Сукні з мішковини, сльози YAKTAK та лук Ніколаса Карми за 4000 грн: як у понівеченому Жовтневому палаці пройшли Ukrainian GALA | VYTOKY
Жовтневий палац (МЦКМ) на Інститутській, днями стелив червону доріжку для зіркових гостей. На особливій події Ukrainian GALA | VYTOKY, приймав так, як зараз може тільки Україна: із шрамами від нещодавнього російського обстрілу, вибитими вікнами та проломленим дахом.
У зяючих віконницях палацу замість скла гуляв вітер, понівечені стіни історичної будівлі. А по той бік порожніх шибок, як інший вимір — неймовірний простір, де краса і шалена концентрація нашої автентики. Цей контраст тільки підкреслював ворогу: ви можете вибити вікна, але не здатні вибити наш культурний код.
Фотографи ловили гостей на хіднику, а у самому Атріумі точилися зовсім інші розмови. Тут знайомилися, обмінювалися контактами й вітали тих, хто роками працює для української музики, медіа, мистецтва та креативних індустрій. Ukrainian GALA одночасно нагадувала зустріч великої професійної спільноти та класичний світський раут.
Навіть дрескод Ethno Tie гості прочитали по-обливому: хтось обрав традиційні українські акценти, хтось — авторські прикраси, а хтось перетворив власний образ на окрему історію про сучасну українську ідентичність.
Замість шовку — мішковина й очерет: новий погляд на Ethno Tie
На зоряному хіднику і в залі рясніли абсолютно унікальні, самобутні дизайнерські експерименти. Особливо вражали концептуальні вбрання з неочікуваних етноматеріалів. Деякі дизайнери сміливо інтегрували в образи елементи очерету, створюючи неймовірні фактурні силуети. А справжнім хітом стали сукні та костюми з автентичної мішковини. Настільки стильні та українські, що того вечора у порівнянні, шовк чи атлас дещо програвали. Речі буквально дихали традицією та якоюсь первісною дикою естетикою.
Скільки коштує ваш look? Ніколас Карма змінився ролями
Серед тих, хто прийшов підтримати українську ідентичність відомий блогер та виконавець Ніколас Карма, вирізнявся традиційною вишиванкою та ще тим, що запитання «Скільки коштує ваш Look?» у той день поставили йому.
«Вишиванку я купив два роки тому, вона коштує десь 1100 гривень. Костюм вже не пам’ятаю скільки. Теж три роки тому купив. І взуття близько 3000 гривень. Все».
Дрескод Ethno Tie кожен трактував по-своєму. Хтось обмежився етнічними акцентами, хтось перетворив образ на майже музейний експонат сучасного українського дизайну. Для акторки Анастасії Цимбалару цього вечора важливішим за сам вихід на хідник виявився сенс події.
Сукня-оберіг Анастасії Цимбалару
«Ukrainian GALA | VYTOKY для мене ще одна нагода підкреслити нашу українську культуру, нашу силу і неймовірну красу. Важливо, що у такий складний час ми не спиняємося популяризувати українське через одяг, музику, акторство і мистецтво. Надзвичайно приємно тут бути у незвичному для себе образі та серед таких людей»
Спеціально для цієї події український бренд створив для акторки особливий образ із прикрасами ручної роботи.
«Він про легкість, жіночність, прикраси — оберіг. В принципі я дуже незвично себе почуваю, бо сукня достатньо прозора,можливо тим розкриває більш жіночу сторону».
Важливою частиною Ukrainian GALA стала камерна церемонія відзначення тих, хто тримає наш культурний і креативний фронт. Перші особливі статуетки Ukrainian GALA’26 вручили людям, які роками створюють, просувають та захищають українське: Олександру Злотнику, Максиму Гусаку, Анжелі Норбоєвій, ЮЛІ, Оксані Скибінській, Гені Вітру, Павлу Шильку, Альоні Мозговій та Юрію Андрущенку. Окремі оплески залу лунали для «Культурного десанту» — відзнаку для проєкту отримував Михайло Олійник.
Симфонічний «Водограй» та сльози на пероні: як легендарні пісні отримали нове дихання
А далі палац охопила музична магія — великий концерт «VYTOKY: Легенди української пісні». Продюсерки програми Анна Гагаріна та Аліна Решетар разом із ведучими вечора Олексієм Донцовим і Катериною Сташко зробили те, що до мурашок проймає кожного: знаковий український код подали новим та осучасненим.
Завдяки грандіозному виконанню Національного президентського оркестру легендарні композиції, на яких виросло кілька поколінь, отримали нове симфонічне дихання. Звучали «Водограй», «Стожари», «Я піду в далекі гори». Оркестр переосмислив кожну ноту в «Тече вода», «Коханому», «Краї», «Чарівній скрипці», «Запроси мене у сни свої», «Де ти тепер», «Троянди на пероні» та «Черемшині». Гімн столиці «Як тебе не любити, Києве мій» на біс виконав YAKTAK.
«Від березня і до кінця травня ми мали великий тур Європою, — розповів Ярослав (YAKTAK), — концерти кожного дня, багато красивих місць, красивих країн вдалося відвідати. Я майже три місяці не був в Україні. Поверталися додому, і наш потяг під час прибуття зустрічали піснею «Києве мій». Я заплакав… Щемливий момент. А сьогодні маю за честь виконувати цей твір».
Також на сцені виступили Марта Адамчук, GEED, LAUD, YAKTAK, Mila Nitich, Оля Цибульська, Нікіта Кісельов, MONOKATE, David Maskisa, Віра Кекелія та Вікі Роуз.
Філософія кролевецьких рушників та мовчання Усвідомленої
«Витоки» — це взагалі не про разову акцію, а про старт нової великої традиції. Головна ідея проекту — збирати докупи людей, які тут і зараз створюють сучасну українську культуру, та будувати міцні інституції. Будувати попри все, навіть у найнайскладніші часи, коли навколо руйнуються стіни. Про значення таких подій під час війни говорила й Ольга Сумська.
«Витоки» — це про повагу й любов до українських майстрів у бдь-якому форматі. Коли ми зустрічаємо наші бренди на червоному хіднику — душа окрилена. Я представляла бренд «Виткані». Це Сумщина, кролевецькі рушники, тисячі метрів саме витканої тканини. Ані секунди я не сумнівалася, який бренд обрати, коли отримала пропозицію від Ukrainian GALA | VYTOKY. Дякую щиро організаторам за можливість доєднатися до такої творчої, натхненної місії представити українських дизайнерів».
Втім не всі гості цього вечора пояснювали емоції словами. Усвідомлена блогерка Антоніна Носова, взагалі належить до тих людей, які говорять поглядом більше, ніж довгими монологами. Що для неї означає Ukrainian GALA | VYTOKY? Питання прозвучало, а відповідь — показали.
А навколо увесь час був Жовтневий палац, ще не оговтаний після ворожого обстрілу.
Був поруч. Як втілення української культури, що сьогодні існує не всупереч війні й не після неї. А прямо всередині.
