Після початку війни на сході України у 2014 році тема війни з росією стала однією з ключових в українському кіно. Для режисерів це спосіб розповісти про те, що відбувається, пережити особисті емоції та поділитися історіями з глядачами в Україні й за кордоном. За останні роки з’явилося багато фільмів, які по-різному показують цю війну. Мова як про документальну картину, так і про художній фільм.
У цьому матеріалі UA.NEWS зібрали п’ять найважливіших стрічок, знятих після 2014-го, які привернули увагу не лише українців, а й світової аудиторії.
«Кіборги» (2017)
Художній фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва розповідає про оборону Донецького аеропорту восени 2014 року. У центрі сюжету — група українських військових і добровольців, яких за витримку та мужність назвали «кіборгами». Фільм показує не тільки бої, а й побут, розмови, конфлікти та сумніви, які переживали бійці, перебуваючи на передовій.
Фільм вийшов у грудні 2017 року і швидко став касовим хітом в українському прокаті. Хоч фільм і зняли за участі ЗСУ, він не виглядає як пропаганда — це історія в першу чергу про людей.
«Кіборги» отримали шість нагород премії «Золота Дзиґа» та стали однією з найвідоміших воєнних стрічок в Україні.
«Донбас» (2018)
Фільм Сергія Лозниці, який складається з низки коротких історій про життя на окупованій території під час війни. У центрі — вигадані суди, підставні сюжети для телевізора, конфлікти між місцевими та бойовиками. Усі ці сцени засновані на реальних подіях і показують, як легко стирається межа між правдою і брехнею. Лозниця знімає без коментарів. Він просто фіксує абсурд, як він є. Цікавим також є те, що фільм знятий російською мовою. Проте для українського кінопрокату було створено багатоголосе озвучення українською.
Фільм показали на Каннському кінофестивалі у 2018 році, де режисер отримав нагороду за найкращу режисуру в програмі Un Certain Regard. Крім того, стрічку висували на «Оскар» а також вона отримала «Золотого Піка» за найкращий фільм на Міжнародному кінофестивалі в Індії.
Це кіно, яке не дає простих відповідей, але точно не залишає байдужим.
«Погані дороги» (2020)
Ця стрічка – дебют у кіно драматургині Наталії Ворожбит, яка стала режисеркою фільму. Він складається з п’яти окремих історій, об’єднаних темою війни на Донбасі. У першій історії військові зупиняють п’яного директора школи, який бачить у бліндажі знайому ученицю й намагається забрати її додому. У другій троє школярок на зупинці обговорюють стосунки з українськими військовими, поки одна не зізнається, що закохана. У третій — полонена журналістка намагається врятуватися від зґвалтування, несподівано визнавши окупанту свої «почуття». У четвертій жінка, що випадково збила курку, стикається з агресивними господарями, які хочуть нажитися на ситуації. П’ята історія — про військову медсестру, яка везе тіло вбитого коханого на позиціях до його родини.
Фільм без прикрас показує напругу, страх і дивну повсякденність, до якої змушені звикати люди під час війни. Його вперше показали на Венеційському кінофестивалі у 2020 році, а згодом обрали як українського кандидата на «Оскар». «Погані дороги» високо оцінили критики й відзначила Українська кіноакадемія. Стрічка здобула кілька премій, зокрема за найкращий сценарій і акторські ролі другого плану.
«Клондайк» (2022)
Українсько-турецький фільм режисерки Марини Ер Горбач, дія якого розгортається в липні 2014 року в прифронтовому селі Грабове на Донеччині. Подружжя Іра та Толік чекають на дитину, коли в їхнє життя втручається війна. Село займають проросійські бойовики, а неподалік падає збитий малайзійський Boeing MH17. Вибух руйнує частину їхнього будинку, але Ірка, попри небезпеку, відмовляється тікати. Фільм дуже точно показує, як війна знищує побут, вибір і плани звичайної родини.
Прем’єра стрічки відбулася на фестивалі Sundance у 2022 році, де Горбач отримала приз за найкращу режисуру. Потім фільм здобув друге місце в глядацькому голосуванні на Берлінале в секції «Панорама», а також став офіційним претендентом України на «Оскар» 2023 року.
«Клондайк» — стриманий, але емоційно сильний фільм, який добре передає атмосферу перших місяців великої війни на сході України.
«Снайпер. Білий Ворон» (2022)
Художній фільм режисера Мар’яна Бушана, заснований на реальній історії пацифіста з Горлівки Миколи Вороніна. До війни він жив у селі, підтримував ідеї екожиття, уникав політики. У 2014 році російські бойовики заходять у його дім. Після конфлікту — вбивають його вагітну дружину. Після цього Микола вирішує добровільно піти до Збройних сил України. Він проходить підготовку і стає снайпером з позивним «Ворон».
Фільм зосереджений не на екшені, а на внутрішніх змінах героя. Акцент відбуважться на тому, як людина, яка не збиралася воювати, усе ж бере до рук зброю.
Прем’єра відбулася у 2022 році, вже після початку повномасштабного вторгнення. За кордоном фільм помітили як одну з перших українських стрічок, що прямо говорить про війну.
Фільми про війну, зняті в Україні після 2014 року, фіксують події, які досі тривають. Це – збереження пам’яті, розповіді про пережите, можливість глядачам побачити війну зсередини. У цих стрічках є все: біль, втрати, вибір, життя в умовах постійної небезпеки. Вони показують, як війна впливає на людей і як змінює країну. Це історії, які потрібно бачити й чути, бо вони відображають життя під час війни таким, яким воно є.
