Українська ІТ-галузь у 2022 році забезпечила понад 7,3 млрд доларів валютних надходжень та сплатила понад 32 млрд гривень податків, підтримуючи нашу економіку та армію. Однак сьогодні зростання ІТ опинилось під загрозою через недоступність бізнес-поїздок за кордон.
Як сьогодні відбувається бронювання від мобілізації в ІТ-галузі, із якими проблемами зіштовхуються вітчизняні ІТ-компанії у зв’язку з обмеженнями, викликаними війною, а також яких змін український ІТ-сектор очікує у процесі бронювання та бізнес-поїздок, розповів Дмитро Лиганов, Head of Legal GlobalLogic Ukraine, яка входить у ТОП-3 найбільших ІТ-компаній України.
Фото: Дмитро Лиганов
Чи надається працівникам GlobalLogic бронювання від мобілізації у рамках членства в Дія Сіті?
Дмитро Лиганов:Дія.Сіті – це спеціальний правовий та податковий режим. Його мета – сприяти розвитку інноваційного бізнесу, зокрема через привабливі податкові умови та ліберальні трудові відносини. Ми є резидентом з кінця 2022 року і користуємося цими перевагами.
Резидентство у Дія.Сіті є одним з можливих критеріїв для компаній, що в принципі хочуть мати право на бронювання працівників. Це робить можливість бронювання доступною для малих та середніх ІТ-компаній які вступили до Дія.Сіті. Разом із тим Дія.Сіті не передбачає особливого порядку власне бронювання фахівців.
Які умови отримання бронювання?
Дмитро Лиганов: Процес бронювання однаковий для будь-яких підприємств, бізнесів, які потрапляють у категорію критичних для економіки України та мають право на бронювання.
Є певні вимоги до працівників, яких ви хочете забронювати.
Цей працівник має бути у штаті компанії та військовозобов'язаним. Це дуже важливо, бо якщо працівник не військовозобов'язаний через те, що він непридатний за станом здоров'я, його бронювати не треба. Але якщо людина, наприклад, не військовозобов'язана, тому що їй 26 років і в неї ще немає військового квитка, то було б чудово її забронювати, але на жаль, закон не дозволяє.
У людини має бути все окей із військово-обліковими документами. На практиці це означає, що за останній час вона мала бути військкоматі, проходити медичну комісію, мати актуальну військово-облікову спеціальність, знати, який військкомат відвідувати тощо.
Також важливо, щоб людина не мала дефіцитної військової спеціальності. Це величезна проблема, особливо для нашої галузі. В Україні є перелік дефіцитних військово-облікових спеціальностей, за якими бронювання неможливе, заборонене, недоступне. В ІТ загалом та GlobalLogic зокрема, багато працівників з вищою освітою, які проходили військову кафедру в університетах. І у них дуже часто дефіцитні військово-облікові спеціальності. У нашій компанії серед менеджерів або досвідчених старших спеціалістів інколи більш ніж половина людей з дефіцитною спеціальністю.
Як відбувається процес бронювання конкретного працівника - від початку і до отримання фінального рішення?
Дмитро Лиганов: Процес бронювання виглядає таким чином. Насамперед компанія має виконати зазначені вище умови: щоб кандидат на бронювання був штатним працівником, мав актуальні військово-облікові документи, не дефіцитну військово-облікову спеціальність. І далі, якщо компанія входить в перелік критичних, то може подавати людей на бронювання.
Спершу компанія формує списки осіб на бронювання і подає їх до свого профільного міністерства. Для ІТ компаній - це Міністерство цифрової трансформації України. Для інших компаній - їх міністерства.
Далі профільне міністерство базово перевіряє списки. Як правило, дуже формальну перевірку проводить - чи правильно заповнені документи, чи немає якихось очевидних проблем.
Потім профільним міністерством подаються списки на погодження далі, до Генштабу, а після цього - до Мінекономіки. Там є певна процедура, яка відбувається, так би мовити, на бек-енді. І наприкінці цієї процедури профільне міністерство отримує погодження чи непогодження від Міністерства економіки та надсилає його назад компанії.
Скільки ця процедура триває? Як показує практика, на сьогодні це більше ніж місяць при тому, що Мінцифри досить швидко розглядає заявки і передає їх далі. Але і ми тільки восени цього року отримали перше бронювання.
На який термін надається бронювання?
Дмитро Лиганов: Закон передбачає до 6 місяців. На практиці бронювання дається на 6 місяців.
Кому із працівників надається пріоритет у подачі його кандидатури на бронювання?
Дмитро Лиганов: Ми не надаємо нікому пріоритет, тому що в нас немає такої кількості працівників.
Особливість ІТ-галузі у тому, що вона підійшла до повномасштабної війни, здебільшого майже без працівників у штаті. Як правило, ІТ-фахівці співпрацювали і досі співпрацюють з компаніями як підрядники за контрактами про надання послуг або виконання робіт. Зараз почали з'являтися гіг-спеціалісти, які теж не є працівниками. Відповідно і бронювання для таких фахівців також неможливе.
По-друге, обрати серед працівників тих, у кого не дефіцитна військово-облікова спеціальність, у яких все в порядку з документами - це нетривіальна задача.
Нарешті проблема ще в тому, що існує квота - п'ятдесят на п'ятдесят. Тобто на кожного працівника, якого ви подаєте на бронювання, потрібно мати щонайменше одного працівника, військовозобов'язаного, якого ви не подаєте на бронювання.
За таких умов майже відсутня можливість сформувати значну кількість працівників, яких ми можемо забронювати.
Скільки працівників у вас заброньовано?
Дмитро Лиганов: На сьогодні це близько 10 людей.
Фото: Дмитро Лиганов
Яких змін очікуєте у процесі бронювання?
Дмитро Лиганов: Ми хочемо, щоб урядовці звернули увагу на ті мінуси, які є у процедурі стосовно нашого бізнесу. Я розумію, що є різні індустрії, різні бізнеси і в них можуть бути свої потреби. Я також розумію потреби держави. Але якщо говорити про наш бізнес, то мінуси виглядатимуть так:
Квота 50/50 об'єктивно створює проблеми. Коли у вас на момент початку повномасштабної війни немає штату з тисяч людей, як у підприємств агропромисловості або ж банківського сектору, то дуже проблемно створити рівновагу п'ятдесят на п'ятдесят.
Ця квота створює ще одну проблему для такої галузі як ІТ. Вона не враховує гендерні особливості сфери. Попри те, що у нас досить багато жінок в компанії, все одно більшість - чоловіки. Аналогічна ситуація в усій індустрії. Що це означає на практиці? Наприклад, у нас працює 75% чоловіків. Уявімо, що всі вони штатні працівники. Навіть якби ми могли забронювати половину з них (хоча на практиці це ніколи не можливо, якраз через дефіцитні спеціальності та актуальність військово-облікових документів), то це б означало що половина з цих 75% все одно не може бути заброньована через квоту. Тобто в абсолютних цифрах дуже велика кількість людей завжди буде знаходитися під ризиком мобілізації, навіть якби ми могли забронювати максимальну наразі дозволену кількість.
Наступне - дефіцитні військово-облікові спеціальності. Для нашої галузі це критична проблема. Тому що такі спеціальності найчастіше мають саме ті працівники, які є ключовими, кому бронювання об'єктивно необхідне, хто має їздити в бізнес-тріпи відповідно до своїх позицій. Серед них кількість дефіцитних - близько половини.
І останнє: проблема полягає у складності оновлення військово-облікових документів. А саме, щоб перший візит у військомат не означав автоматично мобілізацію.
Тож які зміни були б для нас ідеальними:
- переглянути підхід до квоти 50/50
- переглянути підхід до дефіцитних військово-облікових спеціальностей
- створити реалістичний процес оновлення військово-облікових документів
Стосовно останнього, ми знаємо, що зараз над цим питанням працюють. Ми бачимо, що є певні пропозиції та ми чекаємо результату через місяць-два. Тобто я не можу сказати, що тут нічого не відбувається. Проте, на жаль, це тільки один момент із трьох. Проблема квоти нікуди не зникає, проблема дефіцитних спеціальностей нікуди не зникає.
Ми прекрасно розуміємо потреби держави. Ми усвідомлюємо, що над бронюванням потрібно працювати, проте і очікувати якоїсь критичної дуже швидкої зміни у бронюванні зараз важко, тому що без професіоналів у війську, без мотивованих людей це не спрацює.
Тому ми й наголошуємо на тому, що крім бронювання потрібен якийсь альтернативний механізм для короткочасних бізнес-поїздок. Тому що бронювання для ІТ-галузі, на жаль, не розвʼязує проблему бізнес-тріпів. А бізнес-поїздки сьогодні є абсолютно критичними для нашого бізнесу.
Такі зміни ви б запропонували лише для ІТ або і для інших галузей також?
Дмитро Лиганов: Я вважаю, що має враховуватися специфіка кожної індустрії. Бо якщо говорити, наприклад, про енергетику і паливний сектор, то вони мають більше можливостей щодо бронювання людей. Там є своя специфіка і держава, плануючи і дизайнячичи процес бронювання, це врахувала - абсолютно справедливо! А от для інших індустрій ця проблематика не врахована.
Війна не закінчиться завтра, тому це питання залишається актуальним. Тож державі слід продумати та переглянути, можливо, більш глибоко копнути потреби кожної з галузей.
Щобільше, якщо важко з бронюванням (а ми розуміємо, що бронювання це досить складна історія), ми підтримуємо й інші способи розвʼязати критичні проблеми галузі. Для нас - це короткочасні бізнес-тріпи.
Як відбувались бізнес-поїздки до повномасштабної війни?
Дмитро Лиганов: До COVID і 2020 року у нас проходило близько 3000 бізнес-поїздок на рік. Коли почалась пандемія і було оголошено карантин, на кілька місяців поїздки стали на паузу. Згодом ми проводили лише критичні поїздки - це до 1400 на рік.
Зараз таких можливостей фактично немає. Звісно, є якась кількість людей, які не є військовозобов'язаними або вони можуть перетинати кордон у зв’язку зі станом здоров’я чи інших причин. Але це десятки людей, а необхідність вимірюється сотнями.
З якою метою найчастіше проводяться бізнес-тріпи?
Дмитро Лиганов: Більшість клієнтів українських ІТ-компаній – це іноземні замовники. У GlobalLogic Ukraine 99% клієнтів – іноземці. Для інших великих сервісних ІТ-компаній цей показник також близько 90%.
Щоб підписувати нові контракти, запускати нові проєкти, потрібно спілкуватися з клієнтом. Зустрічатися, показувати напрацювання, презентувати команду. Це дуже важливо, коли ви заходите у новий процес співпраці. І якщо у тендері бере участь декілька компаній, а українська не може приїхати та показати свій продукт вживу, то на жаль, вона одразу стає на друге місце у цих перегонах.
Коли розробник софта для автомобіля не може поїхати на виробництво і протестувати, як працює його розробка, це унеможливлює співпрацю з замовником.
Бізнес-поїздки вкрай потрібні, щоб підтримувати нормальні стосунки з клієнтом, щоб розвивати їх, починати нові проєкти й продовжувати існуючі. Без цього міжнародні замовники обиратимуть партнерів за межами України.
Кого ви найчастіше відправляли у бізнес поїздки?
Дмитро Лиганов: Насамперед, це менеджери, які відповідають за розробку і розвиток бізнесу. Це ключові інженери та розробники, тому що інколи потрібно показати експертизу, продемонструвати щось на обладнанні клієнта. Але звичайно, потреба не обмежується виключно ними.
Чи доступний сьогодні інструмент бізнес-поїздок?
Дмитро Лиганов: Наразі, на жаль, таких інструментів немає для нашої індустрії.
Зараз замість критично необхідних тисяч бізнес-поїздок на рік у нас є можливість здійснювати дещо більше сотні. Але тільки тим людям, які є заброньованими, або за персональними причинами можуть перетинати кордон. І це дуже велика проблема, і не лише для нашої компанії, а і для усієї галузі.
Без бізнес-поїздок українські компанії хоч і будуть завершувати ті проєкти, які розпочалися до повномасштабного вторгнення, але відкривати нові проєкти буде все важче. І ІТ-галузь почне просідати-просідати-просідати…. Це призведе до зменшення надходження валютної виручки, податків, скорочення робочих місць. І цього не можна допустити. Потрібно допомогти галузі цього уникнути, тому що від сильної ІТ індустрії виграють об'єктивно всі.
