Виклики газової війни: Європа готується до ескалації
Країни ЄС різко почали нарощувати закупівлю газу. На тлі зростаючих ризиків, країни Євросоюзу заповнили майже повністю усі можливі комерційні та стратегічні підземні сховища природного газу.
Останні тижні «Газпром» збільшує транзит через Україну практично до максимуму — 294 мільйони кубометрів (на добу)», — повідомив голова Оператора газотранспортної системи України Сергій Макогон, пише UA.NEWS.
Політичні та економічні події навколо ГТС
Майже п'ять тижнів залишається до того часу, коли завершується строк чинності поточного контракту, згідно з яким відбувається транзит російського газу через територію України. Попри те, що країна-агресор здійснила анексію Криму та розпочала війну на Донбасі, Україна, як надійний партнер в постачанні газу, забезпечує майже половину поставок «Газпрому» до країни Європейського Союзу.
Нагадаємо, РФ намагалася нав’язати газові переговори в нормандському форматі. Але питання нового контракту на транзит російського газу через територію України не буде обговорюватися з Францією та Німеччиною на нормандській зустрічі. Про це повідомив виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко в ефірі телеканалу ICTV увечері 18 листопада.
Йдеться про те, що «Газпром» відправив «Нафтогазу» пропозицію щодо укладення нової або продовження чинного договору, термін дії якого закінчується 1 січня 2020 року. Зміст пропозицій поки що не розголошується, проте президент РФ Володимир Путін уже заявляв, що Кремль розраховує на відмову «Нафтогазу» від судових претензій до «Газпрому». У тому числі, від $3 млрд, які Стокгольмський арбітраж зобов’язав російського монополіста виплатити української компанії, пише UA.NEWS.
Нагадаємо, Стокгольмський арбітраж, присудив «Нафтогазу» $2,6 млрд. Ще $22 млрд українська компанія погрожує стягнути направивши до судових інстанцій нові позови.
Останні роки країна-агресор активно вводить в експлуатацію газопроводи в обхід України, які за сумарною потужністю здатні повністю замінити українську газотранспортну систему у майбутньому.
Три із шести обхідних газопроводів, із сукупною проєктною потужністю 113 млрд м куб на рік функціонують: Блакитний потік (уведений в експлуатацію у 2002 році), Ямал-Європа (уведений в експлуатацію на повну потужність у 2006 році) та Північний потік-1 (уведений в експлуатацію на повну потужність у 2012 році).
Як наслідок, транзит газу через Україну у 2013 році знизився до 84 млрд м куб зі 136 млрд м куб у 2005 році (на 40%).
Попри скорочення обсягів транзиту Україна залишається найбільшим транзитером російського природного газу (40% експорту газу з РФ до Європи). Однак з початку 2020 року очікується введення в дію першої гілки Турецького потоку (потужність 16 млрд м куб). Добудова та введена в експлуатацію Північного потоку-2 (потужність 55 млрд м куб) та другої гілки Турецького потоку (потужність 16 млрд м куб) затягуються через певні складнощі, але очікується у другому півріччі 2020 та 2021 років відповідно.
Численні спроби обігнути українську територію, обійшлися країні-агресору дорого. Військові вторгнення, анексія, витрати, які перевищують $20 млрд за останні п'ять років, не давали очікуваного результату й закінчувалися поразкою. Проєкт «Південний потік» заблокувала Болгарія, Туреччина відмовилася розмістити три експортні нитки «Турецького потоку» і погодилася лише на одну (потужністю 15 млрд кубометрів на рік), а остання — ключова надія в політичній стратегії РФ — проєкт Nord Stream 2 - «затонув» в територіальних водах Данії. Навіть попри те, що уряд Данії дав добро на продовження будівництва.
Бюрократична тяганина влади Данії також дорого обійшлися «Газпрому»: компанія наполягає, що встигне добудувати «Північний потік-2» до кінця року, але провести запуск його до критичної дати — вже не вийде.
Газопровід, потужністю 55 млрд кубометрів на рік, вартістю $10 млрд, запрацює лише в середині 2020 року, визнав віцепрем'єр країни-агресора.
Переговорний процес
Закупки газу в РФ українською стороною припинилися в кінці 2015 року перейшовши на реверсні постачання з Європи. У 2018 році Міллер заявляв, що підготовка до розриву договору займе від 1,5 до двох років. Строки самого контракту завершуються 31 грудня 2019 року. В підсумку, багаторазове анонсування планів позбавити Україну доходів від транзиту провалилися, і керманичі країни-агресора змушене сісти за стіл переговорів. Їх останній раунд відбувся в Брюсселі в кінці жовтня, і закінчився нічим.
«Я розчарований», - констатував за підсумками зустрічі єврокомісар Марош Шефчович. Українською стороною було запропоновано укласти 10 річний контракт на 90 млрд кубометрів газу щорічно, з яких 60 млрд фіксований обсяг, а ще 30 млрд - «змінюваний». «Газпром» відповів в кінці листопада: контракт лише на один рік за умови повної відмови від претензій.
«Маячня якась! Просто загострюють ситуацію», - обурювався на саміті БРІКС в середині листопаді Путін. Росія, за його словами, пропонує 25-відсоткову знижку газ за умови «обнулення» «абсурдних» претензій. В іншому випадку «існує ризик припинення транзиту», попередив він наголошуючи, що ніякого реверсу не існує, а є перепродаж російського газу.
Нагадаємо, зі слів Коболєва, газ Україна наразі фізично імпортує з території трьох країн Євросоюзу, використовуючи наявні газопроводи. Окрім «Нафтогазу» їх використовує ще багато інших європейських компаній. Наприклад, такий енергетичний гігант як Shell – приблизно втричі більший за своєю капіталізацією, ніж «Газпром». А також декілька десятків інших відомих міжнародних компаній. Вони купують цей газ на ринку ЄС, де доля «Газпрому» почала знову скорочуватись і становить наразі близько 32%. Тобто, називати весь газ на ринку ЄС російським точно не коректно.
«Нафтогаз» ніколи не відмовлявся купувати газ в «Газпрому» за справедливими ринковими цінами, зазначає Коболєв. Ситуація є діаметрально протилежною — це «Газпром» відмовляється виконувати свої зобов’язання за чинним контрактом.
І на завершення, Андрій Коболєв зазначив, що «Нафтогаз» не подавав нових позовів проти «Газпрому».
«Ми захищаємось в арбітражі та судах проти позовів, поданих проти нас «Газпромом». Захищаємось успішно наразі й надалі будемо сумлінно відстоювати інтереси Української держави», – написав Андрій Коболєв.
Побоювання та кроки ЄС
Євросоюз готується саме до сценарію припинення транзиту, що випливає з даних, які на 24-му Міжнародному саміті з газу в Парижі представила консалтингова компанія Cedigaz.
Згідно зі статистикою, країни ЄС накопичили безпрецедентну кількість стратегічного газу: підземні сховища заповнені на 96%, що є абсолютним рекордом.
Крім того, з реактивною швидкістю нарощуються постачання зрідженого природного газу (СПГ): в поточному році імпорт зрідженого природного газу сягнув позначки 30 млн тонн, що на 80% перевищує торішні показники.
Франція, Іспанія та Італія наростили закупівлі на 50-75%, а Великобританія, Нідерланди та Греція — збільшили обсяги втричі.
Шанси на те, що Україна в принципі піде на вимоги «Газпрому», не великі. Це має економічне підґрунтя, адже впродовж багатьох років РФ отримувала від України за газ в середньому на $5 мільярдів більше ніж сплачувала за транзит. Слід зауважити — це 5 % ВВП України. Відтак, сценарій на умовах РФ насправді означав би для Росії додаткові мільярдні прибутки, а для України – втрати ($2,5-$3 млрд на рік) та повернення у повну залежність від РФ, тобто про газовий ринок за європейськими правилами потрібно забутися. Відмовившись від претензій, Україна, як було зазначено, знову потрапляє в юридичну пастку, адже вся історія бере свій початок з позову «Газпрому», про що згадував Андрій Коболєв.
За позовами «Нафтогазу» європейські суди неодноразово накладали забезпечувальні заходи на активи та рахунки «Газпрому», і хоча значних стягнень здійснити не вдалося, українській стороні вдалося домогтися де-факто ізоляції російської компанії на міжнародних ринках капіталу.
У листопаді «Газпром» був змушений скасувати розміщення єврооблігацій у швейцарських франках, оскільки виник ризик, що всі залучені гроші будуть негайно арештовані. Під ударом опинилася люксембурзька «дочка» Gaz Capital, яка роками служила «Газпрому» плацдармом на європейському ринку — від неї імені випускалися валютні облігації.
Нагадаємо, монополіст скасував заплановане розміщення єврооблігацій у швейцарських франках. Розміщення було частиною програми зовнішніх позик, за допомогою яких компанія планувала залучити $11 млрд. Адже, велика імовірність, що на залучені «Газпромом» кошти, буде негайно накладено арешт за позовом «Нафтогазу», якому Стокгольмський арбітраж присудив 2,6 млрд доларів за недопоставку газу на транзит.
З тієї ж причини «Газпрому» довелося заморозити програму зовнішніх позик в минулому році, коли «Нафтогаз» подав позови про примусове стягнення боргу.