При активному сприянні кредитуванню в Україні, що є однією зі ключових цілей банківської діяльності, проблема фінансового забезпечення аграрного сектору наразі є невирішеною.
Як зазначають в НБУ, бізнес загалом, і зокрема, представники аграрного бізнесу, часто нарікають на складнощі в отриманні фінансування від банківських установ.
Варто зазначити, що при активному розвитку аграрного сектору, потенціал для нарощення банками кредитування сільськогосподарських виробників далеко не вичерпаний.
Статистика свідчить, що сегмент кредитування агробізнесу складає непропорційно велику частку в загальному кредитному портфелі банківського сектору – 14%, попри те, що частка агросектору у ВВП значно менша. Переважно це невеликі кредити від 2-х до 10-ти млн грн. Протягом 2017-18 років темпи приросту кредитного портфеля для агросектору перевищували 20%, що є свідченням привабливості для кредитування сегменту та прагнення банків збільшувати там свою присутність.
За оцінками НБУ, якість обслуговування кредитів аграріїв одна із найкращих. Якщо порівнювати з підприємствами промисловості, сектору послуг, транспорту, в аграріїв найнижчий рівень дефолтів — у 1,5 раза менший, ніж у торгівлі — наступному за дисципліною обслуговування кредитів.
Агробізнес достатньо стійкий до економічних циклів, постійно нарощує продуктивність та обсяги виробництва, що цілком пояснює інтерес банків до цього сектору економіки, попри сезонні ризики.
Передумови розвитку кредитування на сучасному етапі
В національному банку наголошують на проблемах, які обумовлюють ризики кредитування аграріїв.
Передусім невизначеність, оскільки банкам проблематично достеменно оцінити фінансовий стан фермерського господарства та його кредитоспроможність через відсутність якісної звітності. Господарства воліють отримувати максимальне фінансування при сезонних польових роботах і у повному обсязі. Але варто розуміти специфіку банків, які перед наданням фінансування мають переконатися у надійності позичальника.
Щоб впевнитись у надійності позичальника банк повинен прорахувати перспективу повернення кредиту, або опиратися на кредитну історію взаємовідносин з позичальником. І для фермерського господарства, формування стосунків з банком є найбільш раціональним підходом.
Враховуючи особливості облікових процедур та звітності фермерських підприємств, НБУ регулятивними актами передбачив спрощену схему можливість оцінки банками невеликих кредитів малому бізнесу. НБУ дозволяє оцінювати кредити до 5 млн грн на портфельній основі. Це означає, що банк визначає такі кредити високоякісними допоки за цими кредитами немає прострочених за терміном платежів. Для таких кредитів питання забезпечення заставою не є принциповим.
Якщо йдеться про позики понад 5 млн грн, то банки повинні перш за все детально оцінити фінансовий стан позичальника та визначити ймовірність його дефолту. Коли позичальник розкрив свої доходи та прибутки за декілька років, і банк переконався, що ймовірність дефолту позичальника є низькою, — питання застави для банку також стає менш важливим. Саме фінансовий стан є визначальним і з точки зору НБУ.
У разі, якщо позичальник не може показати належну фінансову звітність, що є свідченням про успішний досвід ведення бізнесу, – банк, з метою зменшення своїх ризиків може вимагати надати якісну заставу у великих обсягах. Якісної застави агровиробникам, як правило, не вистачає. Основних засобів аграріїв для застави не вистачає, а права на майбутній врожай, на думку банків не є якісною заставою і не гарантують виконання зобов’язань позичальника.
Відтак, запуск ринку землі є тим рушійним чинником, який може усунути найважливішу перешкоду для більш активного розвитку агросектору – можливість забезпечувати ліквідним майном фінансування бізнесу аграріїв.
Нагадаємо, в економічному аспекті, за умов подальшого існування мораторію – земля залишається неліквідним активом, а фермери через це не мають доступу до фінансових ресурсів. Землю необов’язково продавати – під заставу землі можна отримати кредит, щоб розпочати власний бізнес. За час існування мораторію в сільській місцевості відбулося практичне знищення підприємництва.
Сталось так, що власник земельної ділянки почувається зайвим на селі, адже головними гравцями в агробізнесі стали орендарі, які за мізерну орендну плату отримують доступ до головного виробничого активу, тоді як власники землі та їхні сім’ї позбавлені економічної свободи й ресурсів для розвитку. Тобто мораторій абсурдний як з правового, так і економічного погляду.
Використання землі сільськогосподарського призначення як забезпечення істотно спростить доступ фермерів до кредитів, а також неодмінно знизить вартість позик разом зі зниженням ризиків банків. Тому процес запуску ринку землі має бути прискорений.
Отже, у підсумку зазначимо:
- Основною перешкодою для активного кредитування є відсутність надійного джерела інформації (відсутність якісної звітності) для оцінки кредитоспроможності позичальника та належної оцінки ризиків банку.
- Запорукою взаєморозуміння є поступове формування кредитної історії.
- Передбачена можливість оцінки банками невеликих кредитів малому бізнесу (до 5 млн грн) за спрощеною схемою — на портфельній основі.
- Якщо позичальник не може показати належну фінансову звітність, банк, з метою мінімізації кредитних ризиків попросить надати якісну заставу у великих обсягах.
- Запуск ринку землі є фундаментальним фактором для активного кредитування агросектору.
Нагадаємо, для розвитку подальших відносин з МВФ, необхідно забезпечити виконання ключових пунктів меморандуму співпраці з Україною, як підґрунтя для здійснення реформ. Постпред МВФ в Україні зазначив, що всі вимоги документа, підписаного в грудні 2018 року, важливі з точки зору макроекономічного значення. Серед основних умов меморандуму Україна-МВФ є ринкова ціна на газ, виконання бюджету 2019 року, приватизація держпідприємств, виконання Україною зобов’язань за зовнішніми боргами, а також запуск ринку землі.
