Нагляд за діяльністю фінансового сектору в Україні: роль НБУ та трансформація підходів
Регулювання та нагляд за фінансовим сектором у світі все більше зосереджуються у відповідальності меншої кількості регуляторів. Ця тенденція має відображення й в Україні.
Ми вирішили висвітлити процеси трансформації нагляду за фінансовим сектором в Україні в контексті стратегії - 2025.
Регулювання та нагляд фінансового сектору все більше уніфікується й реалізується на основі створення мегарегулятора. Ця тенденція має кілька причин. По-перше, це стало відповіддю на зростаючу складність фінансових інструментів, які почали виходити за межі одного сектору, та поширення фінансових груп, до яких входили банки, страхові та інші фінансові компанії.
Крім того, багато небанківських фінансових установ фактично кредитують, залучають кошти (заощадження) населення чи надають банківські послуги, «граючи» таким чином на спільному з банками конкурентному полі. Це відбувається в умовах зростання ролі небанківських фінансових установ у світі.
По-друге, світова фінансова криза 2007-2009 років виявила недоліки найбільш поширеної на той час секторальної моделі. Зокрема, проблеми окреслились у сфері нагляду за складними фінансовими інструментами та фінансовими конгломератами. Відтоді у Центральній та Східній Європі поширена модель нагляду центробанку за банками та небанківськими фінансовими установами: у Чехії, Словаччині, Вірменії (з 2006 року), Сербії, Литві (з 2012), Угорщині, Росії (з 2013) Білорусі (з 2014). У деяких інших країнах регіону (Польща, Латвія, Естонія) за усім фінансовим сектором наглядає окремий орган.
Рисунок 1 - Динаміка структури фінансового сектору країн G-20 та країн Єврозони
Джерело: Financial Stability Board, Global Monitoring Report on Non-Bank Financial Intermediation 2019,19.01.20; НБУ.
У світі є кілька моделей інтегрованого нагляду. Перша, повністю інтегрована, передбачає надання усіх повноважень з регулювання та нагляду у фінансовому секторі одній установі – центральному банку чи спеціально створеному органу з фінансового нагляду. Вперше такий підхід був застосований у Скандинавії наприкінці минулого сторіччя. Друга, так званий «твін пікс» (англ. «дві вершини»), передбачає, що один орган (часто центральний банк) відповідає за пруденційний нагляд у фінансовому секторі, інший – за нагляд за ринковою поведінкою і захистом прав споживачів.
Ці дві моделі часто об'єднують терміном «мегарегулятор». Також є модель двох агенцій, яка є перехідною від секторальної (коли за кожний сегмент фінансового сектору відповідає окремий регулятор) до інтегрованої моделі. Вона передбачає поділ відповідальності між двома органами – з нагляду за кредитними та страховими установами (зазвичай центробанк) та за фондовим ринком. Така модель була втілена у Франції та Італії.
Рисунок 2 - Переваги інтегрованої системи нагляду
Джерело: НБУ.
Після ухвалення рішення про «спліт», нагляд в Україні став більш інтегрованим. Фактично втілюється модель двох агенцій.
Спліт та його сплив на фінансову стабільність
У вересні 2019 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг».
Закон передбачив так званий «спліт» – ліквідацію Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та розподіл повноважень з регулювання фінансового ринку (НКФП) між Національним банком та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
Зокрема, НБУ став регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій, а НКЦПФР розпочав регулювати недержавні пенсійні фонди та фонди фінансування будівництва.
Закон визначив перехід від секторальної моделі регулювання до ефективнішої інтегрованої моделі. Тобто, система нагляду та регулювання фінансового сектору в Україні буде більше відповідати світовим тенденціям.
Кінцевою метою «спліту» є формування платоспроможного, стійкого, конкурентного ринку небанківських фінансових послуг в Україні з належним захистом прав споживачів цих послуг та клієнтів фінансових установ.
Це вимагає надалі розбудовувати інтегровану модель регулювання та нагляду за фінансовими ринками; здійснювати розвиток небанківського фінансового сектору згідно з кращими світовими практиками, Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, міжнародними зобов’язаннями України; відновлювати довіру до ринку небанківських фінансових установ; посилювати захист прав та інтересів споживачів фінансових послуг, а також забезпечувати подальший розвиток фінансових інструментів та інфраструктури фінансового ринку.
Регулятори забезпечили плавний перехід нагляду від НКФП до НБУ та НКЦПФР. Завершується перший, «перехідний» етап: у НБУ та НКЦПФР працюють профільні підрозділи, оприлюднені білі книги для страхових компаній, кредитних спілок, фінансових компаній, факторингу, ломбардів та фінансового лізингу. На різних стадіях завершення перебуває робота над законопроєкти про фінансові послуги, про кредитні спілки, про страхові компанії та про фінансові компанії.
У НБУ ухвалено «перехідні» постанови за напрямками ліцензування та реєстрації, нагляду, виїзних перевірок, заходів впливу та звітності.
Далі триватиме другий, «адаптаційний» період. Регулятори планують поступово запроваджувати пропорційний та ризик-орієнтований підхід до нагляду та регулювання за небанківськими фінансовими установами, підвищувати їхню прозорість та зміцнювати захист прав споживачів.
Рисунок 3 - Зміна повноважень з регулювання та нагляду за фінансовими установами
Джерело: НБУ.
Для окремих сегментів ринку будуть розроблені нові законопроєкти, що врахують найкращі міжнародні практики.
В підсумку варто зазначити, упровадження нових принципів регулювання буде поступовим і триватиме не менше трьох років. Цьому передуватиме їх широке публічне обговорення із залученням представників зацікавлених сторін.