Пильна увага всього фінансового світу прикута до іншої після Туреччини «гарячої» точки – Аргентини. За останній період курс аргентинського песо до долара США обвалився на 13,4% – до 38,5 песо за долар. Аргентинський центробанк уже витратив через проведення валютних інтервенцій біля 500 мільйонів доларів США із своїх золотовалютних резервів на підтримку песо. Центральний банк змушений вдатися до жорстких радикальних дій монетарного регулювання та підвищив ключову процентну ставку з 45% до 60% (яка, до речі, є найвищою у світі), щоби зупинити обвал песо та інфляцію.
Уряд Аргентини домовився з МВФ про дострокове надання частини кредиту (15 млрд доларів) у зв’язку із стрімким розвитком кризових явищ в економіці країни.
Не зовсім зважені рішення в фіскальній політиці та засуха, обумовили ключові сучасні проблеми економіки Аргентини. Інвестори почали припиняти свою діяльність в країні, і перенаправили свої активи у більш надійні ринки. Національна валюта з початку року втратила до долара 50%. Рівень інфляції в серпні склав 22%, і до закінчення 2018 року він може досягти 30%. В кінці серпня Центробанк Аргентини підвищив ключову ставку. В червні МВФ схвалив кредит Аргентині на суму 50 млрд. доларів за програмою stand-by, а в кінці вересня розмір кредитування був збільшений на 7,1 млрд. доларів. Приклад Аргентини, як в контексті викликів та економічних проблем, так і в контексті співпраці з МВФ, може бути добрим досвідом для України.
Для розуміння передумов кризи Аргентини, варто вдаватися в більш глибокий ретроспективний аналіз. Незадовго до Першої світової війни Аргентина була однією з найбагатших країн світу. І основні причини економічного успіху країни – це правильна організація землеволодіння величезними просторами родючої землі. Країна мала у своєму розпорядженні високоосвічених фахівців в галузі агропромислового комплексу, що дало можливість застосовувати кращі на той час технології сільськогосподарського виробництва. Аргентина займало лідерство щодо експорту зернових, вин та м'яса.
Негативні зміни почали відбуватися під час Великої депресії. На фоні погіршення рівня життя в умовах економічного спаду, почали зростати радикальні настрої, що стали причиною заворушень. В результаті владу захопили військові. Хунта захищала інтереси великого капіталу, особливо англійського. В цьому історичному аспекті, проблеми розвитку національної економіки відійшли на другий план. На зміну військовому перевороту, у 1943 році прийшов інший, який очолював генерал Х. Перон. Економіці було завдано чималої шкоди: при найменших проблемах його уряд вдавався до друку грошей, все сильніше і сильніше розганяючи спіраль інфляції. Після чергового військового перевороту в 1955 році, радикальні настрої зросли, і в країні розгорнулася міська партизанська війна. Економіка перестала рости, виникла ситуація, яку назвали «соціалізм без плану, капіталізм без ринку» - поєднання найгірших рис обох систем.
Під впливом руйнівних наслідків політичного протистояння, економіка країни без зовнішніх донорів обійтися не могла. Що започаткувало історію відносин Аргентини і МВФ, яка почалася в 1958 році. За останні 60 років країна вдавалася до допомоги Фонду 26 разів!
Економічна історія Аргентини та її досвід співпраці з МВФ представляють серйозний інтерес для нашої країни. Висновки, які потрібно зробити, враховуючи сумний досвід Аргентини, можна викласти декількома тезами:
- Досвід Аргентини показує, що стратегія економічного розвитку, яка базується винятково на розвитку аграрного сектору - це шлях до занепаду в довгострокові перспективі. Ніколи в сучасній економічній історії не було прикладів, щоб сільськогосподарська країна демонструвала стабільні економічні досягнення протягом тривалого часу. Історія демонструє приклади, коли довгострокові успіхи в розвитку економіки обов'язково були пов'язані з реалізацією політики по організації виробництва високотехнологічної продукції, випуску товарів з високою доданою вартістю.
- Держави, економіка яких залежить від зовнішніх ринків, схильні до серйозних ризиків взагалі, та в періоди кризових явищ глобальної економіки особливо. А в Україні ситуація біль складніша, ніж в Аргентині: експорт та імпорт Аргентини становить 10-12% її ВВП, у нас же - близько 50% ВВП. Відношення держборгу Аргентини до ВВП становить 57%, в Україні наближається до 80%.
- Однією з найважливіших причин тривалих економічних проблем Аргентини є політична нестабільність. Щось подібне спостерігається і у нас - зміна влади призводить до чергового переформатування основ економічної політики.
- Проблеми в економіці Аргентини, як правило, загострювалися в періоди правління популістів. А стали хронічними тому, що останнім часом там одних популістів змінювали інші. У нашій країні таких прикладів чимало, коли риторика деяких наших політиків, які мають намір прийти до влади - суто популістська. Всі економічні програми популістів вирішувалися за рахунок «друку грошей», та це не вирішує нагальних економічних проблем країни, і найбільш яскравим прикладом слугує тому Аргентина.
- Українська економіка потребує кредитів МВФ - це неприємний, але безперечний факт, у чому легко переконатися, якщо подивитися на обсяги погашення зовнішнього боргу в 2019-2020 роках - то для того, як не потрібно вибудовувати відносини з Фондом, потрібно ретельно вивчити поведінку Аргентини в 2001 році. І вагомим є те, що представники Фонду і нашої країни знаходяться в процесі постійного продуктивного діалогу, спрямованого на пошук компромісів. Потрібно уникнути досвіду відносин МВФ з Аргентиною – коли умовою кредитування буде введення режиму таргетування грошової бази. Аргентина по суті передає свою монетарну політику в управління Фонду. Від України цього, в якості умови виділення кредитів МВФ, не вимагають. Але потрібно уважно зважувати при прийняті рішення щодо актуальних умов співпраці.
- За свою історію Аргентина оголошувала дефолт вісім разів. Останній дефолт Аргентини стався в 2014 році. Проте, в червні минулого року країні вдалося продати держоблігації з терміном обігу в 100 років (була запропонована дуже приваблива дохідність). Не минуло й року, як країна знову звернулася за допомогою до МВФ.
Нагадаємо, як аргентинська так і турецька економіка у глибокій кризі. Їхня спільна особливість – це рукотворність. Кризу створено конкретними рішеннями і упертістю влади. Дуже показовий і повчальний приклад, яка справжня ціна економічних помилок, популістської економічної політики, що призводить до накопичення макроекономічних дисбалансів. Про це нещодавно в аналітичному огляді причин турецької кризи та запропонованих уроків, які треба вивчити Україні.
