики», яка досліджує, як можна говорити без звичних слів.
Французький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді.
Павільйон Естонії на 61-й Венеційській бієнале цього року відмовляється від ідеї завершеної виставки і пропонує натомість живий процес, який триває просто на очах у глядачів. Проєкт «Будинок неба, що протікає» перетворює простір павільйону на відкриту студію, де мистецтво буквально народжується щодня.
Велика Британія на 61-му Венеційському бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
