Виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко вважає, що Україна може пред'явити російському монополістові «Газпром» претензії на суму 17,3 млрд доларів США. Таку пропозицію СЕО держкомпанії подав 7 квітня на узгодження Наглядовій Раді НАК.
Цього тижня рада може схвалити цю пропозицію. Що має намір оскаржувати «Нафтогаз», що це дасть країні і які шанси на успіх нових тяжб із «Газпромом» - розбираємося детально.
Пропозиція Вітренка
17,3 млрд доларів США – це сума кількох позовів, які «Нафтогаз» має намір подати проти російського монополіста в антимонопольні структури ЄС та міжнародний комерційний арбітраж. Мета майбутніх суперечок – переконати «Газпром» працювати на ринку за європейськими правилами.
«Надати можливість покупцям російського газу отримувати його на кордоні Росія-Україна. Розблокувати транзит газу з Середньої Азії. Пропонувати незалежним добувачем газу в Росії так звані «свопи» для експорту їх газу через Газпром. Це вже не кажучи про чутливість теми компенсацій за Росукренерго»
виконавчий директор «Нафтогазу»Вітренко впевнений, що новий транзитний контракт, підписаний в грудні 2019 року, дає такі можливості. Для України похід до суду проти «Газпрому» відкриває багато переваг, розповідає виконавчий директор:
«Нафтогаз зможе значно збільшити доходи від транзиту газу. Знизити ціну імпортованого газу для України до рівня нижче європейського, що підвищить конкурентоспроможність промислових споживачів газу, зменшить витрати населення на газ, і відповідно буде мати позитивний ефект для розвитку економіки. Також отримати компенсацію за втрати від операцій з боргом РосУкрЕнерго, що свого часу зазнав Нафтогаз. Залучити дешеве фінансування під так звану сек'юритизацію транзиту газу і надавати послуги з організації транспортування водню, зокрема до Європи»
виконавчий директор «Нафтогазу»Оскарження монопольних зловживань «Газпрому»
Ці плани команда Вітренка вже озвучувала раніше. У лютому СЕО пояснював, що домінуюче положення «Газпрому» на ринку в Росії позбавляє Україну, європейських споживачів і незалежних російських та азіатських постачальників багатьох можливостей комерційної взаємодії:
- європейські компанії, які купують паливо у «Газпрому», не можуть перенести точки передачі газу за поточними договорами на російсько-український кордон;
- незалежні газовидобувні підприємства РФ не можуть експортувати газ з території Росії;
- незалежні компанії не можуть здійснювати транзит газу через територію РФ із Середньої Азії;
- «Нафтогаз» зазнав істотних збитків через роль «Газпрому» в операціях із борговими зобов'язаннями «Росукренерго».
Все це може бути предметом оскарження в Європейській Комісії, а в подальшому – в суді ЄС на предмет зловживання «Газпромом» монопольним становищем. Також у міжнародних арбітражних судах Цюріха, використовуючи положення чинного транзитного контракту, і Стокгольма за договором про переуступку боргів «Росукренерго».
Перед тим, як подавати позови, в «Нафтогазі» обіцяли обговорити усі ці спірні питання з російською стороною.
Перспективи позовів проти «Газпрому»
Команда Юрія Вітренка вірить в успіх своїх ініціатив. Сам СЕО вважає, що для старту процесу необхідна політична воля з боку керівництва України.
Коли «Нафтогаз» укладав новий транзитний контракт із «Газпромом», принциповою умовою росіян була зупинка і відмова від усіх судових розглядів за попереднім договором. Однак це не заважає позовам за новим контрактом, рівно як і позовам про кримські активи, пояснює топ-менеджер:
«В угоді про врегулювання із Газпромом нічого не сказано про відмову від арбітражу по Кримських активах (цей арбітраж взагалі проти РФ, а не проти Газпрому). Також в ньому нічого не сказано про неможливість подавати позови в подальшому до порушень з 2020 року, інакше кажучи «щодо поточних питань»»
виконавчий директор «Нафтогазу»Експерти позитивно оцінюють наміри «Нафтогазу», так як це відкриває шлях Україні до нових ринків, розповідає президент аналітичного центру DiXi Group Олена Павленко:
«Підписаний в 2019 році контракт із Газпромом – це не кінець, а початок процесу включення України в єдиний газовий ринок. Ми можемо бути для країн ЄС транзитером не тільки російського, а й казахського або туркменського газу – і цим посилити енергетичну безпеку ЄС. Ми можемо дати можливість європейським компаніям купувати газ на східному кордоні – і тоді Україна може стати реальним регіональним хабом з продажу газу. Для цього потрібно продовжувати вимагати міняти правила – не тільки в Україні, але і в ЄС, в Росії, в країнах Центральної Азії»
Нові позови можуть бути перспективними, але це довгострокові проекти. Україна вже показала свою здатність домагатися результатів у складних комерційних суперечках:
«Якщо я правильно розумію заяву пана Вітренка, його позови спрямовані саме на досягнення таких цілей – змінити «правила гри» в інших країнах – Росії та ЄС – щоб відкрити Україні нові можливості. Це справа точно не одного року. Але досвід України вже показав – якщо бути послідовними у відстоюванні своєї позиції, ЄС прислухається до неї і часто погоджується. Якщо мати сильні аргументи в суперечках з «Газпромом» - є шанси виграти такі суперечки. Було б добре почути, які саме аргументи напрацьовує НАК «Нафтогаз», на сьогодні вони не озвучені. Але мета благородна, варто за неї братися»
Станом на 17 квітня позиції «Газпрому» щодо перспектив знову судитися з Україною не прозвучало. З досвіду можна припустити, що в Росії до цього поставляться негативно, але вживуть заходів тиску на європейських партнерів, щоб мінімізувати свої ризики.
Поки не оприлюднені і результати засідання Наглядової Ради «Нафтогазу», де пропозиції Юрія Вітренка повинні розглянути. Хочеться вірити, що політична воля для цих рішень знайдеться. Як і зовнішня підтримка. Адже за великим рахунком, Україна бореться не тільки за свою енергетичну безпеку, але і за загальноєвропейську.
