В Україні податок на додану вартість (ПДВ) є основним джерелом наповнення бюджету. Наприклад, у 2013 році ПДВ становив 29% усіх доходів консолідованого бюджету, або 128,3 млрд грн з урахуванням відшкодування. Попри те, що ПДВ є податком на споживання, у податкових витратах бізнесу він відіграє навіть більшу роль, ніж єдиний соціальний внесок.
Його вагомість, складність адміністрування, а відтак корупційність, податок на додану вартість обумовлює багато нарікань. Однак, попри його «проблемність» в Україні, альтернатив цьому податку немає, особливо в умовах наших євроінтеграційних прагнень. Адже забезпечення ПДВ є обов’язковою вимогою для усіх країн-членів. Навіть якщо ПДВ – це податкова доля України, то немає нічого негативного у ньому, і варто лише удосконалювати цей податок.
В основі реформування фіскальної системи України покладено європейський досвід. Варто зазначити, в ЄС адміністрування ПДВ більше схоже на адміністрування податку з продажів, який так подобається українським бізнесменам, аніж на той ПДВ, до якого ми всі звикли. Через необхідність узгодженості між країнами з різними ставками податку Єврокомісія зважилась на експеримент, при якому проміжні операції (наприклад, постачання складових для виробництва автомобілів тощо) між країнами-членами обліковуються за нульовою ставкою, а сам податок стягується вже на етапі кінцевого споживання (фактично податок із продажу). Таким чином, значно зменшується проблема ПДВ-відшкодування (оскільки авансом ПДВ не сплачується), підприємства потребують набагато менше обігових коштів, а саме адміністрування податку спрощується.
Наразі запроваджується в Україні шляхи спрощення ПДВ адміністрування відповідно до європейських практик.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) бюджетне відшкодування – це відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
З початку 2017 року відбулися зміни в порядку повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, внесені Законом України №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року. Кардинальних змін зазнала ст. 200 ПКУ, що регулює порядок бюджетного відшкодування ПДВ. Так, було виключено п. 19 цієї статті, який визначав критерії відбору платників ПДВ, що мали право на бюджетне відшкодування в автоматичному порядку.
Як повідомляється з офіційних джерел ДФСУ, протягом січня-квітня 2019 року Державна фіскальна служба України відшкодувала платникам 57,2 млрд грн податку на додану вартість.
У порівнянні з відповідним періодом минулого року сума відшкодування зросла на 31,2%, або на 13,6 млрд грн. У січні-квітні 2018 року платникам було відшкодовано 43,6 млрд грн.
Сума середньомісячного відшкодування ПДВ у 2019 році склала 14,3 млрд грн. Протягом 2018 року сума середньомісячного відшкодування ПДВ становила 11 млрд грн.
У квітні 2019 року платникам було повернуто 11,8 млрд грн ПДВ.
Нагадаємо, що на сьогодні відсутні будь-які можливості для маніпуляцій з відшкодуванням ПДВ, оскільки весь процес автоматичний та прозорий. Процедура відшкодування податку на додану вартість відбувається у строки, встановлені законом. Жодних термінів порушення проведення перевірок не встановлено.
Для розуміння процесу відшкодування ПДВ наведемо його етапи (рис. 1).
Рисунок 1 - Етапи механізму бюджетного відшкодування ПДВ
Працює ПДВ таким чином, що на кожному етапі виробництва до собівартості додається 20% податку, які продавець «відносить» до бюджету, а покупець зі свого боку записує собі як «ПДВ кредит» і зменшує на цей «кредит» свої податкові зобов’язання, коли продає продукцію наступному виробнику (див. рис. 2).
Рисунок 2 - Схема «ПДВ-ланцюга» (внутрішній споживач)
Таким чином, кінцева «націнка» ПДВ на будь-який товар/ послугу завжди становить 20% незалежно від того, скільки було етапів виробництва і в яких країнах виготовлялися складові певного товару. А сам податок врешті-решт сплачується з кишені звичайного споживача незалежно від того, коли та в яку країну постачається кінцевий товар/послуга.
В підсумку зазначимо щодо особливостей податку. ПДВ базується на двох важливих аспектах: цей податок є «наскрізним», тобто таким, який рівномірно проходить через увесь виробничий ланцюг. Цей податок завжди і за будь-яких умов стягується з кінцевого споживача. Цікаво, що саме його рівномірність для всіх етапів виробництва та, як наслідок, відсутність накопичувального «каскадного» ефекту (на відміну від податку з обороту) і стали тією відмінною рисою, яка завоювала симпатію до ПДВ у більшості країн світу. Важливо при цьому розуміти, що рівномірність та нейтральність ПДВ досягаються саме після продажу товару/ послуги кінцевому споживачу. Під час виробництва деякі підприємства повинні нести значні затрати на ПДВ-кредитування.
