«Темники» для Громадської ради: авторки скандальної колонки не пам'ятають, хто їм розповів про списки «своїх» суддів

Члени Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради (ТСК) під час чергового засідання, 4 листопада, допитували учасниць Громадської ради доброчесності (ГРД) та співавторок колонки, опублікованої в «Українській правді» у серпні цього року.

Комісія, очолювана нардепом Сергієм Власенком, намагалась отримати від авторок пояснення щодо тверджень, викладених у матеріалі – про можливий вплив фундації DEJURE та її керівника Михайла Жернакова на процес формування складу ГРД.

Саме в цьому контексті у пам’яті присутніх освіжилося призабуте слово «темники».

До чого тут темники?

Темниками називали списки тих, кого у новинах всіляко нахвалюють, а кого в інформаційному полі навіть не згадують. На час засідання ТСК це слово набуло трохи іншого контексту.

Громадська рада доброчесності – це постійно діючий незалежний орган у системі судоустрою України, призначений для сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Важливо знати, що від того як, та з кого формується Громадська рада доброчесності, залежить, яких суддів будуть мати українці. Якщо хтось справді може кулуарно «вплинути» на склад громадської ради – отже, можна вплинути і на судову реформу.

В опублікованій на УП колонці «Суб’єктність Громадської ради доброчесності: між де юре і де факто» серед іншого згадується й про те, що до початку офіційного голосування на виборах четвертого складу ГРД, нібито існував готовий список із 20 «своїх» кандидатів та ще трьох запасних. Цей список, за словами авторів однієї публікації, склала і просувала фундація DEJURE – громадська організація, яка давно займається питаннями судової реформи.

Мовляв, хтось у цій фундації заздалегідь домовився, хто має пройти, а хто ні. Когось навіть «прибрали» зі списку «небажаних». Начебто буквально ставили плюсики навпроти прізвищ тих, кого варто підтримати.

Зрештою вийшло так, що у день зборів і голосування, переможці були відомі наперед. Принаймні, якщо вірити авторам тієї самої статті.

То як сталося так, що ще до початку конкурсу комусь був відомий «остаточний список» із 20 основних і трьох запасних членів ради? І чому деякі з тих, хто мав бути «небажаним», потім справді не пройшли?

Хто бачив списки з «плюсиками»

Ці запитання й поставили учасники Тимчасової слідчої комісії авторам колонки: Тетяні Катриченко, Ользі Піскуновій та Людмилі Янкіній. Авторки плуталися у відповідях говорили, що «темників» особисто не бачили, їм «стало відомо» про існування такого, але від кого, хто саме повідомив – вони не пам’ятають.

У показах запрошених переважно звучало «це оціночне судження», тобто припущення, зроблене на основі розмов і вражень, а не документів.

«Факт тиску – це саме існування ТСК»

Наприклад, журналіст, голова ГО «Медійна ініціатива за права людини» та авторка вище згаданої колонки Тетяна Катриченко наголосила, що свідчити буде тільки про факти, а не оціночні судження. Тоді як жодних документів чи «темників», про які йшлося на засіданні, вона не бачила.

Коли депутати вимагали пояснити, звідки вона дізналася про існування «темників», Катриченко послалася на формулювання «стало відомо» у власній публікації, але джерела цієї інформації вона начебто не пам’ятає.

Насамкінець Катриченко заявила, що сам факт виклику до ТСК є формою тиску на громадянське суспільство. На що депутати порадили їй звернутися в поліцію, якщо вона дійсно вважає себе жертвою.

Наступною покази надавала Ольга Піскунова, експертка з антикорупції Центру політико-правових реформ, котра теж здебільшого ховалася за статтею 63 Конституції, що дозволяє не свідчити проти себе.

Піскунова: «Колонка — це не звинувачення, а припущення»

Як була сформована Громадська Рада доброчесності чергового складу, яку при цьому роль виконала фундація DEJURE – відповіді на запитання члени ТСК також не почули і від Ольги Піскунової. Експертка з антикорупції Центру політико-правових реформ та співавторка колонки, теж здебільшого посилалася на статтю 63 Конституції.

Піскунова пояснила, що колонка є публіцистичним жанром, який дозволяє автору висловлювати припущення та оцінки, а не констатувати юридичні факти.

«Жоден з авторів не уповноважений висувати звинувачення, бо ми не є представниками прокуратури», – наголосила вона.

Мандат і право ТСК

У підсумку, нардеп Сергій Власенко, керуючи роботою ТСК, наголосив: мандат Комісії є «максимально широким» і дозволяє перевіряти будь-які факти корупції чи пов'язаних із нею правопорушень у діяльності всіх судів, судових органів та правоохоронців.

За його словами, спроби уникнути надання інформації під приводом нібито «виходу ТСК за межі компетенції» є юридично безпідставними. ТСК прямо посилається на свою назву та постанову Верховної Ради, які дають їй право збирати та аналізувати інформацію про корупцію в судовій системі без обмежень. Це означає, що ні судді, ні правоохоронці не можуть ігнорувати запити комісії.

А отже, після того, як члени Громадської ради доброчесності (ГРД) на засіданні не змогли чітко пояснити походження «темників» та «списків своїх» кандидатів у ГРД, які нібито складалися за участі фундації DEJURE, – основним рішенням ТСК стало оголошення про примусовий привід на наступне засідання виконавчого директора ГО Фундація DEJURE Михайла Жернакова.

Нагадаємо, ТСК, виявила ознаки порушення антикорупційного законодавства у діях голови ВККС Андрія Пасічника. Раніше, комісія звернулася до Зеленського через численні порушення під час добору суддів.