21 січня Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК) обрала нового президента, ним став Артем Біденко. А також сформувала нове Правління, до якого, зокрема увійшла Юлія Орлова, директорка видавництва Vivat. Видавництво - одне з найбільших в Україні, його головний офіс, основні складські та виробничі потужності розташовані у Харкові.
В ексклюзивному інтерв’ю UA.News Юлія Орлова розповіла про те, як змінилися за три роки війни настрої читачів, як працює індустрія книговидовництва та які фактори найбільше впливають на здорожчання української книги. Публікуємо першу частину розмови.
У 2022 році багато обговорювали книжковий ренесанс в Україні. А чи зберегли українці інтерес до читання на третьому році війни, якщо брати до уваги не лише Київ чи Львів, а й інші регіони?
Юлія Орлова: Дійсно, у 2022-му році говорили про книжковий ренесанс. Напевно, він виник через заборону ввезення видавничої продукції з росії та Білорусі, через що книжок російською мовою стало набагато менше. Ми почали видавати більше творів українською мовою, а люди почали їх більше читати – це з одного боку.
Але з іншого боку, на жаль, багато людей виїхало. Також маємо не забувати, коли у людей надмірно тривожний стан, то вони іноді просто не можуть або не хочуть читати. Навіть про себе можу сказати, що в 2022-му році, напевно, не дочитала жодної книжки.
Зрозуміло, що книги діють абсолютно по-різному на різних людей. Наприклад, зараз в Україні дуже популярний жанр фентезі, романтичного фентезі і тому подібного. Хоча, насправді, цей жанр популярний у всьому світі. Україна лише підхопила цей тренд. Чому? Тому що це певний ескапізм для нас. Коли багато поганого навколо - люди хочуть забутися, не думати про найгірше, якось вийти з цього стану. Тому такі книжки користуються великим попитом.
Також інформації про книги стало набагато більше: Telegram-канали, інтерв'ю, медіа підхопили цю тему. Тобто зараз читати вже модно. Проте ми маємо статистику Книжкової палати, яка показує, що кількість найменувань виданої продукції падає. Спад почався у 2023 році і продовжився у 2024-му, коли кількість виданих найменувань впала на 18%. Щоправда, трохи збільшилися наклади — на 6% у 2024 році. Тобто не можна стверджувати, що книговидання зараз у дуже гарному стані.
Які книги видавництва Vivat українці купували найчастіше у 2024 році? Які теми та автори найбільше цікавили Ваших читачів?
Юлія Орлова: Книги, які купували найбільше, до певної міри відображають потреби читачів, про які я вже згадувала. Здебільшого обирали книгу Коллін Гувер «Покинь, якщо кохаєш». Ми продали близько 70 тис. примірників – це бестселер №1 в Україні минулого року, який мав надвеликий наклад для нашого ринку. Адже в середньому в Україні наклад становить плюс-мінус 3-4 тис.
Наступною за популярністю була книга «Залишся, якщо кохаєш». Також мав попит «Фактор Черчилля», написаний колишнім прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Анонсую ще одну книгу, яку ми готуємо до друку - «Мемуари», які також написав Борис Джонсон. Зауважу, що він - дуже цікава політична фігура, яка зіграла велику роль для українського суспільства на початку своєї роботи в парламенті Великої Британії та зараз. Тому, на мою думку, його «Мемуари» матимуть великий попит серед наших читачів.
Крім того, широко користувалася попитом українська класика, що не може не тішити. Те, що українці читають нашу класику, повертаються до всього українського, звісно, для мене, як для громадянки, важливо. Сподіваюся, що наша українська класика є об'єднуючим стрижнем до якого всі повертаються, навколо якого все крутиться. Це дійсно важливо.
Також українці минулого року активно цікавилися книжками про історію України. Наприклад, книга видавництва Vivat «Як українці зруйнували імперію зла» Олександра Зінченка, яка увійшла до короткого списку Шевченківської премії. У ній розповідається, як насправді розпався Радянський Союз, як відбудовувалась Україна.
На мою думку, ця книжка має бути у кожного українця, бо ми повинні знати, як Україна повертала свою незалежність. У ній настільки велика документальна база, багато використаних джерел, що нам довелося поміркувати над тим, щоб книга була «читабельною». Для цього ми окремо вказали всі джерела в кінці. Але можу сказати, що вийшов, дійсно, документальний «детектив». Бо написано його так легко, що хочеться читати.
Проте є й мінуси, які я також хочу зауважити. Йдеться про дитячу літературу. Напевно на її продажах позначилося те, що виїхало багато людей, здебільшого мами з дітьми. Для порівняння - якщо раніше у нас були наклади дитячої літератури приблизно по 5 тис., то зараз максимум 1,5 тис.
Звісно, це значно впливає на ціну дитячих книжок, вони дійсно дуже здорожчали. Виходить замкнуте коло: книжки – дорогі і дітям їх не купують. При цьому дітей в Україні стає менше, тому що навіть зараз мами з дітьми продовжують виїжджати. Крім того, є окуповані території, де ми теж втрачаємо аудиторію.
Тому, на жаль, ситуація з дитячою літературою сильно погіршилась. Якщо раніше у нас 51% видань були дитячі книжки, то зараз ми можемо констатувати, що їхня частка – близько 15%. Це дуже мало для нашого видавництва.
Яка частина виданих книг – перекладна література, а яка - українських авторів?
Юлія Орлова: Для нас дуже важливо, щоб ми були не клубом перекладів, а дійсно видавництвом.Тому ми видаємо і українських авторів, і закордонних. Зараз частка українських авторів приблизно 30%. Перекладних, відповідно, 70%.
Чому так відбувається? Тому що закордонні книжки, звісно, легше купити, там абсолютно зрозумілі бізнес-процеси. Ти обрав книжку і одразу розумієш, який текст отримав. Проте потрібно знайти хороших перекладача і редактора. Можливо, це звучить легко, коли я розповідаю, але насправді диявол криється в дрібницях. Так чи інакше бізнес-процеси у перекладних книжках здебільшого зрозумілі.
Якщо ти стикаєшся з українським автором, то невизначеність може бути де завгодно. Автор може не дописати книжку, тому що не пишеться, або він в депресії, або у нас був автор, який потрапив на окуповані території і таке інше. Може бути також купа питань до тексту. Далі потрібно зрозуміти, як ми представляємо цю книгу, зробити маркетинговий план, познайомити автора з читачами.
Незважаючи на те, що я дуже люблю свою роботу і видавництво Vivat, я добре розумію, що видавництво лише посередник між автором і читачем. Здебільшого читачі можуть і не знати видавництво. Найчастіше книги обирають за назвою або автором, дивляться на обкладинку та ціну. Бренд видавництва завжди не перший, коли людина робить вибір купити чи не купити книгу. Тому подальша робота автора з власною книгою та взаємодія з читачами дуже-дуже важлива.
І хоча із закордонними книжками працювати легше, але ми отримуємо настільки позитивний відгук від українських читачів та авторів, що це додає енергії. Це настільки для нас важливо, що ми працювали і будемо працювати з українськими авторами. Для мене дуже важливі слова, які сказав на одній із презентацій Павло Казарін, книга якого «Дикий Захід Східної Європи» отримала премію BBC. Він сказав: "Vivat - це найкраще, що може статися з автором". І ці слова для мене дуже приємні, я їх прямо закарбувала собі у пам’яті.
Влітку 2024-го року в одному з інтерв’ю Ви сказали, що Vivat на той час видавав 25–30 нових тайтлів щомісяця. Чи вдається видавництву зберігати такі темпи зараз, попри постійні обстріли та інші загрози?
Юлія Орлова: По-різному буває. Вже, напевно, кожен українець знає про трагедію, яка сталася 23 травня 2024 року на друкарні «Фактор-Друк», що входить до Групи компаній «Фактор», до якої також належить Vivat. Це наша рідна друкарня. На жаль, після влучання російських ракет там були загиблі та поранені. А сама друкарня досі не може повністю відновитися і працювати в обсягах, які були до трагедії.
Зараз «Фактор-Друк» намагається з останніх сил хоч щось випускати, щоб заробляти потроху хоча б для себе. Оскільки ми працюємо разом, то ми також намагаємося допомогти нашій друкарні. Звісно, навесні минулого року вимушені були дещо призупинити наші обсяги.
У зруйнованих внаслідок ракетних ударів цехах друкувалася велика кількість книг саме нашого видавництва. І збитки Vivat сягають близько 20 млн грн. Через нестачу обігових коштів, на жаль, довелося призупинити наші звичні темпи роботи. І лише зараз ми починаємо поступово до них повертатися. Але, дійсно, у нас зменшилися наклади та кількість найменувань. Це прикро і для нашого видавництва, і для читачів.
А наскільки видавництву довелося змінити логістику складських приміщень за останні три роки, зважаючи близькість Харкова до фронту?
Юлія Орлова: Спочатку, коли була гостра стадія повномасштабного вторгнення у 2022-му році, ми вивезли частину книжок у Рівне. Тоді ми працювали з двох складів, але це дуже-дуже важко. У нас були, дійсно, великі втрати і за часом, і за логістикою.
Це призвело до проблем у звітах, а тому ми вирішили працювати з одного складу і повернулися до Харкова.
Як Вам вдається утримувати читача, враховуючи поступове здорожчання книг, власне, як і решти товарів та послуг в Україні?
Юлія Орлова: Мені хотілося би, щоб нам вдавалося утримувати читача. Дійсно, книжки поступово дорожчають, а ситуація у Харківській та інших областях зараз складна. Усе це не сприяє тому, щоб люди купували книжки.
Але наше завдання - видавати такі книги, які б відповідали на якісь запити читачів або дарували розраду людям. На мою думку, сила видавництва Vivat якраз у тому, що нам вдається обирати саме такі книги.
У видавництва «Vivat» є велика читацька аудиторія, яка за нами активно слідкує і часто чекає на якісь певні тайтли від своїх улюблених авторів. Ми проводимо велику роботу для того, щоб формувати читацьке комюніті. Це стосується і обкладинок, і мерчу, і якості перекладу та редагування. Наприклад, наші книжкові клуби у різних містах України часто залучають людей не просто до читання книжок, а й глибоко аналізу і обговорення. Це не може не тішити видавця.
Чи є хоч якась допомога від держави галузі книговидавництва під час війни?
Юлія Орлова: Ні, проте я розумію, що держава обороняється, тому гроші мають бути сфокусовані на ЗСУ і на тому, щоб ми подолали ворога. Тому я б не хотіла зараз казати, що нам потрібна ця допомога. Я розумію, що у нинішній ситуації потрібно розраховувати на себе, на власні сили. Чи важко це для книжкового бізнесу? Ну, звісно, важко.
З іншого боку, зараз у нас є аж три державні програми. Вони працюють і якісь гроші, не дуже великі, але ми отримуємо. Коротко розкажу про ці програми.
Перша програма - «єКнига». Призначена для всіх, кому виповнилося 18-ть років у 2024-му або виповниться у 2025-му році. Вони можуть отримати від держави 908 грн саме на купівлю книжок. Ця допомога розрахована для усіх видавництв, і сподіваюся, що 18-річні українці та українки використають ці гроші. Це дуже класний і розумний крок з боку держави. Тобто гроші надаються напряму читачам і спонукають їх обрати для себе книжку. Далі ці кошти отримують, умовно кажучи, роздрібні точки, потім – видавництва та друкарні. Таким чином через читача підтримується вся ланка нашої книговидавничої справи.
Крім того, є тисяча гривень «Зимової єПідтримки», а також Національний кешбек. Обидві програми не спрямовані суто на книжкову сферу. Навіть навпаки, книги до них додали тільки після того, як ми звернулися з таким запитом до Міністерства культури та Міністерства економікию
Не можу сказати, що багато людей витрачають гроші з цієї державної програми саме на книжки. Навпаки - це дуже маленький відсоток, який змінюється щотижня: 1,5%, 2%, 5% і знову знизився до 2%. Люди насамперед сплачують за ліки, комуналку та інші речі, які для них більш пріоритетними. Але, на мою думку, видавці повинні більше інформувати про можливості «єПідтримки». Щоб українці могли зробити кращий вибір та придбати цієї зими якісні книги вітчизняних видавництв.
Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини