Останніми роками відбувається стрімкий розвиток сфери цифрових валют, випуск та обіг яких відбувається за різними моделями, з використанням різних технологій та в різному правовому полі. Це відносно нове явище знаходиться у фокусі уваги регуляторів усього світу, уключаючи центральні банки країн Європейського Союзу.
Йдеться про світову тенденцію, адже останнім часом можливість випуску власних цифрових валют та варіантів їх використання досліджують багато центральних банків світу (Швеції, Канади, Китаю, Сінгапуру, Англії, Норвегії тощо). Форми і технології цифрових валют центробанків різняться залежно від конкретних потреб, але у будь-якому разі цифрова валюта розглядається як нова, еволюційна форма грошей центрального банку.
Поточний стан розвитку платіжної інфраструктури
Фінансова інклюзія є однією із семи стратегічних цілей Національного банку відповідно до представленої у березні 2018 року Стратегії Національного банку.
Світовий банк зазначає, що за підрахунками у 2017 році серед дорослого населення України 37% не мали жодного банківського рахунку та не користувалися фінансовими послугами, що свідчить про досить низький рівень доступності фінансових послуг для українців. У цьому аспекті для Національного банку пріоритетними є проекти «Підвищення рівня фінансової грамотності населення України» та «Сashless economy».
Інноваційні платіжні технології та відповідна інфраструктура відіграють ключову роль у розвитку безготівкової економіки. Оскільки в Україні сьогодні немає можливості здійснення міжбанківських миттєвих платежів у форматі 24/7 із використанням банківських рахунків, а платіжні картки є найпоширенішим національним інструментом розрахунків із наявною відповідною інфраструктурою, спостерігається тенденція збільшення обсягів операцій переказу коштів з картки на картку (Р2Р). Операції Р2Р переказів набувають все більшої популярності, з одного боку шляхом запровадження зручних та доступних сервісів як українськими банками, так і небанківськими платіжними організаціями, з іншого – за відсутності альтернативних технологій.
Завдяки розвиненій платіжній інфраструктурі власники платіжних карток мають можливість зручної оплати товарів і послуг в магазинах та мережі Інтернет. Разом із тим, розрахунки з використанням платіжних карток мають свої недоліки.
Зокрема, карткові платіжні системи характеризуються високою вартістю створення та функціонування платіжної інфраструктури для учасників цих систем.
Для торговців актуальним на сьогодні є питання високої вартості обслуговування безготівкових операцій, обумовлених наслідком високих ставок міжбанківських комісійних (інтерчендж) в Україні. Для клієнтів українських банків відносно високою є вартість переказів між картками (Р2Р).
Іншим інструментом роздрібних платежів в Україні є електронні гроші. Водночас суми операцій із використанням електронних грошей обмежуються лімітами, встановленими чинними нормативно-правовими актами Національного банку.
У 2018 році у порівнянні з 2017 роком банки-емітенти збільшили: обсяг випущених електронних грошей – із 59,9 млн грн до 83,2 млн грн (на 23,3 млн грн або на 40%); обсяг операцій з електронними грошима – з 2 931 млн грн до 7 225 млн грн (на 4 294 млн грн, або майже у 2,5 раза); кількість «електронних гаманців» – з 52,9 млн шт. до 62,7 млн шт. (на 9,8 млн грн, або на 19%).
Здійснювати випуск електронних грошей мають дозволи 23 банки України. Електронні гроші одного емітента функціонують окремо від електронних грошей інших емітентів. Проте законодавством України передбачено обмін електронних грошей, емітованих різними емітентами.
Разом з тим, попри наявні переваги, на українському платіжному ринку електронні гроші так і не стали масовим інструментом роздрібних платежів для користувачів – фізичних осіб. Натомість спостерігається попит електронних грошей з боку учасників ринку з метою оптимізації їх операційної діяльності. Для здійснення безготівкових внутрішньобанківських та міжбанківських переказів у національній валюті в межах України використовуються платіжні доручення. Наразі 97% міжбанківських переказів у межах України здійснюється через СЕП НБУ, тоді як через кореспондентські рахунки, відкриті банками в інших банках, – 3% таких переказів.
Перекази в межах одного банку здійснюються за допомогою АБС банку. У рамках модернізації системи електронних переказів НБУ і переведення української платіжної інфраструктури на міжнародний стандарт ISO 20022 Національним банком розглядається питання впровадження «миттєвих» платежів, що дозволить значно підвищити швидкість їх проведення.
Готівка залишається популярним інструментом розрахунків в Україні. Вона проста у використанні, доступна і має широке розповсюдження: станом на 01.01.2019 в готівковому обігу країни перебувало готівки на загальну суму понад 400,1 млрд грн, загальна кількість банкнот на душу населення становила 69 штук, а розмінних монет – 293 штуки.
Водночас використання готівки, як анонімного засобу платежу, сприяє зростанню тіньової економіки країни. Крім того, держава несе високі витрати на виготовлення готівки та обслуговування її обігу.
Цифрова валюта, зокрема ЦВЦБ, розглядається як альтернативний засіб (інструмент) для здійснення миттєвих платежів на невеликі суми фізичними особами на ринку України (рисунок 1).
Рисунок 1 – Переваги випуску цифрової валюти центрального банку
Перевагами такої ЦВЦБ для користувача мають стати: оптимальні тарифи; простота використання; швидке отримання статусу користувача; безпечність: погашення і розрахунки гарантуються Національним банком; захищеність технологій; швидкість розрахунків .
Упровадження такого інноваційного засобу (інструменту), як ЦВЦБ, сприятиме досягненню Національним банком таких цілей: підвищення рівня фінансової інклюзії; зменшення частки готівкових розрахунків у обігу; підвищення швидкості і зручності безготівкових платежів та рівня захисту фінансових послуг; підвищення конкурентоспроможності платіжних послуг та сервісів; підвищення прозорості розрахунків у державі; зниження вартості роздрібних безготівкових платежів в Україні, у першу чергу, у порівнянні з вартістю платежів з використанням платіжних карток.
Водночас у поточному платіжному ландшафті важко знайти застосування для ЦВЦБ без значних інвестицій на створення в Україні роздрібної платіжної інфраструктури для обслуговування операцій із ЦВЦБ.
Наразі ще одним відкритим питанням є необхідність популяризації ЦВЦБ як нового інструменту серед населення.
Перспективи випуску цифрової валюти е-гривні
Як зазначає відомство, Національний банк України проаналізував міжнародний досвід, дослідив правові аспекти, макроекономічний ефект і опрацьовував оптимальні варіанти бізнес-моделі обігу е-гривні.
Рисунок 2 - Схема функціонування цифрової валюти центрального банку
Як наголошує Національний банк України, фахівці продовжать вивчати можливість випуску власної цифрової валюти – е-гривні, ґрунтуючись на результатах проведеного пілотного проекту, що оприлюднений Національним банком у аналітичній записці за підсумками пілотного проекту.
Окрім можливості випуску власної цифрової валюти – е-гривні, паралельно з теоретичним вивченням проект Національного банку включав і практичну частину.
У межах випробовування технології блокчейн-платформи в обіг було випущено обмежений обсяг е-гривні, операції з використанням якої тестувалися робочими групами за участі Національного банку, компаній-волонтерів, а також Світового банку, експерти якого надавали Національному банку консультації у межах технічної допомоги.
Досвід пілотного проекту дозволив НБУ зробити важливі висновки щодо випуску власної цифрової валюти - е-гривні.
НБУ наголошує, що е-гривня може розглядатися як альтернатива наявним засобам та інструментам роздрібних платежів – готівці, платіжним дорученням, платіжним карткам та електронним грошам. Перевагами е-гривні є простота використання, доступність, безпечність (погашення і розрахунки гарантуються Національним банком) та швидкість розрахунків.
З огляду на те, що Пілотний проект мав обмежений перелік операцій та коло користувачів, а також невелику кількість та обсяги здійснених транзакцій, НБУ не дав можливості у повному обсязі оцінити привабливість та потенційний рівень залученості населення України до такого інструменту. Тому наразі проблематично прогнозувати, яка кількість громадян України стане користувачами е-гривні у разі ухвалення рішення про її впровадження в національному масштабі.
Наступним висновком НБУ є те, що цифрова валюта е-гривня може розглядатися як так звана disruptive technology, оскільки потенційно може істотно змінити екосистему платіжного ринку України та перерозподілити наявні ролі учасників ринку. Відтак, впровадження е-гривні на платіжному ринку України має також враховувати можливість впровадження інших інноваційних платіжних інструментів, зокрема «миттєвих» платежів та нових інструментів у рамках концепції Open Banking.
Пілотний проект також показав, що впровадження е-гривні неможливе без значних інвестицій та часу на модернізацію платіжної інфраструктури та популяризацію е-гривні як нового інструменту для населення з урахуванням вже існуючих звичок споживачів.
НБУ наголошує, що провадження е-гривні можливе за однією з двох альтернативних моделей взаємодії учасників: централізованою або децентралізованою. Централізована модель передбачає, що Національний банк є одноосібним емітентом е-гривні, а комерційні учасники ринку виконують сервісні (агентські) функції. У разі ж децентралізованої моделі банкам і небанківським фінансовим установам надавалося б право випуску е-гривні під контролем Національного банку. Водночас варто зазначити, що е-гривня, випущена комерційними учасниками ринку, вже не буде підпадати під визначення цифрової валюти центробанку, а буде за своїми властивостями схожа на електронні гроші.
В підсумку відмітимо, що електрона гривня – це фіатна валюта в електронному вигляді, яка обмінюватиметься на готівкові або безготівкові кошти у співвідношенні 1:1. Транзакції з е-гривнею можуть здійснюватися онлайн за допомогою комп’ютерів та мобільних девайсів (смартфонів, планшетів), якими на сьогодні наповнений ринок.
Технологія розподілених реєстрів (DLT, блокчейн) розглядається як платформа для використання випуску та обігу е-гривні. Проте основні переваги цієї технології лишатимуться не задіяними у разі застосування централізованої моделі випуску е-гривні.
Нагадаємо, пілотний проект Національного банку з вивчення можливості випуску власної цифрової валюти на базі технології блокчейн тривав з 2016 року. Його практична частина завершилася наприкінці 2018 року.
У рамках пілотного проекту регулятор досліджував, як електронна гривня може доповнити платіжний ландшафт України та сприяти підвищенню частки безготівкових розрахунків і зменшенню їх вартості.
