Як в оборонному секторі влаштована конкуренція між українськими виробниками та постачальниками китайських дронів? Чи допустять українські оборонні компанії до тендерів для збройних сил країн НАТО? Що очікує на defense tech після війни? Що стримує європейських партнерів у фінансуванні відбудови Україні? І чому українцям варто створити державний банк розвитку за взірцем німецького KfW?
Про це в інтерв’ю UA.News розповідає Петро Пекур, віцепрезидент Асоціації українських банків. Пекур має багаторічний досвід роботи у банківській системі, а також реалізує проєкт виробництва українських дронів. Він один з небагатьох, хто має експертність у запуску спільного виробництва з Євросоюзом. Такі кейси особливо цікаві українським компаніям у секторі defense tech, які шукають фінансування за кордоном.
Співпраця з європейськими партнерами в оборонному секторі
Про Міжнародну конференцію з відновлення України (URC2025)
Це вже четверта Конференція з відновлення України, але у Римі вона була більш значуща, ніж у Берліні минулого року. Я торік був на берлінській конференції. За моїми враженнями, у Римі атмосфера була більш продуктивною, насиченою та емоційною.
По-перше, у нас якраз змінювався склад Кабінету Міністрів. І в Римі були присутні всі посадовці, які увійшли до нового уряду. Була нагода поспілкуватися з ними всіма. До Риму також прибули представники Єврокомісії та багатьох великих компаній.
Під час Конференції я приділяв основну увагу оборонному сектору. Особисто спілкувався з єврокомісаром з питань оборони Андрюсом Кубілюсом. Оскільки наша команда допомагає у спільних проєктах з Литвою, а єврокомісар Кубілюс із Литви, було цікаво почути про заплановані Євросоюзом проєкти щодо України. Після такого спілкування можу стверджувати, що Європа розуміє: без фінансування України майбутнього не буде.
Європейці зараз шукають різні шляхи фінансування закупівлі зброї у Сполучених Штатів. Крім того, є багато інших проєктів фінансування саме українських компаній. Зокрема, вони планують як через Агенцію оборонних закупівель, так і окремо, купувати дрони. На придбання безпілотників виділили понад 500 млн євро.
У Римі також пройшла дискусійна панель щодо виробництва безпілотників в Україні. Захід проводило Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. Були присутні заступниця міністра Анна Гвоздяр та виробники дронів. Багато розповідали про успішні кейси та сам процес виробництва. Я побачив зацікавленість західних партнерів саме у нашому досвіді.
Зрозуміло, що за роки повномасштабної війни багато українських підприємств налагодили випуск запчастин. Ми спілкувалися з компаніями з Євросоюзу, які зацікавлені саме у спільному виробництві. Вони готові повністю фінансувати переїзд команд, відкривати сумісні підприємства у країнах Європи.
Фото: Петро Пекур
Про реакцію ЄС на виклики для оборонної промисловості
Європейці розуміють, що їм треба готуватися до оборони у разі можливого нападу Росії. Тому вони хочуть перейняти наш досвід. Це стосується не тільки випуску дронів, а й виробництва боєкомплектів, РЕБів та іншого озброєння. Вони у цьому зацікавлені на 100% і готові це фінансувати.
Зараз європейці шукають механізми, як забезпечити нормальне і стабільне фінансування виробництва зброї в Україні. Єдине, на чому ми акцентували в обговоренні, що треба швидше та активніше реагувати на виклики і знаходити рішення. На жаль, це не про Єврокомісію. Тобто європейці заходять системно, але не швидко.
У структурі ЄС складно подолати бюрократію, особливо після останніх виборів до Європарламенту. Українці, які працюють в адміністративному апараті та допомагають євродепутатам, розповідають, що Єврокомісія фактично починає працювати тільки через рік після виборів до Європарламенту. Приблизно рік погоджують єврокомісарів та інші процедури. А останні місяці каденції — вже передвиборні. Тому євродепутати, умовно кажучи, повноцінно працюють лише два роки.
До того ж нинішній склад Європарламенту дуже різноманітний. Наступні вибори, як прогнозують, можуть бути ще складнішими. За таких обставин важко просувати ініціативи щодо України, бо їх починають гальмувати представники таких країн, як Словаччина чи Угорщина.
Загалом європейці налаштовані допомагати Україні, але шукають більш дієві рішення, хоча, на жаль, не завжди це виходить.
Про кошти з Європейського оборонного фонду та інвестиції
Є два моменти, які варто врахувати. Перше, на жаль, більшість цих коштів напряму в Україну не підуть. Вони фінансують в основному компанії, що розташовані у Євросоюзі. Напряму в українські компанії можуть скерувати лише незначні суми.
Петро Пекур, віцепрезидент Асоціації українських банків
Тому здебільшого українські компанії мають шанс отримати ці кошти тільки через спільне підприємство. І тут дуже важливе питання відбору партенрів. Бо європейські компанії не до кінця розуміють специфіку українського ОПК. Вони, умовно кажучи, відкривають інтернет-сайти і бачать там лише дві-три бренди. Хоча у нас є багато виробників з ефективними продуктами, але про них за кордоном не знають. Тому зараз ми намагаємося знайти рішення, щоб не тільки великі компанії мали доступ до фінансування, а й невеликі підприємства з цікавими пропозиціями.
Розвиток виробництва дронів в Україні
Про кроки держави, які полегшать доступ до фінансування виробникам ОПК
Україні потрібна структура, яка допомагатиме виробникам з процедурами залучення коштів. Для прикладу — українські постачальники дронів можуть брати участь у тендерах Міністерства оборони Великої Британії. Але самостійно пройти ці процедури дуже складно: треба зібрати багато документів та правильно їх заповнити, потрібне знання англійської мови. Це проблема.
Тому варто було б створити структуру схожу на Brave1, яка б допомагала в оформленні документів, комунікації із західними інституціями. Оскільки ці процеси досить складні для приватного сектору. Якщо умовний Brave1 візьме ініціативу, буде спілкуватися і допомагати українським виробникам, це може стати також рішенням для партнерів у Євросоюзі. Відповідно, більше компаній зможуть отримати ці кошти та вийти на міжнародний ринок.
Про відповідність законтрактованого озброєння потребам армії
Вся зброя для Сил оборони України, будь-який товар, повинен відповідати стандартам НАТО, мати код НАТО. Зараз ці процедури спростили. Доки триває війна отримати сертифікацію стало простіше. Але, дійсно, проблема невідповідності потребам війська залишається. Водночас в Україні мало виробників мають доступ до державного фінансування
Зауважу, що кодифікація НАТО дає можливість нашим виробникам брати участь у тендерах натівських країн. Але й тут виникає проблема з процедурними моментами та реєстрацією постачальників — багато компаній не знають, як це зробити. Тому склалася ситуація, що виробники є, а відпрацьованого механізму доступу до коштів немає.
Фото: український FPV-дрон Укропчик
Про виклики для українського виробництва дронів
В Україні налагоджений випуск багатьох запчастин для складання дронів. Сьогодні майже 90% компонентів для безпілотників, FPV-дронів, виготовляють на українських підприємствах. Але ці виробництва не масштабуються, бо держава не завжди контрактує.
Наприклад, ти вкладаєш у технологію умовного виробництва моторів. Але виникає ситуація, коли українські компоненти дорожчі, ніж китайські. Припускаю, що 70% компонентів, на жаль, ми купуємо у Китаю. Тож, якщо детальніше подивитися на цю проблему, то фактично сьогодні ми фінансуємо Китай. З цим боротися дуже важко, бо це питання ціни.
Коли приходиш з контрактами на постачання дронів, то нереально конкурувати з ціною, яку пропонують компанії, котрі завозять їх з Китаю. Законтрактувати дорожче теж неможливо. Бо у такому разі на підприємство приходить аудитор з Міноборони або ДБР і запитує: «А чому тут дорожче?». По суті, у нас немає жодного захисту для українського виробника. Немає процедури, яка б передбачала: якщо це український виробник, то можемо купити дорожче.
Петро Пекур, віцепрезидент Асоціації українських банків
Це не одиничний випадок. Загалом китайський виробник DJI напряму не постачає безпілотники в Україну. Але коли він призупиняє поставки посередникам, тоді наші Сили оборони залишаються без дронів на фронті. Тобто у нас пряма залежність від будь-якої дії з китайської сторони. Це стосується і цінової політики, і стабільності постачання. Якби контрактували саме українських виробників, то не було б таких глобальних проблем.
Про інновації та адаптацію виробництва дронів
Більшість компаній-постачальників онлайн працюють із Силами оборони. Інженерія завжди в комунікації з підрозділами, які ці дрони використовують. Навіть на Конференції з відбудови України у Римі ми ці питання піднімали. Ми розповідали, що українські компанії фактично в онлайні змінюються, бо отримують фідбек від військових із сьогодні на сьогодні.
На противагу маємо приклади, коли наші союзники з країн Балтії не могли поставити понад 1000 дронів, що були закуплені для Сил оборони. Їх доправили лише через рік, а у нас динаміка змін на фронті — тиждень. Тобто кошти витратили, але технологічно ці дрони втратили актуальність.
Наші компанії дуже інноваційні і швидко змінюють продукцію під потреби сьогоднішніх реалій. Багато з них вже почали виробляти оптоволокно, не купувати. Ясно, що компоненти китайські. Але фактично почали створювати додану вартість в Україні, навчатися і робити затребуваний продукт.
Наприклад, зараз високий попит на систему для автоматичного донаведення FPV-дронів Last Mile. Я знаю багато компаній і команд, які створили дуже ефективну систему донаведення, її можуть використовувати і для виробництва у Європі.
Про складну ситуацію з кадрами в ОПК
Проблема у тому, що зазвичай це молоді люди призовного віку. Багато таких спеціалістів проживає за кордоном, допомагають виробникам віддалено. Але для підприємств дуже важливо отримати статус критичних, щоб забронювати співробітників. На жаль, це вдається не всім.
Друге питання — зарплати. Ми живемо в українських реаліях, де є проблема контрактування. Тобто компанія не може нормально планувати свій бізнес і зарплату співробітникам. Сьогодні можна пропонувати, умовно, 70-80 тис. грн інженеру, який може впроваджувати інновації. Але якщо в тебе немає довготривалих контрактів — про довгострокову співпрацю говорити складно.
Загалом 90% коштів на виробництво йде через Агенцію оборонних закупівель, але ми бачимо, що там зараз відбувається. Залишкове фінансування — через військові частини. Але і тут є певні проблеми. Багато хто навчився виробляти дрони у своїх підрозділах. Тому у цьому сегменті практично неможливо точно спланувати свою бізнес-діяльність.
Петро Пекур, віцепрезидент Асоціації українських банків
Про перспективи українських виробників дронів після війни
На жаль, і в Римі на Конференції з відновлення України ми це чули, ніхто не може спрогнозувати, скільки ще буде тривати війна. Ми бачимо, як США намагаються її припинити, але безрезультатно. Водночас компанії-виробники дивляться на перспективу і розуміють, що треба адаптувати продукти не тільки під військові потреби, але і для dual-use. До речі, у Європі майже всі виробничі проєкти реалізують у форматі dual-use — не тільки для військових, але й для комерційних цілей.
Наприклад, бачимо тренд на комерційні дрони: доставка, перевезення, різні безпілотні напрямки. А спеціалізація українських виробників — найкраща в світі. І європейці, співпрацюючи з нами, умовно кажучи, можуть задешево отримати такі розробки. Тобто перспективи є, але для компаній, які зможуть адаптуватися під комерційні цілі.
Якщо брати FPV-дрони, безпілотники з крилом, особливо, що літають на 300-500 км, то їх можна адаптувати під доставку, перевезення, пристосувати для логістичного ринку, який дотепер не закритий. Наші рішення у цьому сегменті, дійсно, найкращі.
Поки що ми адаптуємо наші технології під війну, як Ізраїль. 90% усіх розробок в Ізраїлі починалися з військових цілей, а потім вже інтегрувалися у комерційне, цивільне життя. У нас відбуваються схожі процеси. Штучний інтелект і такі технології, як донаведення та навігація дронів, можуть бути адаптовані. Я бачив дуже багато цікавих розробок, коли GPS не працює, а штучний інтелект картографує місцевість, запам'ятовує, повертається і виконує місії, задіявши алгоритми. Такі рішення будуть в ціні.
Фото: Петро Пекур
Виклики для українських банків
Про стійкість банківської системи на четвертий рік війни
Я свого часу виступав на конференції у Братиславі і розповідав про Power Banking. Асоціація українських банків (АУБ) брала участь в розробці саме цього напрямку, коли не було світла, багато відділень не працювали. Тоді Національний банк України і АУБ вийшли з ініціативою Power Banking щодо створення спільної мережі, у якій 90% відділень системних банків повинні стабільно обслуговувати клієнтів навіть в умовах кризи та блекауту.
Петро Пекур, віцепрезидент Асоціації українських банків
Підтвердженням результативності такої ініціативи є також те, що голова Національного Банку Андрій Пишний отримав відзнаку як найкращий банкір. Не тільки за те, що банківська система має профіцити і працює, а загалом за те, як вона вистояла під час війни. У нас і в цьому, на жаль, є досвід. Можемо поділитися з Європою та усім світом, як забезпечити функціонування банківської системи у кризових умовах.
Ми бачимо довіру населення до банківської системи, люди упродовж воєнних років користувалися всіма її послугами. Зараз банківська система у профіциті, клієнтська база зростає, і навіть сплачується 50% податку на прибуток. За останні три роки банки заробляли більше, ніж за останні 10 років, покрили свої збитки, проблемні кредити і таке інше. Тобто сьогодні банківська система працює стабільно.
Проблема в іншому — за умов такого профіциту у банків недостатньо клієнтів. Банки готові кредитувати. Компанії, які працюють, взагалі не мають проблем з доступом до фінансування в Україні. Кредитування є ще й під нормальні відсоткові ставки. Є програма «Доступні кредити 5-7-9%», яка дозволяє фінансуватися задешево. Є програма Мінстратегпрому для пільгового кредитування виробників оборонно-промислового комплексу під 5%, тобто фактично безкоштовно.
Про страхування воєнних ризиків
Наявність в країні страхування воєнних ризиків була б вигідною для банків. Можна було би розширити коло фінансування. Під час війни для економіки критично важливо, щоб компанії мали доступ до коштів. Щоб вони розвивалися, виходили на експорт або модернізували виробництва.
Поки що такого страхування немає. Сьогодні діє тільки один механізм — це портфельне гарантування, що страхує в цілому кредитний портфель, але не воєнні ризики. Якщо компанія не може обслуговувати кредит, то його покриває держава. Це єдиний механізм на сьогоднішній день.
Зараз багато говорять про страхування воєнних ризиків. Є навіть деякі кейси, наприклад, Міжнародна фінансова корпорація розвитку США через фонд страхує такі ризики, але це невеликі суми. Ми потребуємо більше. Загалом я ще не бачив жодного кейсу, де дійсно є працюючий механізм.
Треба врахувати, що страховий ринок завжди ґрунтувався на перестрахуванні. 90% страхових компаній перестраховуються. Але зараз жодна світова компанія не візьметься за покриття воєнних ризиків.
За останній рік Асоціація українських банків намагається вирішити це питання, зокрема і через Європейську банківську федерацію (EBF), членом якої ми є. Наша команда намагається донести банківським асоціаціям європейських країн, що варто комунікувати з українськими банками. Щоб було розуміння: в Україні не така страшна ситуація, як вони думають, і можна приймати ці ризики.
Проблема в тому, що іноземні страхові компанії не розуміють, хто і які ризики може нести в Україні. Тому ринок воєнного страхування не розвивається і не може розвиватися апріорі.
Про виклики та перспективи системи Open Banking
Систему Open Banking планують запустити в Україні з 1 серпня. Всі банки технологічно готові до цього. Питання номер один для нас — кібербезпека. Нагадаю, Open Banking вже успішно працює у Європі і там немає негативних відгуків пов'язаних з безпекою. Ми орієнтуємося на європейський досвід і розуміємо, як з цим працювати та активніше реагувати, враховуючи загрози штучного інтелекту, соціальної інженерії та іншого.
Зазвичай банки дивляться на систему Open Banking з точки зору, як нею будуть користуватися надавачі послуг. Умовно кажучи, якщо мобільний оператор має доступ до даних клієнтів банків, то як він цим скористається. Тому можливі репутаційні ризики сторонніх надавачів послуг — це ще одне питання.
Головна перевага Open Banking — це покращення сервісу. Система підвищить конкуренцію серед банків і так званих необанків, які працюють у форматі digital company. Вони будуть більш комфортні у наданні якісних та дешевших послуг для споживачів.
Про пріоритети у роботі Асоціації українських банків
В Асоціації українських банків працює багато комітетів за різними напрямами. Особисто я зосереджений на питаннях розвитку малого та середнього бізнесу. У Комітеті ми працюємо з планом розвитку підприємництва, аналізуємо проблематику, з якою стикається малий та середній бізнес у питаннях доступу до фінансів. Відповідно, комунікуємо з державними органами для покращення цих процесів.
Також ми працюємо з банками та НБУ, щоб адаптувати нашу банківську систему до стандартів Євросоюзу. Зараз сконцентровані на тому, що невеликі банки мають підвищити мінімальний рівень статутного капіталу, а також намагаємося їх завести в різні міжнародні програми для покращення доступу до фінансів. Це дасть змогу здешевити ресурс, щоб невеликі банки могли надавати своїм клієнтам якісні і дешеві продукти.
Про співпрацю банків з малим та середнім бізнесом
Я приємно здивований, наскільки український бізнес може адаптуватися. Про це можна писати книжки. Коли підприємці з прифронтових регіонів намагаються працювати навіть у таких важких умовах. Я не кажу про всіх, бо можуть виникати проблеми з виробництвом та довгостроковими замовленнями, але здебільшого це так.
Багато малого та середнього бізнесу адаптувалися до експортних можливостей. Маючи інтернет-платформи такі, як Instagram чи Facebook, вони просувають різні крафтові історії на міжнародних ринках. Допомагають також партнери з Євросоюзу та всього світу: організовують виставки, де зазвичай представлена Україна, у європейських магазинах є полиці з українською продукцією.
Все це дозволяє нашому бізнесу, наприклад, із Києва чи Харкова реально працювати, експортувати свій товар і заробляти не тільки в гривні. Адже сьогодні платіжні системи дозволяють отримувати будь-які валюти, швидко їх конвертувати та купувати. Тому бізнесу не обов'язково виїжджати за кордон для того, щоб нормально функціонувати. І така здатність до адаптації, дійсно, викликає повагу.
З боку банківської системи, ми теж не бачимо негативної динаміки. Є запит на відкриття рахунків, постійно зростає потреба у фінансуванні, особливо за програмою «Доступні кредити 5-7-9%». Загалом держава сьогодні допомогає з фінансуванням, і працюючі бізнеси цим користуються.
Фото: Делегація українських банків у Європарламенті
Про євроінтеграцію банківської системи
Банківській системі простіше адаптуватися до європейських стандартів. Ми маємо Базельський комітет з банківського нагляду (BCBS), на який орієнтуються усі банки. Відповідно, якщо відбуваються зміни, то не тільки Європа, а й Україна працює за новими принципами. Тому ми не повинні якось супер-додатково готуватися. Українська банківська система вже працює за міжнародними принципам, тобто фактично інтегрована у ці процеси.
З більш складними питаннями капіталу та комплаєнсу працює Національний банк і постійно підтягує ці процеси. Якщо завтра, умовно, Україна підписує вступ до Євросоюзу, то банківська система, напевно, вже готова.
Ми вже працюємо у цій екосистемі: запускаємо Open Banking, дотримуємося нормативів Євросоюзу, BCBS. Ми можемо в короткий термін всю нашу інфраструктуру інтегрувати до платіжної системи Євросоюзу.
Про роль українських банків у повоєнному відновленні України
Це питання було у центрі обговорення на Конференції з відновлення України у Римі. Партнери намагаються створити різні Інвестиційні фонди, де Україна буде співзасновником та обиратиме пріоритетні напрями фінансування. Такі фонди започатковані з Євросоюзом. Угода про Інвестиційний фонд також була підписана зі Сполученими Штатами Америки.
Щодо безпосередньої участі банків, то тут головні гравці — великі системні інституції такі, як Європейський банк реконструкції та розвитку (EBRD). Вони зараз думають про створення на своїй базі фондів, які будуть далі направляти кошти на інфраструктурні проєкти. З боку комерційних банків я не бачу прямих інвестицій у такі проєкти.
Як банківська система України може долучитися до цього процесу?
Петро Пекур, віцепрезидент Асоціації українських банків
Треба розуміти, що державні банки Укрексім, Укргаз або Ощад мають зовсім іншу спеціалізацію. Додатково покладати на них складну інвестиційну функцію було б недоцільно. Варто брати міжнародний досвід і створювати новий банк розвитку, а вже на його базі залучати кошти не тільки з України, а й з усього світу.
Така установа потім може реінвестувати напряму в проекти, або буде надавати гарантії банкам. Наприклад, як Укрексімбанк надає портфельні гарантії, які можуть бути забезпечені державними гарантіями Міністерства фінансів. Тобто зараз важливо напрацювати дієвий механізм залучення фінансування та гарантій, а також прозорий відбір проєктів відбудови, які варто фінансувати.
Читайте також:
Що треба знати для старту бізнесу в Польщі та Україні: Піотр Качмарек, радник президента PUIG, про портал Vademecum
