Ми маємо занадто мало об'єктивних даних для реальної оцінки стану російської економіки, аби зрозуміти, наскільки ще агресору вистачить коштів для ведення війни.
Під час війни будь-яку статистичну інформацію варто розглядати крізь призму ІПСО, тому навіть частково достовірні дані не дають змоги осягнути ситуацію в економіці на рівні, достатньому для адекватного прогнозування. Також нагадую, що видатки українського держбюджету 2025 на МО та МВС — це майже 50% його видаткової частини. Тож питання витривалості економіки не в тому, скільки йде на війну, а в тому, з якою ефективністю використовуються ті кошти, що залишаються. А от ефективність цього використання залежить від якісних характеристик державного менеджменту, зокрема російського. Як його оцінити ззовні — важко сказати.
Окрім того, увагу звертати варто не лише на показники видатків російського держбюджету, а й на його структуру та структуру видатків місцевих бюджетів РФ. Якби я такі дані мав, то зміг би дати більш точну відповідь.
Варто ще зазначити, що окрім видаткової частини, треба досліджувати і дохідну частину, тобто за рахунок чого йде наповнення російського бюджету. Поки що темпи зниження цін на енергоносії, зокрема на нафту, є нижчими, ніж ті, що прогнозувалися рік тому. Проте вони все одно нижчі, ніж закладені в російський бюджет. Відповідно, якщо ціна на нафту буде знижуватися надалі, то спроможність Росії вести війну буде зменшуватися, тому що видатки на війну пропорційно будуть зростати разом із тим, як буде знижуватися ціна на енергоносії.
Юрій Гаврилечко
