Світовий банк оцінив найбільшу проблему країни-агресора: причини та виклики для України
Забезпечення національної безпеки держави в усі часи вимагало розвиненої економіки. Сьогодні економічний розвиток країни та рівень добробуту її громадян все більшою мірою визначають інтелектуальні ресурси.
Згідно з підрахунками Світового банку, у 2017 році 10,6 мільйона громадян РФ залишили країну в пошуках щастя за кордоном.
Йдеться про виклик, враховуючи причино-наслідковий зв'язок. Адже, еміграція найталановитіших фахівців стримує науково-технічний і соціально-економічний розвиток країни, створює загрози індивідуальній та національній безпеці, а відтак обумовлює ще більшому поглибленню проблеми «відпливу мізків».
Міграція і «відплив мізків» у Європі та Центральній Азії
Країни колишнього СРСР, у тому числі РФ, а також Східноєвропейські держави, які у минулому належали до так званого «радянського блоку», втрачати робочу силу і кадри внаслідок еміграції, йдеться в доповіді Світового банку «Міграція і відплив мізків у Європі та Центральній Азії».
В підрахунку абсолютної чисельності емігрантів країна-агресор впевнено лідирує серед 24 держав, які Світовий банк відніс до регіону «Європа і Центральна Азія».
У відносному вираженні Російська Федерація втратила 7,4% населення (населення країни становить 144 млн осіб).
Але, якщо розглянути проблему через призму економічних втрат, зваживши на чисельність пенсіонерів - 35 млн осіб, то варто наголосити, що країна позбулася майже 10 % від поточної чисельності громадян працездатного віку (робочої сили) і дітей.
Відносні показники РФ на тлі інших держав Східної Європи виглядають дещо краще, але варто розібратися в деталях. Зокрема, аналіз Світового банку указують на наступний рівень потоків: з Молдови емігрували 24% громадян, з Хорватії - 21,9% громадян, з Литви - 20,9%, з Румунії - 18,2 %.
Варто зазначити, що загальний баланс міграційних потоків для країни-агресора і зовсім позитивний: чисельність приїжджих, а це 8% населення, на мільйон перевищує число вибулих.
Однак між емігрантами та іммігрантами існує суттєва різниця: в РФ приїжджають здебільшого низько кваліфіковані робітники з центральноазіатських республік. Серед прибулих лише 13-17% мають вищу освіту, відзначають експерти Російської академії народного господарства і державної служби при Президенті РФ.
З Російської Федерації, навпаки, йде «інтелектуальна міграція»: 70% емігрантів мають вищу освіту – показник, який істотно перевищує середній рівень по країні.
Опитування Boston Consulting Group, в якому взяли участь 24 тисячі респондентів, показав, що за кордоном хочуть працювати 50% російських вчених, топ-менеджерів - 52%, IT-спеціалісти - 54%.
До них готові приєднатися 49% працівників інженерних спеціальностей і 46% лікарів.
Майже дві третини потенційних емігрантів (65%) - це «цифрові таланти»: фахівці зі штучного інтелекту, скрам-майстри, дизайнери користувальницького інтерфейсу і т.д.
57% з них — це молоді люди у віці до 30 років. У середовищі студентів (до 21 року) частка ще вище і досягає 59%.
Напрямки еміграції
Серед розвинених країн фахівці із країни-агресора здебільшого віддають перевагу Німеччині: до цієї країни потрапляє 11,84% емігрантів. Ще 7,25% відправляються до Ізраїлю, і до Швейцарії їдуть - 2,07%.
Якщо оцінювати «відплив мізків» за статистикою країн, що приймають, то щорічно РФ покидають 100 тисяч осіб, підрахували в Російській академії народного господарства і державної. Це майже в 7 разів перевищує офіційні дані Росстата (15,5 тисячі осіб).
Таблиця 1 - Міграція і «відплив мізків» у Європі та Центральній Азії, 2017 рік
Джерело: Світовий банк
У країн, які втрачають населення виникає спокуса силою припинити еміграційні процеси, але, як показує практика, з економічної точки зору такий підхід неефективний, відзначають експерти Світового банку: «Висококваліфіковані працівники не завжди продуктивні в країнах з низьким доходом. У значної частини їх продуктивність на високооплачуваних ринках визначає трудове середовище та інші чинники. До того ж, обмеження міграції знизить бажання людей накопичувати людський капітал».
Втім, у країни-агресора цього бажання не так багато: різниця в оплаті праці водія і лікаря в РФ складає всього лише 20%, тоді як у Німеччині - 174%, в США - 261%, в Бразилії - 172%.
Виклики для України
Аналізуючи дані таблиці щодо України, варто зазначити, що кількість емігрантів є меншою, ніж у РФ, але відношення до загальної кількості населення перевищує показник майже вдвічі.
Та варто зазначити, що ситуація в Україні у зв'язку з безвізом та чинними програмами для трудових мігрантів істотно відрізняється.
Як зазначають експерти Standard & Poor’s, кількість українців, що працюють у Польщі збільшилася більш ніж на 40% у 2018 році до 1,7 мільйона працюючих, декілька сотень тисяч, що працюють в інших сусідніх країнах, йдеться в прогнозному огляді рейтингової агенції.
Прогнозуючи зростання у 2019 році реального ВВП, фахівці S&P наголошують на високих показниках економічного росту протягом поточного року, особливо в другому кварталі, наголошуючи, що драйвером є внутрішній попит. Попит й надалі буде зростати під впливом зростання зарплат та соціальних виплат, а також збільшення чистих міграційних потоків, які створюють передумови подальшого зростання заробітної плати.
Отже, йдеться про процеси трудової міграції, що набули розвитку в Україні.
В підсумку зазначимо, за експертною оцінкою міжнародних організацій (Світовий банк, МВФ, і ін.) від «витоку мізків» найбільше страждають країни зі слабкою економікою.
Фундаментальне дослідження «Brain Strain: Optimising Highly Skilled Migration From Developing Countries», опубліковане у 2004 році, наголошує, що кожна десята людина з дипломом про вищу освіту — народжена в країні, що розвивається, а близько 30-50% вчених та інженерів — вихідців з третього світу, живуть і працюють в державах-лідерах.