Від локальних турнірів до боротьби за Major: розповідає Денис amster Ляшенко, новий гравець Leo Team

Українська сцена CS2 завжди славилася талановитими індивідуальностями. Серед таких –  Денис «amster» Ляшенко, новий гравець української кіберспортивної команди Leo Team. 

Він є одним із тих гравців, хто пройшов шлях від локальних колективів до виступів на міжнародних аренах. За свою кар’єру amster уже двічі був за крок до серії найпрестижніших турнірів CS2 – Major, а сьогодні продовжує рухатися до цієї цілі у складі Leo.

Про перші враження від кіберспорту, найяскравіші й найболючіші моменти кар’єри та стан української кіберспортивної сцени далі в матеріалі. 
 

Дитинство та перші кроки до Counter-Strike
 

З чого почалося твоє захоплення відеоіграми? Яка перша гра по-справжньому захопила в дитинстві?

Моє захоплення відеоіграми сталось завдяки старшому братові. У нас був комп’ютер, він часто грав, а я постійно спостерігав за цим і поступово сам зацікавився. А першою грою, яка мене по-справжньому захопила, стала Star Wars Battlefront I.

Як і в якому віці ти вперше познайомився з Counter-Strike? Що тебе підкорило в цій грі настільки, що вирішив грати в неї серйозно?

Вперше я познайомився з Counter-Strike, коли мені було шість років. Тоді нам провели інтернет, і мій брат почав грати з друзями онлайн. Я постійно спостерігав за його грою, і це мене дуже захоплювало. А невдовзі я теж самостійно почав грати.

Найбільше мене підкорила можливість змагатися. Я дивився турніри, стежив за матчами Na’Vi, і це було неймовірно цікаво. З цього все почало розвиватись.

Чи одразу задумувався про кар’єру кіберспортсмена, чи це бажання прийшло згодом? 

Про кар’єру кіберспортсмена я задумався не відразу. У 11-12 років я грав у Counter-Strike 1.6. Це була радше дитяча мрія. Я не прагнув серйозно досягати чогось у грі, просто отримував задоволення від процесу.

А вже коли вийшла CS:GO, то зрозумів, що хочу спробувати займатися цим по-справжньому.

Як на твоє зайняття реагували рідні?

Рідні спершу реагували неоднозначно. Я проводив дуже багато часу за комп’ютером, попри навчання, іспити та підготовку до екзаменів. У 11 класі я сам ставився до цього доволі скептично.

Я приносив додому невеликі призові, але цих грошей було замало, щоб переконати батьків. Попри це, я все одно намагався йти своїм шляхом: інколи було складно домовитися, проте я продовжував грати.

У 2020 році я підписав свій перший контракт, і з появою першої зарплати всі питання з боку родини зникли.
 

Досвід у перших командах
 

Твоєю першою професійною командою була EC Kyiv. Як тобі запам’ятався період у цьому колективі? Чого навчився за час виступів за EC Kyiv і який досвід виніс із цього етапу кар’єри?

Цей досвід був для мене унікальним, адже це був мій перший професійний крок у кіберспорті. Були контракти та всі нюанси. Команда теж була недосвідченою, ми росли разом: тренувалися, грали, намагалися підніматися вище.

У мене залишилося дуже багато теплих спогадів, пов’язаних із хлопцями, з якими ми тоді виступали — Буря (byr9), Уклюцзавр (uQlutzavr), Смеж (Smash), Салтовський (s4ltovsk1yy). Ми пройшли шлях від самого початку до певного рівня, а потім наші дороги розійшлися.

Я щиро вдячний за цей досвід і за той час, який ми провели разом.

У 2022 році ти перейшов до команди B8. Як склався твій час у B8? Що корисного ти здобув, граючи в цій організації? Які результати чи досягнення вважаєш найважливішими?

З точки зору результатів це, мабуть, був найкращий період у моїй кар’єрі на даний момент. Коли я тільки приєднався до команди, ми буквально за два тижні тренувань пройшли через відкриті кваліфікації й вийшли на RMR, який проходив на Мальті. Тоді ми були дуже близькі до того, щоб потрапити на Major.

Приблизно через пів року ми знову відібралися на RMR, цього разу вже в Копенгагені, і там були ще ближчими до виходу на Major. У плані результатів це був мій найкращий досвід.

Особливо приємно було грати поруч із такими талановитими гравцями, як R1NKL та Alex. Станом на сьогоднішній день той період я вважаю одним із найсильніших у своїй кар’єрі.

Після B8 ти виступав за kONO – досить цікавий проєкт відомого футболіста Євгена Коноплянки. Як ти потрапив до цієї команди та яким був для тебе досвід у kONO? 

У kONO мене запросив мій приятель Buria, з яким ми раніше грали в Esports Club Kyiv. Він покликав мене в цей проєкт, і я приєднався. У команді я провів півтора роки.

Не можу сказати, що залишився повністю задоволений цим досвідом: було багато важких ситуацій, проблем, які ми намагалися вирішувати протягом усього часу. Очікування в плані результатів не виправдалися, і, думаю, кожен у колективі відчував певне розчарування. Загалом це був непростий період.

Втім, був і яскравий відрізок, коли ми зібрали склад із NiFi, Jaken, Czizor, Saltoon та Buria. У грудні 2024 року ми показали дуже хороші результати. Якби нам вдалося втримати такий рівень хоча б півроку, то думаю, ми спокійно могли б увійти в топ-50, а можливо й вище. Але склалося інакше: ми робили новий склад, проте досягти вагомих успіхів так і не змогли.

Я вдячний усім, хто йшов поруч зі мною в цей період. З точки зору спортивних результатів цей досвід був невдалим, але він теж важливий.
 

Участь у двох великих RMR-турнірах
 

Одним із головних твоїх досягнень стала участь у двох великих LAN-турнірах рівня RMR – IEM Road to Rio 2022 та BLAST.tv Paris Major 2023. Розкажи, які досвід ти виніс із цих змагань? Наскільки важко було потрапити на турніри такого рівня?

Потрапити на турнір такого рівня, як наш перший RMR на Мальті, було ніби сном. Я приєднався до хлопців буквально за два тижні до того, як ми пройшли кваліфікацію, і для мене це стало справжнім святом. Це був перший серйозний міжнародний турнір у моїй кар’єрі, де зібралися всі топові команди, і ми мали шанс поборотися за слот на Major.

Той перший RMR я сприймаю як важливий крок уперед у напрямку мрії. А вже на другий RMR ми підходили з іншим настроєм. Ми мали досвід, здобутий на Мальті, й розуміли, що він нам дуже потрібен. Ми бачили, що індивідуально не поступаємося тим колективам, які врешті-решт здобули місця на Major.

Досвід був неймовірний. Саме він підживив бажання продовжувати виступати на міжнародних турнірах Tier-1 і Tier-2 рівня. Для мене це залишився один із найяскравіших і найбільш позитивних етапів.

Чи допоміг досвід, здобутий на IEM Road to Rio 2022, почуватися впевненіше під перед BLAST Paris Major 2023? Відчував різницю між своїми відчуттями на першому і другому LAN-турнірах такого рівня? 

Досвід на IEM Road to Rio однозначно додав нам впевненості. На першому RMR ми не виглядали «туристами», які просто приїхали й поїхали. У нас були реальні шанси: ми вийшли на рахунок 2–1 у швейцарській системі й могли зробити 3–1, щоб потрапити до «легенд». Але тоді щось не склалося. З нами не було тренера, який міг би допомогти впоратися з емоціями. Можливо, саме це стало однією з причин поразки.

А от на другий RMR ми приїхали вже з іншим настроєм. Мали досвід, упевненість і розуміння. Ми відчували себе міцною командою, яка реально претендує на закріплення на Tier-2 рівні, вихід на Major і подальший прогрес на міжнародній арені.

Чи змінилась твоя підготовка після двох турнірів? Що першочергово став покращувати?

Я би не сказав, що моя підготовка глобально змінилася після цих двох турнірів. У кіберспорті, навіть на Tier-1 рівні, всі постійно щось шукають нове, змінюють рутину, підходи до тренувань, підготовки до ігор. Тож і для мене це природний процес.

Ти постійно розвиваєшся: десь підглядаєш ідеї у інших гравців, щось тестуєш сам і поступово додаєш до власної системи підготовки. 

Чого навчили тебе ці виступи на RMR-турнірах? Як вплинули на твій розвиток як гравця участь у таких подіях?

Насамперед того, що я став набагато впевненішим у собі як гравець. Я отримав не лише ігровий досвід, а й важливий психологічний.

Поразки були дуже болючими. Особливо ті два матчі в Копенгагені та на Мальті, мабуть, найприкріші у моїй кар’єрі. Але це теж частина шляху. Це досвід, який загартовує і допомагає рухатися далі.
 

Перехід до Leo Team
 

Нещодавно ти приєднався до Leo Team. Розкажи, чому обрав саме цей колектив? Що тебе привабило в пропозиції від Leo Team і які фактори вплинули на твоє рішення перейти саме сюди?

Після того, як я залишив kONO, усе було досить просто: я розглядав будь-які пропозиції. Звісно, для мене в пріоритеті була українська команда, адже ми можемо спілкуватися однією мовою. Я також дивився на європейські варіанти, але зрештою вирішив, що грати разом із хлопцями з України буде комфортніше й ефективніше.

Ми й раніше часто зустрічалися на офіційних матчах. Навіть коли я ще грав у kONO, у нас із ними завжди були близькі, напружені ігри. Я бачу в цих хлопцях великий потенціал. Це гарні, мотивовані гравці, з якими легко знаходити спільну мову не лише в грі, а й поза нею.

Після розмови з капітаном я вирішив, що цей колектив для мене є досить хорошим варіантом на даний момент.

Як проходив твій тестовий період у Leo Team? Наскільки швидко вдалося влитися в команду під час цього випробувального терміну?

Я би не сказав, що був якийсь окремий тестовий період. Спочатку ми домовилися про все з капітаном і з CEO, після чого провели кілька днів праків [тренувальні ігри]. Власне, навіть вистачило одного дня, щоб відчути командний настрій.

Потім ми зіграли кваліфікацію на SC Elite і успішно пройшли її. У цей момент усі зрозуміли, що нам комфортно працювати разом і що ми готові продовжувати співпрацю далі.

На твою думку, що врешті переконало організацію підписати з тобою контракт? 

Насамперед, думаю, це мій досвід і професіоналізм – те, як я підходжу до справи. Саме ці два фактори, на мою думку, стали ключовими аргументами.
 

Роль опорника B-плента у Leo Team
 

У новому складі Leo Team тобі відведена роль опорника бази B. Поясни, будь ласка,. які обов’язки має гравець-«опорник» на B-пленті і за що ти відповідаєш під час раундів, граючи на цій точці?

У команді Leo я виконую роль опорника на B-плентах, так званих «закритих плентів». Завдання опорника можна порівняти з роллю захисника у футболі. Ти ніби стіна, на яку спирається команда.

Помилятися тут не можна. Часто буває, що з десяти раундів суперники приходять на твій плант лише раз, і саме тоді потрібно відіграти ідеально: вижати максимум із ситуації, дати команді час підтягнутися й зробити свою справу максимально ефективно.

Тобто моя роль – бути надійним гравцем, який стабільно тримає оборону й гарантує, що B-плент буде під контролем.

Наскільки тобі комфортно бути опорником саме B-плента? Це роль, до якої ти звик у попередніх командах, чи довелося адаптуватися під потреби Leo Team?

Роль B-опорника для мене цілком звична, адже я майже в усіх професійних командах грав саме на цій позиції. Часом змінювалися лише пленти, але загалом бути опорником мені завжди комфортно і у цій ролі я маю досвід.

Опиши свій стиль гри як опорника B. Ти більше схиляєшся до надійної, пасивної оборони (гра «від позиції», чекання суперника)? Чи інколи любиш ризикнути, агресивно підіграти і здивувати гравців на точці B? Як знаходиш баланс?

Мій стиль гри ґрунтується на універсальності. Я вважаю, що сьогодні хороший гравець повинен уміти підлаштовуватися під будь-яку ситуацію: розуміти, коли варто зіграти пасивно, коли – агресивно, а коли діяти разом із тіммейтом [товаришем по команді]. Важливо відчувати, що відбувається на карті, й відповідно реагувати.

Саме тому я прагну бути універсальним B-опорником і загалом універсальним гравцем, здатним адаптуватися під будь-які умови.
 

Погляд на українську кіберспортивну сцену
 

Як ти оцінюєш поточний стан української сцени Counter-Strike? На твою думку, в чому головні сильні сторони наших кіберспортсменів і команд? Що нас вирізняє на тлі інших регіонів?

Я вважаю, що український кіберспорт зараз перебуває у своєрідному «перехідному» стані. Не можна сказати, що він на спаді, але й великого підйому поки немає. Радше баланс посередині. Водночас важливо, що в Україні відкриваються нові організації, і це гарний сигнал.

Те, що нас відрізняє від інших регіонів, на мою думку – це сильні індивідуальності. В Україні є гравці, які вже зараз показують високий рівень на міжнародній арені: w0nderful, r1nkle, хлопці з B8. Наш регіон вирізняється тим, що має потужних персоналій, здатних грати на топ-рівні.

Які основні проблеми або виклики стоять зараз перед українським кіберспортом? Що найбільше гальмує розвиток сцени? 

Найбільше гальмують розвиток українського та світового кіберспорту нечесні гравці. Це читери, ті, хто використовує радари, свідомо зливає матчі або ж, навпаки, здобуває перемоги завдяки чітам.

Я вважаю, що такі люди є справжньою пухлиною кіберспорту, яка руйнує його зсередини.

Які перспективи бачиш для українських команд на міжнародній арені в найближчі кілька років?

Перспективи українських команд на міжнародному рівні, як на мене, виглядають досить обнадійливо. Звісно, хочеться, щоб Ігор w0nderful і далі набирав обертів та вигравав свій другий Major. Команда B8 теж поступово закріплюється, і я щиро бажаю їм пробити стіну до Tier-1 рівня.

Хотілося б, щоб і Leo змогла заявити про себе на міжнародній арені. Ми працюємо над цим щодня, попереду багато VRC-турнірів. Будемо робити все можливе, аби пробитися якнайвище та радувати наших уболівальників.
 

Плани на майбутнє
 

Про які особисті досягнення мрієш у подальшій кар’єрі? Можливо, маєш мету потрапити на Major або виграти великий міжнародний турнір? 

Моя найближча мета – стати стабільною командою, зігратися з хлопцями й закріпитися разом. Якщо ж говорити про головну ціль, то, безумовно, це вихід на Major.

У мене вже було два серйозних шанси потрапити туди, але скористатися ними не вдалося. Саме тому Major для мене й досі залишається і мрією, і метою, до якої я йду протягом усього свого кіберспортивного життя.

Які цілі ставите перед собою як команда Leo Team на найближчу перспективу? Де б ти хотів бачити команду через рік?

Хотів би бачити свою команду через рік серед тих, хто реально претендує на вихід на Major.

А найближчим часом наше головне завдання – поступово награвати тактики, зігруватися між собою й крок за кроком, турнір за турніром, прогресувати, набирати рейтинг і рухатися до нашої спільної мрії.