У ході переговорів Китай і США досягли основи для завершення торгової війни, як повідомлялося раніше. Та щодо результатів переговорів в контексті «перемог та поразкок», то програш у торговельній війні США та Китаю, напевно, що отримає Росія, оскільки покладала великі сподівання на те, щоб стати найбільшим постачальником вуглеводнів до КНР.
Щоб врегулювати торговельну суперечку та уникнути введення додаткових мит, які можуть торкнутися всього китайського експорту до Сполучених Штатів, представники Пекіна пообіцяли «істотно збільшити» закупівлі американських товарів.
Переговори, що тривали три дні замість запланованих двох, були «масштабними, ґрунтовними та достеменними» і заклали підвалини для врегулювання конфлікту, заявляє відомство.
Підсумки зустрічі будуть представлені чиновникам у Вашингтоні, після чого США приймуть рішення щодо подальших кроків.
Джерела, знайомі з ходом зустрічі, як повідомляє видання Bloomberg, що в частині закупівлі Китаєм сільгосппродукції та вуглеводнів, вдалося досягти суттєвого прогресу, а розбіжності залишилися лише в структурних питаннях.
Міністерство торгівлі Китаю в четвер заявило, що обидві сторони «втілили в життя домовленості», яких було досягнуто президентами обох країн на попередніх переговорах.
Їх останній раунд відбувся на початку грудня на саміті G20 в Аргентині, де делегації очолювали президент Дональд Трамп і голова Сі Цзіньпін.
За результатами попередніх зустрічей, домовленість про постачання в КНР американського СПГ була досягнута на переговорах Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа ще у квітні 2018 року. Через місяць Мінторг США оголосив про підписання двостороннього торговельного угоди, яка розширює доступ американським енергокомпаніям до китайського ринку.
Тоді ж Cheniere Energy – провідна компанія американського СПГ-експорту, яка доправила до Китаю в минулому році п'ять танкерів, - оголосила, що готує довгостроковий контракт з КНР.
Питання надзвичайної ваги, адже на кону – заплановане підвищення тарифів на китайський імпорт обсягом 200 млрд доларів. Президент США Дональд Трамп пригрозив підвищенням мита з 10% до 25%, у випадку, якщо до 2 березня сторонам не вдасться укласти угоду, а також запровадити тарифи на весь китайський імпорт, якщо Пекін не поступиться вимогам з боку США.
В контексті результатів торгівельних рішень між США та КНР варто наголосити, що Вашингтон і Пекін уникнули найгіршого сценарію, який міг спровокувати подальший обвал фондових ринків, а також проблем у світовій економіці. Нагадаємо, що Світова організація торгівлі оприлюднила прогноз щодо розвитку повномасштабної торговельної війни між Сполученими Штатами та Китаєм, що призвело б до зменшення обсягу глобальної торгівлі на 17,5 відсотка.
Наслідки були б відчутними для більшості країн. Основною причиною є те, що у випадку погіршення ситуації в економіках країн – основних торгових партнерів, в умовах різкого зниження цін на сировинні товари, як це трапляється за умов кризи, настають досить складні часи для економік периферійних країн, до яких належить Україна, оскільки розвиток таких країн опосередкований розвитком світових економічних центрів – США, Китаю, ЄС.
Слід розуміти, що світова торговельна війна (на відміну від політично вмотивованої торговельної агресії, яку проявляє Росія) – це не так і не стільки є суперництвом, як пошук нового світового балансу в трикутнику США – ЄС – Китай.
Пріоритетним завданням на сьогодні України – можливість стати частиною цього нового балансу. Безумовно, США та ЄС є та залишаться головними економічними й політичними партнерами України. Але Україна перебуває в активному пошуку нових ринків для постачання української продукції і в першу чергу сьогодні це – ринок Китаю. Тому і для України виклики існують. Оскільки, питання чи продовжить Китай купувати українську сільгосппродукцію в нинішніх обсягах в разі світової економічної кризи, чи обваляться ціни на продукцію сільськогосподарського виробництва, залишилися актуальними, враховуючи потужний тиск в цьому аспекті з боку США, і згоду КНР різкого розширення об’ємів закупівлі американської сільгосппродукції.
Нагадаємо, що незважаючи на чисельні заклики керівництва РФ у пошуках співпраці, компанії Китаю відмовляються інвестувати в реальний сектор економіки РФ, і слідом за західними компаніями виводять свої капітали.
