У політиці прийнято оцінювати перші 100 днів правління будь-якої нової влади. Це той термін, який задає динаміку і напрямок політичного курсу, пріоритети і другорядні завдання.
Іноді відсутність результатів за перші 100 днів нова команда виправдовує браком часу. Інша справа – перші півроку. Досить, щоб проявити себе і залишити перші враження. А також наміри на майбутнє.
Тріумфи і падіння у Верховній Раді
Прямо на інавгурації Володимир Зеленський оголосив про розпуск Верховної Ради. І стратегічно не прогадав. А отримав моно більшість «Слуги народу» у новому скликанні, що дозволило президенту частково виконати свої передвиборні обіцянки щодо прийняття ряду законів. А також просунути деякі реформи, включаючи відкриття ринку землі в Україні, запуск Антикорупційного суду, судову реформу, блок економічних перетворень.
Якби Зеленський не провів вибори до Ради влітку, восени картина була б значно іншою. Сьогоднішні рейтинги і глави держави, і його партії значно просіли, про що свідчать багато свіжих соціологічних опитувань.
Просідання рейтингу закономірне, особливо якщо спочатку він становив близько 70% підтримки. Електоральне розчарування частково викликане завищеними очікуваннями від президента-новачка, почасти через банальні провали і неможливість «впихнуть невпихуемое».
Пропрезидентська монобільшість відзначилася турборежимом і прийняттям багатьох законопроектів, які припадали пилом у кабінетах Верховної Ради роками.
Але збита на швидку руку команда, ідеологічно розрізнена і навіть не визначена, об'єднана всього лише загальним брендом Володимира Зеленського, не могла працювати злагоджено довгий час. Звідси – численні політичні та медійні скандали, оприлюднення скелетів у шафі, викриття за гріхи минулого – все це б'є по іміджу і правлячої партії, і особисто президента. Також кидає тінь на увесь парламент.
Потепління в особистих відносинах з Путіним
На відміну від свого попередника Петра Порошенка, Володимир Зеленський вважає за краще не називати речі своїми іменами. Демонструючи особисту лояльність до лідера росіян Володимира Путіна. Упускаючи гостру риторику на його адресу і закриваючи очі на багато злочинів, які за вказівкою президента РФ реалізують в Україні.
Цю тактику Зеленського складно оцінювати однозначно. Адже позиція Порошенка при всіх його дипломатичних плюсах і досягненнях, не переконала Путіна ні до чого, що було б корисно Україні.
Складається враження, що особисті дзвінки Путіну – це віра Зеленського у цивілізований підхід. Що не може не лестити Путіну, авторитарному лідерові з імперським прицілом, звиклому до плазування свого оточення.
Наскільки виграшна тактика Зеленського? Також складно однозначно відповісти. Один із дзвінків був наслідком загибелі відразу 4 українських воїнів на Донбасі. Президент подзвонив із особистим проханням вплинути на терористів. Судячи з кількості обстрілів, загиблих за останнє «перемир'я» - це прохання залишилася не почутим.
Майбутня «Нормандська зустріч», до якої Зеленський так наполегливо схиляв Путіна, запланована на 9 грудня, стане кульмінацією усієї цієї стратегії особистого спілкування. За результатами буде зрозуміло, де Україна програє, а де – відстоїть свої інтереси.
Обмін військовополоненими та ув'язненими у вересні
Безумовно, вересневий обмін полоненими, про який написали усі провідні світові ЗМІ, - знакове досягнення команди президента. В Україну повернулися захоплені у Керченській протоці моряки, а також відомі політв'язні, включаючи Сенцова, Кольченка, Клиха, Сущенка, Балуха, Сізановіча та інших.
Повернути Україні моряків, до слова, Росія і так була зобов'язана за рішенням Міжнародного Суду ООН. А ось найбільш відомих політичних в'язнів могла й не видавати. Належне Зеленського в тому, що він зумів домовитися з Путіним про цей обмін, в тому числі за допомогою особистої лояльності.
Розведення сил на Донбасі
Ще один прояв лояльності до Путіна. Так як фактичне розведення сил відбувалося і відбувається під обстрілами. Що щодня фіксують Штаб ООС, моніторинги ОБСЄ, військові на лінії зіткнення і волонтери, які також щодня зустрічають борти з пораненими бійцями в госпіталях України.
Кількість загиблих за період «перемир'я» також зашкалює, враховуючи зміст терміну перемир'я. За жовтень 2019 загинуло 9 військових і 27 отримали поранення. За вересень загиблих – 14, за листопад, на поточну дату – 5 загиблих.
Тобто, ці процеси – розведення сил на ділянках по лінії протистояння – відбуваються нібито для встановлення миру на Донбасі. Однак миру в російській інтерпретації - під вогнем, і на сумнівних для України умовах.
«Формула Штайнмайера», яку влада збирається імплементувати для східних регіонів, не вселяє оптимізму політичним опонентам Зеленського, частині суспільства і ветеранам ООС. Останні вважають, що Україна просто здає свої позиції перед агресором.
Замість чіткого плану по Донбасу, чого від Зеленського і його команди очікують з самого початку, суспільство чує тишу, в буквальному сенсі слова. Це глобальна претензія до нової влади: щодо багатьох ключових питань зовнішньої та внутрішньої політики немає чіткого розуміння, куди рухається Україна. Суцільний комунікаційний провал. Причому про це говорять не тільки всередині країни, але і за її межами – серед партнерів, інвесторів та контрагентів держави.
Справа «Приватбанку»
Повернення олігарха Ігоря Коломойського в Україну після перемоги Володимира Зеленського на виборах президента розцінювалося як початок реваншу антиукраїнських сил. Тоді багато говорили про те, що тепер-от Зеленський буде зобов'язаний розрахуватися з Коломойським за свою перемогу. І ціною цього буде повернення націоналізованого «Приватбанку».
Мало хто припускав, що молодий і політично недосвідчений лідер побажає дистанціюватися від олігарха. Принаймні, у справі націоналізації «Привату», що Коломойський намагається оскаржити і повернути назад.
Публічно це виглядає приблизно як дистанціювання, хоч і не впевнене. На ділі відбувається так, що Ігор Коломойський задіює усі способи повернути банківську установу, вдаючись в тому числі до інформаційних провокацій. А з огляду на провали президентської команди у комунікаціях, ці провокації працюють проти України.
На даному етапі справа «Приватбанку» є умовою надання країні фінансової допомоги від Міжнародного Валютного Фонду. Фактично – ультиматумом. Співпраця з Фондом – показник для будь-якого іноземного інвестора.
З огляду на те, що МВФ залишив Україну в листопаді без будь-яких результатів про укладення нової фінансової програми, у кредиторів залишаються вагомі сумніви щодо здатності Зеленського утримати Коломойського в рамках. А «Приватбанк» в руках держави.
Скандал з Трампом
Дзвінок американського президента в Україну обернувся імпічментом. Конгресмени США доводять, що Дональд Трамп тиснув на Володимира Зеленського з метою отримання компромату на свого політичного противника Джозефа Байдена. Тиснув військовою допомогу Штатів на адресу України для захисту від російської агресії.
Президент Зеленський опинився мимоволі втягнутим у цю історію. Яка обіцяє вплинути на майбутні вибори в Америці в 2020 році.
В ході розслідування на світ вийшли багато неприємних фактів стосовно України. І багато крутиться навколо того, що наша країна – корумпована держава, надавати допомогу якій – це викидати гроші на вітер.
У цьому конкретному випадку мовчання Зеленського, що вже стало певною фішкою його президентства, на руку Україні. Невтручання у справи США – найкраща стратегія для Києва, якому важливо зберегти добрі відносини із Вашингтоном, незалежно від того, кандидат чиєї партії переможе на майбутніх виборах.
***
Підводячи підсумки першого півріччя, варто відзначити один парадокс Зеленського. Новий лідер робить помилки і його рейтинг падає. Однак поряд, на політичній арені, немає альтернативи.
Немає жодного іншого лідера, здатного об'єднати незадоволених правлячою політикою.
Ні Петро Порошенко, ні Святослав Вакарчук, ні тим більше Юлія Тимошенко або хтось із проросійської опозиції не здатний у поточних умовах стати сильною конкурентною фігурою. Тому всередині країни ми маємо тільки одну позицію, яку веде сам президент. Правда і відповідальність за все, що відбувається, лягає на нього.
Чи витягне президентську планку Володимир Зеленський – все ще відкрите питання, так як перші півроку пройшли під девізом невизначеності, маневрів навздогін і хитких результатів.
