Чи вдалося ринку небанківського кредитування адаптуватися до реалій війни, на які потреби найчастіше позичають українці, як нові обмеження від НБУ вплинуть на кредитування, про вихід на польський ринок та перспективи колаборацій із банками і трансформацію у необанк - в інтерв’ю UA.NEWS розповів Владислав Білан, СЕО фінтех-сервісу онлайн-кредитування MyCredit.
MyCredit працює на ринку України з 2016 року. Надає клієнтами швидкі кредити на карту у режимі онлайн. Оцінка компанії у 2019 році перевищила 20 мільйонів доларів. А у першому півріччі 2023 MyCredit увійшла до ТОП-3 фінансових компаній України за обсягом виручки.
Наскільки складно було вийти на польський ринок кредитування? І яка різниця у регулюванні цих послуг в Україні та Польщі?
Владислав Білан: Коли колеги запустили польський проект, від ідеї його створення до запуску пройшло всього три місяці. Вони були цілком готові, бо ми вже мали досвід аналогічного бізнесу в Україні. А модель майже однакова: підключаєш через СМС-провайдера та банківського провайдера платіжний сервіс і через нього працюєш.
Проте в Польщі вони зіткнулися з тим, що через місяць після запуску проекту, ухвалили закон, який обмежує нарахування процентної ставки. За таких вимог наша бізнес-модель працювати не могла. Тому їм довелось повністю змінитися і перейти на картковий продукт. Це зовсім інший напрямок діяльності і інша фінансова модель. Тобто як PDL-кредитор на ринку Польщі працювати вони не змогли. Так само прийшлось зробити майже всім відомим там компаніям.
Чи підготувалися ви до ухвалення законопроекту №9422, який запроваджує низку обмежень у небанківському секторі кредитування в Україні?
Владислав Білан: Так, ми активно готуємося. По-перше, ми намагаємося через Асоціацію вести діалог з Національним банком і вітаємо, що НБУ активно бере участь у ньому. Загалом, ми виступаємо за цей законопроект, бо розуміємо, що ринку потрібне регулювання, яке зменшить чорне лихварство. Воно вже значно скоротилося внаслідок дії законів, що були ухвалені раніше. Але я бачу, що під час війни деякі колектори знову почали поводитися не дуже коректно.
По-друге, ми зацікавлені, щоб усі компанії перебували в одному правовому полі, щоб не було маніпуляцій.
І третє, в наших інтересах, щоби ринок ставав "білішим", щоб усі компанії, які працюють із фінансами, відійшли від негативного образу. Ми розуміємо, що працюємо з високими ставками. Але процентна ставка, запропонована НБУ, для нас – нереально низька. Це нагадує ситуацію на польському ринку кредитування, де великі компанії залишаються, а меншим доводиться шукати якісь лазівки у законодавстві, щоб працювати далі, або взагалі йти з ринка. Зменшення відсоткової ставки може зіграти в протилежну сторону. З'являться "сірі" схеми та компанії. Ринок буде повинен адаптуватись. Тому ми виступаємо за поступове зниження ставок. Починаючи з 2,5% відсотків, і закінчуючи 1% десь за 3 роки.
До речі, у законопроекті йдеться не тільки про процентну ставку. Процентна ставка - це помітна частина айсберга, з якою можна працювати. Але там є інші параграфи, які для нас ще не зовсім зрозумілі. Наприклад, оцінювання позичальника перед видачею кредиту. Тобто, одна справа, якщо ти в рамках компанії сам ухвалюєш рішення. Інша справа – якщо ти повинен це робити з регулятором. До того ж, у законі немає офіційного роз'яснення цієї процедури, але є саме формулювання "визначення рівня позичальника". І для нас це - "кіт у мішку". Ми не розуміємо до чого це може призвести.
Як ви ставитеся до того, що регулятор може просто заборонити кредити певним категоріям споживачів? Попри те, що вони можуть бути платоспроможними...
Владислав Білан: Складне питання. Я розумію, чому це робить регулятор. Тому що НБУ працює на державному рівні з усім населенням України і зацікавлений у зменшенні скарг, щоб не було високої закредитованості, не було негативу. Зараз війна - потрібно прибирати всі точки напруги. Це неправильно, коли компанії нараховують надвисокі відсотки, при цьому ще й жорстко колектять. Ми зараз у такій нестабільній ситуації живемо.
Але все ж таки я вважаю, якщо ми розпоряджаємося власними грошима, грошима інвесторів, ми повинні мати право кредитувати будь-яку людину, оскільки ризик неповернення кредиту - це виключно ризик неповернення коштів інвесторів.
Знову ж таки, можна кредитувати усіх позичальників, але якщо розробити механізми, як з ними працювати під час виходу на прострочення. Тобто, відсоткова ставка і боргове навантаження знизяться автоматично, коли ми будемо розуміти, що позичальник за будь-яких обставин поверне борг. Припустимо, я дав споживачеві 100 грн. І я розумію, що він мені їх поверне через рік або два після офіційної реструктуризації. Ну, умовно, за виконавчим провадженням з кожної зарплати у нього будуть знімати по 10 грн. Для нас це зменшить ризики, а також скоротить вартість позики для клієнта.
Чи вдалося вашій компанії повернути втрачені через війну кошти і вийти на довоєнні обсяги кредитування?
Владислав Білан: На сьогодні ми повернули приблизно 70% втрачених коштів, ще залишається 30% збитків.
Щодо показників, то ми наблизилися до середнього чека, який був до війни. Тобто, раніше це було 6 тис. грн., зараз – майже 5,5 тис. грн. А починали ми відновлювати кредитування із чеком у 3 тис. грн. Тобто, є поступове зростання. Щоправда, в гривневому еквіваленті, не в доларах.
Щодо кількості кредитів, то ми видаємо приблизно половину того, що видавали до війни. Тобто, для нас ринок зменшився вдвічі.
А рівень дохідних клієнтів?
Владислав Білан: Зменшився. Упав середній чек, а якщо скоротився середній чек, то одразу падає кількість клієнтів, які брали кредити на розваги. Зараз люди беруть кредити, на жаль, здебільшого на купівлю продуктів до зарплати. Для них - це одне з небагатьох джерел фінансування. Банки їм відмовляють. А тому позичальники розуміють: якщо вони не повернуть цей кредит, то не отримають позику вже ніколи. Тому споживачі стали більш акуратно працювати з грошима.
Як змінилася скорингова модель за час війни?
Владислав Білан: Ми не кредитуємо окуповані території. До всіх первинок додали телефонний дзвінок (до війни ми кредитували без дзвінків – автоматично) і зараз це погіршило нашу конверсію. Але загалом - скоринг покращився. У нас також працює самонавчальна модель, ми особливо її не змінювали.
А наскільки продуктивною є співпраця з мобільними операторами?
Владислав Білан: Якщо говорити просто, то відсотків 70 успіху - це бюро кредитних історій, а 30 відсотків - це решта, в тому числі робота з мобільними операторами. Інша справа, що за рахунок обсягів (а ми - велика компанія) можемо дозволити собі витрачати на скоринг трохи більше, ніж маленькі гравці ринку. Можливо, маленькі компанії, які менше ризикують, використовують тільки мобільних операторів, але не користуються іншими каналами скорингу. А в нас їх багато.
Які зараз є тренди на ринку небанківського кредитування у світі?
Владислав Білан: Регулювання. Усе потроху регулюється. Крім того, цей вид кредитування перетворюється на розстрочку, поступово переходить в BNPL або інші продукти. Це в розвинених країнах.
Для прикладу, в США запустили цікавий стартап – позики видають безкоштовно, але пропонують платити чайові. Тобто, клієнт може їх платити, а може не платити. Я так підозрюю, що перший кредит видають усім, а потім тільки тим, хто дає чайові. Отже, офіційно процентна ставка начебто не нараховується.
Ось, такі є креативні підходи. Це теж, до речі, один із методів, з якими може зіткнутися регулятор у майбутньому у випадку, якщо все ж таки знизить процентну ставку до такої, що буде нерентабельна для бізнесу
Які ваші подальші плани в Україні? Колаборації або нові продукти?
Владислав Білан: Ми над цим працюємо. До війни ми запустили новий BNPL сервіс, що називався "Колібрі", але змушені були його згорнути знову ж таки через зміни в регуляції, за якими ми не встигали. Зараз ми працюємо над тим, щоб поступово рухатися до колаборації з банками або випуску карток. Працювати під ліцензією банку, можливо, стати необанком - як sportbank, izibank, mono.
