Економіка країни-агресора: попереду руйнівне інфляційне торнадо
Поточні й неминучі в перспективі економічні та соціальні наслідки для економіки країни-агресора наразі оцінюють багато аналітиків і соціологів і, власне, всі абсолютно впевнені в одному: наслідки будуть, і будуть дуже важкими.
Перспективи економічного колапсу є абсолютно очевидним в багатьох аспектах ділових відносин західних партнерів з країною-агресором, тому ми вирішили сфокусуватися на висхідному ціновому тиску, його можливих тригерах та ймовірному інфляційному торнадо, який забезпечить формулу економічної реальності для РФ: «нафта в обмін на продовольство».
Введені санкції у кращому випадку – це неминучий початок економічної деградації, швидкої спіралі горизонтального руху назад, уникнути якого не вдасться. У гіршому — це скочування економічною гіркою вниз. Неможливість використання кореспондентських рахунків більшістю системних банків РФ блокує можливість міжнародних комерційних відносин, і блокування SWIFT в системі заходів економічного впливу на агресора — це найменша його проблема, це лише уповільнення процесів міжнародних розрахунків. Проти тих проблем, які актуальні на сьогоднішні для Росії, блокування SWIFT є найменшою з бід.
Наслідки неадекватної монетарної політики
Санкції стосовно золотовалютних резервів — це фактично фінансова атомна бомба, яка повністю нівелює заходи монетарної політики, перетворюючи потенціал інструментів грошово-кредитної політики центрального банку практично неефективними на короткостроковому горизонті. Тепер підвищення облікової ставки — це просто лише спосіб дожити хоч якось до наступного дня, оскільки інфляційне торнадо, яке наближається, не має адекватної монетарної ринкової природи.
Наразі коли монетарну політику можна розглядати нові обмежувальні, або ж вбивчі, але неминучі укази та регуляторні розпорядження з приводу різних операцій з валютою, що безумовно й неминуче робитиме її ще дорожчою, і це лише старт. Центробанк країни-агресора може піднімати ставку до будь-яких величин, але це лише обмежуватиме не тільки споживчу, а й ділову активність в умовах, коли ця активність і так під загрозою.
Кредитні ресурси подорожчають (наразі, це не менше 25% річних), депозити стануть більш привабливими, вклади населення розміщує в банки, але це лише доти, поки інфляція та товарний дефіцит не накриють споживача.
Загальноприйняті механізми монетарної політики, напевно, не працюватимуть і не будуть ефективними найближчим часом, відтак абсорбувати ліквідність, як раніше, для зниження цін не вдасться. Обслуговування вже взятих бізнес-кредитів під заставу прибутків і, наприклад, валютних надходжень, а також розвівання договорів, вочевидь, будуть звичним явищем, і банки потребуватимуть ліквідності.
Валютні інтервенції тепер будуть практично неможливими. Частина золотовалютного резерву країни-агресора, що залишилася, у тому числі в золоті (за оцінками в золоті доступні близько $60 млрд) — це теж чимало, але цього в умовах гіперінфляції та колапсуючої економіки може вистачити на дуже короткий термін. У разі повної ізоляції золото реалізувати буде непросто.
Багато аналітиків висловлюють припущення, що у РФ розраховують на Китай у цьому сенсі, але варто з цими ілюзіями прощатися. Передусім тому, що частина золотовалютних резервів, яка розміщена в юанях, практично марна для монетарної політики. Інтервенції юанями курс рубля не підтримати, оскільки йдеться винятково про співвідношення рубля до долара. Також продаж юанів назад Китаю — це додаткова грошова маса у рублях, яка поповнить і без того проінфляційне середовище.
Варто зазначити, продати золото Китаю за долари для регулювання курсу рубля, напевно, також буде проблематично, оскільки, якщо США запровадять санкції на операції з російськими активами, китайські банки можуть відмовитися їх порушувати, прецеденти вже були, збереження бізнесу із Заходом для них значно важливіше. Наприклад, наразі китайські банки призупинили платежі за танкерну нафту.
Слід зауважити, для Китаю російський ринок – це мала частина економічної активності. Можливо, вона збільшиться, оскільки у разі блокади російської економіки Китай замінятиме для країни-агресора частину товарів, компонентів та технологій і, безумовно, за різко завищеними цінами. Це вже відбувається наразі, і безсумнівно, Китай буде бенефіціаром ситуації, що склалася.
Натомість в цій ситуації Китай отримає максимум вигоди на сировинних напрямках, у тому числі з рідкісноземельних металів.
Проблеми реального сектору та виробництва
Щодо реального сектору та виробництва, слід зазначити, вісімдесят відсотків усіх комплектуючих агрегованого виробництва в Росії — імпорт. Будь-які кінцеві матеріальні блага, які виробляються всередині Росії, а це від верстатів та бурових установок до кропу та курятини мають у своєму виробничому циклі здебільшого імпортні компоненти, значна кількість із яких європейського виробництва.
Про чіпи можна навіть не згадувати. Й така проблема стосується не лише виробництва, а й амортизаційного сервісу, чого варта лише історія з відмовою постачати сервісні компоненти для авіації. Слід зазначити, така ситуація спостерігається буквально у всіх секторах та індустріях країни-агресора.
Наприклад, як стало відомо сьогодні, АвтоВАЗ зупиняє виробництво на чотири днів, оскільки зіткнувся з нестачею чіпів від Bosch, який, своєю чергою, припинив постачання, а виробники курятини зіткнулися з браком кормів.
У цьому контексті також важливо згадати «надії» щодо Китаю. Росії слід чітко усвідомити, що, по-перше, Китай, має можливість забезпечити близько 30-40% вище викладеного. А по-друге, у Китаю немає більшості типів компонентів та комплектуючих, які знадобляться для виробництва та сервісу, і це, не лише технології, а й амортизаційні сервісні компоненти для тієї ж авіації.
Друге — абсолютно природно, що Китай скористається ситуацією й істотно збільшить ціни, і це одна з найважливіших інфляційних складових. Третє — переорієнтувати логістичні канали на Китай, безумовно прийдеться, але це буде не швидко, та й самі ці канали — ще один інфляційний фактор.
Блокування постачання товарів у Росію з боку західних виробників у всіх галузях – є суттєвим інфляційним тригером. І ця відмова полягає у заблоковані будь-якої можливості комерційної взаємодії — від логістики до фінансових транзакцій.
Аналізувати ризики практично безглуздо, вони є катастрофічними. Щодо ділових ризиків, то, наприклад, зниження рейтингу російського суверенного боргу з інвестиційного рівня BBB - до B – це є рівнем сміттєвих облігацій, повідомляє Reuters.
Нагадаємо, міжнародне рейтингове агентство S&P знизило рейтинг Росії до сміттєвої території після нападу російської армії на Україну. Менш ніж за тиждень він впав з позначки ВВ+ до ССС, передає Reuters.
У S&P зазначають, що нові обмеження з боку країн G7 і заходи контролю над рухом капіталу, запроваджені російським урядом на захист рубля, можуть обмежити здатність країни погасити свій борг.
Тепер Росія на одному рівні з Монголією, Лівією, Нікарагуа та іншими подібними державами. Це цілком розумний та логічний її рівень: якщо країна раптово фактично позбавляється половини ліквідних резервів, при цьому перебуває у фактично військовому конфлікті з іншою країною, економічні ризики різкого уповільнення економіки та галопуючої інфляції очевидні, а політична позиція країни-агресора консенсусно неприйнятна для міжнародного співтовариства, то рейтинг стрімко знижується.
Блокування виплат купонних та дивідендних доходів нерезидентам — також одна з причин зростання ризиків. Безумовно, йдеться про запровадження необхідних заходів для обмеження валютного колапсу, але західні постачальники також реагують логічно та єдино можливим способом.
Цілком очікувано, виробничі, фінансові та логістичні канали переводитимуть на Китай та інші східно-азійські країни. Також очевидним є той факт, що повного, навіть половинного заміщення комерційних відносин із заходом, швидше за все, не вдасться реалізувати: у всіх нових потенційних партнерів країни-агресора таких ресурсів немає.
Також не варто забувати, що у Китаю обсяг бізнесу зі США та ЄС суттєво перевищує обсяг бізнесу з Росією, втім, як і Південна Корея. А це два ключових виробничих партнери країни-агресора, оскільки лояльний Близький Схід, як, власне і Росія, не виробляє нічого, крім сировини.
Китаї наразі активно розвиває внутрішнє споживання, а відтак відволікання ресурсів на РФ у вигляді товарів, компонентів та іншого буде досить вартісним: по-перше, йдеться про підвищений ризик, по-друге, Росія явно в незручному становищі, і умови для неї будуть, м'яко кажучи, не найвигідніші.
В підсумку варто зазначити, попереду країни-агресора неминуча двозначна інфляція. Зростання цін також буде підживлювати низова корупція, яка розвинута в нестабільних державах, особливо на тлі перелічених вище факторів. Корупція є суттєвим проінфляційним тригером. Цей тригер можна нівелювати у стабільних умовах економічного зростання, але він стає самостійним і практично безконтрольним в умовах економічних та соціальних загострень, і посилення репресивних механізмів на нього вплине слабко.