В кінці травня група народних депутатів звернулася до Конституційного Суду із оскарженням законності анбандлінгу «Нафтогазу» - виділення з держкомпанії незалежного оператора для управління українською ГТС.
Свого часу це було обов'язковою умовою транзитного контракту з «Газпромом», який Україна підписала напередодні 2020 року.
У такій «опозиційній» коаліції ці фракції діють вже не вперше. Що зараз стоїть за мотивами депутатів і чому експерти негативно ставляться до оспорювання анбандлінгу «Нафтогазу» - розповідаємо детально.
Суть звернення
47 народних депутатів на чолі з Юлією Тимошенко підписалися під зверненням до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції законів «Про трубопровідний транспорт», «Про управління об'єктами державної власності», анбандлінг «Нафтогазу», а також ряду Кодексів. Як повідомила прес-служба КСУ, ініціатори вважають, що ці закони суперечать нормам Конституції.
З ОПЗЖ підписи під 25-сторінковим файлом, в якому практично викладено увесь Основний Закон із «порушеннями», поставили проросійські політики Віктор Медведчук, Юлія Льовочкіна, Наталія Королевська, Нестор Шуфрич і Вадим Рабинович.
З тексту звернення зрозуміло те, що народних депутатів не влаштовує та модель анбандлінгу, яка була прийнята Україною і підтримана Європейською Комісією. Нібито уряд України втрачає при такій моделі контрольні та управлінські функції:
Перевищення повноважень Верховною Радою і «усунення» Кабміну по новій схемі анбандлінгу, на думку авторів звернення, «розбалансовує систему реалізації державної влади» в Україні.
Історія анбандлінгу «Нафтогазу»
Поділ функцій видобутку, доставки і транспортування природного газу є частиною вимог європейського енергетичного законодавства, яке імплементує Україна. У випадку з «Нафтогазом» Кабмін реалізував виділення у незалежну компанію «Оператора ГТС України» - підприємство, відповідальне за транзит палива територією країни.
Мета відділення – створення прозорих умов для тарифоутворення і транспортування трубопровідного газу.
Анбандлінг «Нафтогазу» - це частина стратегії Києва щодо формування енергетичної незалежності держави. Це і шлях до інтеграції в єдиний енергоринок ЄС. Також цей процес був обов'язковою умовою для укладення нового транзитного контракту між НАК і «Газпромом».
Напередодні нового року, 27 грудня 2019, «Оператор ТТС України» пройшов сертифікацію в Європейській Комісії на відповідність нормам Третього Енергопакету ЄС.
Мотиви скасування анбандлінгу
Глава «Оператора ГТС України» Сергій Макогон вважає, що за зверненням у КС стоїть спроба «розірвати контракт із Газпромом»:
«Україна не повинна дати жодного шансу розірвати цей контракт, в чому можуть бути зацікавлені сили як поза Україною, так і всередині. Про що свідчить недавній позов про неконституційність проведення відділення Оператора ГТС»
Також Макогон нагадав, що «згідно з новим договором завдяки принципу «качай або плати» Україна отримає близько 7 млрд доларів до 2025 року незалежно від обсягів фізичного транспортування». Простіше кажучи, транзитний контракт за європейськими правилами виключив важелі політичного тиску Кремля на Київ у вигляді шантажу газом.
Оскарження анбандлінгу не підтримують експерти, вбачаючи у намірах депутатів політичні цілі:
«Аргументи депутатів є політичними і не мають підстав. Так, енергетика є стратегічно важливою галуззю економіки України (як і будь-якої іншої країни), але анбандлінг ніяк не робить її менш важливою. Більш того – відділення оператора із транспортування газу забезпечує рівний доступ учасників ринку до транспортування газу, кращу конкуренцію, більшу прозорість – значить, якісний рівень послуг і безпеку поставок для споживачів. Незрозуміло, до чого анбандлінг до наведених у заяві пояснень»
Політолог Михайло Гончар зазначає, що кінцевою метою оскарження є «повернення ринку газу в Україні на круги своя». Що означає скасування реорганізації «Нафтогазу», повернення ГТС і підземних сховищ у корпоративну структуру НАК. Ці спроби експерт пов'язує із законодавчою ініціативою Андрія Деркача та Олександра Дубинського №3193-1 про заборону іноземцям входити до наглядових рад державних компаній.
Проштовхування цього законопроекту через Раду призведе до того, що нерезидентів України, які сьогодні входять до наглядових рад і «Нафтогазу», і «Магістральних газопроводів України» («Оператора ГТС»), замінять на «корисних» людей:
«Там йдеться про те, що іноземцям нічого робити в наглядових радах держкомпаній, а повинні бути представники української сторони, зокрема – уряду. Тобто стоїть завдання переформатувати наглядову раду Нафтогазу, що потім переформатує менеджмент Нафтогазу і будуть поставлені «свої» люди. Ось ці дві гілки сходяться в одну точку, що веде до кардинального перетрушування Нафтогазу і поверненню на круги своя»
Мета усіх цих маніпуляцій – повернення газового ринку в Україні під вплив Москви, вважає Гончар. І відшкодування «збитків», яких зазнав «Газпром», уклавши з «Нафтогазом» невигідний транзитний контракт.
Теоретично, «Газпром» може ініціювати розірвання транзитного контракту. Але згідно з умовами, це спричинить штрафні санкції від Стокгольмського арбітражу на суму 12,5 млрд доларів. Це шлях крайніх заходів і «Газпром», враховуючи його поточне фінансове становище, ситуацію з перенасиченням паливом на європейському ринку газу та коронавірус, на нього не піде.
«Єдиний шлях – це підірвати систему зсередини України. Саме на це і спрямований позов до КС від 47 народних депутатів. Якщо поділ Нафтогазу і ОГТСУ Конституційний суд визнає незаконним, то це відразу створить підстави для Газпрому говорити про недійсність транзитної угоди»
Окремі політики займаються нівелюванням реформ у сфері української енергетики, що дискредитує Київ у відносинах із європейцями, вважає Олена Павленко:
«Звернення депутатів виглядає як продовження вже розпочатого курсу на нівелювання проведених реформ в енергетиці. Першим таким кроком була спроба зробити нечинним Закон про енергетичний регулятор. Тепер за таким же сценарієм може бути поставлена під сумнів реформа газового сектора, створення оператора передачі газу. Такі ініціативи, перш за все, створюють враження нестабільної та непослідовної країни в очах міжнародних партнерів, з якими можна домовлятися про стратегічну співпрацю. В економічному плані це загрожує меншою кількістю інвестицій в Україну, в політичному – підіграванню російським заявам про те, що Україна не може бути самостійним і надійним партнером у газовому секторі»
Що стосується самого звернення, то воно не має і правових підстав, розповідає експертка:
«Проведення анбандлінгу – за принципом і правилами країн ЄС – одна з реформ, що випливають з Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Угода про Асоціацію є міжнародною угодою, яка має пріоритет над національним законодавством. Більш того – з 2019 року в Конституції чітко закріплений курс держави «на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі». Тому тут немає предмету для розгляду»
***
Відворотність реформ – це вразливе місце в Україні. І ситуація з можливістю скасування анбандлінгу – тому підтвердження. У нашій країні, на 6 році війни на Донбасі та окупації Криму, не припиняються спроби повернути державу в русло російського впливу. Особливий цинізм цьому додає те, що виконавцями чужої волі в Україні виступають і ті політичні сили, які нібито агітують за європейськість курсу країни.
Саме тому історія зі скасуванням анбандлінгу – це риторичне питання про те, чиїми інтересами керуються народні депутати, що дали присягу на вірність українському народові і голосніше за інших люблять парирувати про боротьбу проти «геноциду нації» і «зради» національних інтересів батьківщини. Ось тільки за чию батьківщину боротьба?
