Чи можливо заблокувати Telegram в Україні та чи є в цьому сенс
11 Березня 2026 17:42Світ цифровізувався. Майже кожен має смартфон і можливість дізнатись про будь-що з іншого куточку світу. Люди спілкуються за допомогою соціальних мереж чи месенджерів. Проте разом з цифровізацією постало питання й безпеки. В Україні вже чимало років підіймається питання щодо блокування Telegram – багатоплатформового месенджеру, який є вкрай популярним серед українців. За даними дослідження, яке провела міжнародна дослідницька компанія Ipsos протягом 14-28 листопада 2025 року, 62% українців назвали Telegram джерелом новин та інформації. Серед української молоді цифри ще вищі – 84%.
Питання про блокування актуалізувалось внаслідок терактів, які відбулись наприкінці лютого у Дніпрі, Миколаєві та Львові. Тоді ж загинули поліцейські, а Telegram став інструментом вербування українців, яким скористалась рф.
То чи дійсно заблокують Telegram? Чи є в України інструменти для цього? І чи це вирішить актуальну на сьогодні проблему? Журналісти UA.NEWS поспілкувались з фаховими експертами на ці теми.
Як Telegram пройшов шлях від месенджера до питання нацбезпеки
Тема блокування Telegram живе в українському просторі досить давно. Народилась вона ще в 2017-му році після блокування російських ресурсів, таких як «ВКонтакте», «Одноклассники» та «Mail.ru». Українці почали шукати альтернативні способи залишатись за зв’язку в мережі. Так Telegram став одним з варіантів для переходу й почав поступово набирати популярність серед українців. Проте вже тоді було зрозуміло, що платформа має пряме відношення до росії, оскільки її засновником є Павло Дуров. Фахівці з кібербезпеки наголошували на «російському сліді» архітектури месенджера.
Втім месенджер лиш закріплювався на українському ринку. До початку повномасштабного вторгнення в Telegram з’явились Чат-боти Укрзалізниці та державного застосунку «Дія». Публічні люди активно створювали свої канали в Telegram, набираючи підписників. В застосунку реєстрували й новинні канали, які на сьогоднішній день мають по кілька мільйонів підписників і слугують для українців одним з основних джерел для отримання інформації.
В 2022-му росія розпочинає повномасштабну війну в Україні. Telegram стає ключовим каналом комунікації серед населення, однак українські безпекові структури регулярно говорять про ризики платформи. У 2024-му починають офіційно визнавати проблему на рівні українських спецслужб. 14 лютого 2024 року представник ГУР МО Андрій Юсов публічно говорить про те, що Telegram містить низку реальних загроз для безпеки України.
25 березня 2024 року у Верховній Раді реєструють законопроєкт №11115 про «регулювання платформ спільного доступу до інформації». Медіаспільнота та автори законопроєкту (Микола Княжицький, Микита Потураєв, Ярослав Юрчишин та інші) прямо прив’язують його до діяльності Telegram. Проєкт запропонував прирівняти Telegram до медіа, що б зобов’язувало платформу розкрити структуру власності та призначити офіційного представника в Україні. Двома днями пізніше колишній очільник ГУР МО Кирило Буданов називає Telegram «проблемою з точки зору національної безпеки». За його словами, питання не в бажанні запровадити цензуру, а у технічній неможливості контролювати анонімні мережі, через які ворог координує свою діяльність.
Особливої гостроти дискусія набула, коли Telegram перетворився на інструмент для вербування виконавців терактів та диверсій. Протягом 2024-2025 років правоохоронці зафіксували сотні випадків, коли через анонімні чати підлітки та незахищені верстви населення за гроші виконували замовлення рф. Виконавці підпалювали військові авто, релейні шафи на залізниці та стежили за критичною інфраструктурою.
Держава вирішила реагувати послідовно. В середині вересня 2024 року Національний координаційний центр кібербезпеки при РНБО ввів обмеження на використання Telegram. Його заборонили використовувати на службових пристроях працівників держорганів, військових і операторів критичної інфраструктури. З листопада 2024-го заборону вводять і низка освітніх закладів. Зокрема, Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Український католицький університет. З 1 січня 2025-го до цієї заборони приєдналася й Києво-Могилянська академія.
Масштаб залучення молоді до маніпулятивних ігор рф підтвердили в СБУ. В квітні 2025-го стало відомо, що 22% завербованих для диверсій були неповнолітніми.
Проте справжнім шоком став лютий 2026-го. 23 лютого в країні сталися два теракти. У Миколаєві вибух на території АЗС травмував 7 патрульних поліцейських. У Дніпрі вибухом пошкодило будівлю відділку поліції. Слідство встановило, що з виконавцями обох злочинів куратори комунікували саме через Telegram.
Чому закриття Telegram не викличе соціального вибуху
Попри вищезгадані події, політолог Володимир Фесенко закликає до більш тверезої та прагматичної оцінки реального впливу платформи на українське суспільство. На його думку, не варто перебільшувати значення Telegram як «фундаменту» нашої інформаційної екосистеми. Тим паче, очікувати соціального вибуху у разі його обмеження.
«Я не думаю, що зараз є безпосередня загроза закриття Telegram. При владі є люди, які користуються і використовують Telegram в своїх інтересах. Предмету для дискусії я не бачу. Дискусія є, але закриття не буде. Українське суспільство різне. Воно не є однаковим. І в суспільстві є як противники, так і прихильники заборони Telegram», – коментує експерт.
Фесенко переконаний, що побоювання щодо втрати довіри молоді є безпідставними. По-перше, Telegram в Україні не є монополістом, оскільки значна частина молодої аудиторії вже давно змістила фокус у бік TikTok та інших відеоплатформ. По-друге, для більшості молодих людей політика не є пріоритетною сферою інтересів, тому закриття месенджера не спровокує масових протестів.
«Не треба вигадувати, що Telegram – це єдине чи найшвидше джерело. Колись панував Viber, сьогодні він відходить у минуле. Так само з часом відійде і Telegram, без будь-яких примусових заборон», – зазначає Володимир Фесенко.
Як закон дозволяє карати за фейки в Telegram та конфісковувати ноутбуки адмінів
Поки в публічній дискусії зважують, чи потрібне повне блокування, українське правове поле вже пропонує інструменти для більш точного й практичного реагування. Адвокат адвокатського об’єднання «Barristers» Михайло Бочевар зазначає, що в суспільстві тривалий час вважалось, ніби Telegram є «безпечною зоною». А за фейки, наклеп чи розголошення державних таємниць творець повідомлення не несе відповідальності.
Втім, як зазначає експерт, сьогодні закон дозволяє не лише штрафувати власників каналів, а й виносити судові рішення про повне блокування їхніх ресурсів. З юридичної точки зору, адміністратор Telegram-каналу є розповсюджувачем інформації. Тому особа зобов’язана дотримуватись закону.
«Порушення у сфері контенту кваліфікуються за декількома статтями Кодексу про адміністративні правопорушення: поширення неправдивих чуток (ст.1731), порушення законодавства у сфері персональних даних (ст. ст.18839 ), порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності( ст.512) та порушення законодавства про інформацію, рекламу, ЗМІ (ст.2123 ). Одна з найчастіших підстав для адміністративної відповідальності – поширення неправдивих чуток. Якщо канал публікує брехливу або принизливу інформацію про людину, це може підпадати під ст. ст.1731 КУпАП. На практиці суди розглядають адміністраторів навіть анонімних каналів як публічних поширювачів інформації й можуть накладати штрафи», - коментує експерт.
Адвокат додає, що по цьому випадку вже був прецедент. 27 січня районний суд на Одещині притягнув особу до відповідальності. Причиною став створений Telegram-канал, в якому публікувались фото учнів разом із неправдивими відомостями про них.
«Не менш важливим є й порушення авторських прав – використання чужих фото, відео, текстів без дозволу. В такому разі за ст.512 КпАП може бути застосовано штраф до 5 100 грн., а в особливо злісних випадках – навіть конфіскація обладнання, зокрема мобільного пристрою або ноутбука, через який ведеться канал», – зазначає Бочевар.
У випадку якщо діяльність Telegram-каналу загрожує національній безпеці, держава може застосовувати «важку артилерію».
«Існує кілька різних шляхів, якими українські органи можуть ініціювати обмеження доступу до контенту в Telegram. Найбільш поширеним є звернення до суду, в якому постраждала особа (або орган влади) просить визнати дії каналу незаконними та зобов’язати провайдерів заблокувати доступ. Паралельно діють і правоохоронні органи: Служба безпеки України, Кіберполіція або навіть Офіс Генерального прокурора можуть подати клопотання до Ради національної безпеки та оборони, щоб включити окремі Telegram-канали або їх власників до санкційного списку, або ж звернутися до слідчого судді в рамках кримінального провадження про обмеження доступу до таких каналів. Це вже дає підставу для блокування на національному рівні: обмеження IP, блокування DNS, припинення дії акаунтів через міжнародні запити до Telegram».
За словами адвоката, попри відсутність офісу Telegram в Україні, держава вже навчилася обмежувати доступ до небезпечних ресурсів. Одним із найвідоміших прикладів є справа проти мережі каналів, які курувалися російськими спецслужбами. Ще у лютому 2023 року суд заборонив в Україні популярні канали під назвами «Резидент», «Легитимный», «Картель» та «Сплетница», зобов’язавши інтернет-провайдерів заблокувати доступ до них. СБУ довела, що ці ресурси займалися підривною діяльністю за дорученням рф.
«Не варто забувати й про власні механізми Telegram. Компанія регулярно реагує на запити щодо каналів, які порушують закон або створюють загрозу. Якщо мова йде про шантаж, булінг, порнографію, фейки чи воєнну дезінформацію – адміністратор каналу або контент можуть бути видалені. І хоча Telegram є приватною компанією, вона все більше співпрацює з офіційними органами в умовах війни», – додає Михайло Бочевар.
Чому «вимкнути» Telegram в Україні технічно неможливо
Попри політичну рішучість та юридичні прецеденти, залишається головне питання: чи можливо технічно заблокувати Telegram в Україні? Фахівець у галузі телекомунікацій Олександр Глущенко говорить, що у нинішніх умовах тотальний і швидкий як політичні заяви бан глобального сервісу неможливий.
Український інтернет будувався як децентралізована «павутина», орієнтована на вільний обмін трафіком та виживання навіть у критичних умовах. На відміну від рф, у нас немає єдиного центру керування мережею, який можна було б вимкнути одним наказом.
«У світовій практиці існує кілька сценаріїв контролю над інтернетом. Перший – північнокорейський. В них мережа є фактично локальною (інтранет), а доступ до зовнішнього світу мають лише обрані. Другий – китайський. Китай пішов шляхом створення власної ізольованої екосистеми. Завдяки потужним локальним ресурсам вони повністю захопили увагу користувачів, а зовнішній трафік жорстко фільтрується «великим китайським фаєрволом». Більшість мешканців це влаштовує. Вони звикли до внутрішніх сервісів і просто не знають, що відбувається за периметром.
Третій варіант – російсько-іранський. Тут галузь почали регулювати не від самого початку, а вже в процесі її розвитку. росія пішла особливим шляхом після того, як вісім років тому не змогла здолати Telegram. Для мобільних операторів вони впровадили "білі списки". Коли мобільний інтернет вимикають, залишається доступ лише до обмеженого переліку ресурсів, а решта ресурсів просто не існує. Для дротових провайдерів розробили власний реєстр доменних імен. Зазвичай, коли ви вводите назву сайту, DNS-сервер підказує його IP-адресу. У російському реєстрі сотень популярних доменів просто немає. Якщо в росії спробувати зайти на YouTube.com без VPN, система відповість, що такого ресурсу не існує».
Олександр каже, що росіяни інвестували мільйони доларів в свою інтернет-інфраструктуру. На майданчику кожного російського провайдера чи дата-центру стоїть спеціальний програмно-апаратний комплекс під назвою DPI (або ТСПУ, СОРМ). Через нього пропускають абсолютно весь трафік. Його моніторять, фільтрують, блокують або сповільнюють прямо на рівні провайдера. В Україні такої інфраструктури для цензури немає. Щоб її створити, потрібні колосальні капіталовкладення в першу чергу для інтернет-провайдерів. Встановлення такого обладнання поставило б країну на шлях до цифрової диктатури.
Експерт згадав і про альтернативний російський месенджер під назвою Max:
«Вони (росіяни – ред.) просувають власну альтернативу під назвою Max (розробка "ВКонтакте"). Російських користувачів примусово заганяють туди, адже в цьому месенджері держава має абсолютну владу. Додаток може без відома власника скачувати з телефона галерею, контакти, геолокацію, встановлювати чи видаляти програми, пересилати дані, перевіряти наявність інших додатків на пристрої. На серверах "ВКонтакте" повідомлення не шифруються – вони повністю відкриті для спецслужб».
Олександр зазначає, що сьогодні в українському інфопросторі лунають гасла про аборону Telegram. Проте інструкції з конкретними діями для блокування політики не додають.
«Звучать пропозиції створити месенджер на базі "Дії" як альтернативу Telegram. Фактично – це спроба піти тим самим російським сценарієм, про який я згадував. Так, створити такий месенджер напевно є можливим. Але для цього потрібні час, колосальні гроші та розбудова інфраструктури. Та головне питання в іншому: що ми там будемо робити? Щоб люди користувалися месенджером, він має бути цікавим, функціональним і нести реальну користь та мати цінність для споживача».
Експерт додає, що альтернативні месенджери, як от WhatsApp або Viber, не зможуть замінити Telegram, оскільки технічно вони суттєво відстають:
«Viber і WhatsApp за своєю суттю залишаються месенджерами, тоді як Telegram еволюціонував у повноцінну соціальну мережу з можливістю мікроблогінгу. Це "суперап", де можна створювати канали, великі ком’юніті та вести власну стрічку новин. Користувачам там комфортно, і саме тому вони там залишаються. Достатньо зайти на TGStat і подивитися на топ-канали в різних країнах. У тому ж Ірані, який наразі виборює право не бути авторитарною країною із зазіханням знищити світ, політичні канали мають мільйони підписників, а поруч із ними – величезні спільноти з технологій, VPN та проксі-серверів. Жоден інший додаток сьогодні не забезпечує такої багатофункціональності. І мова йде виключно про технологічність та можливості для користувача, а не те яка країна, спецслужби агенти стоять за технологічними платформами»
Замість того, аби заблокувати месенджер, експерт пропонує розвивати цифрову грамотність у користувачів. На його думку, в Україні має панувати культура нульової довіри до будь-якої інформації в мережі. Люди повинні чітко усвідомлювати, що офіційні структури ніколи не комунікуватимуть через анонімні акаунти.
«Давайте по фактах: команда розробників Telegram походить з Росії, і гарантій того, що російські спецслужби не контролюють месенджер, у нас немає. Платформа має дві критичні відмінності, які роблять її ідеальним інструментом для маніпуляцій. Це тотальна анонімність (ніхто не дізнається, хто стоїть за акаунтом) та відсутність модерації (у компанії немає офісів чи служби підтримки, куди можна поскаржитись і отримати зворотній зв`язок чи реакцію).
Якщо у WhatsApp чи Viber на протиправний контент можна отримати реакцію адміністрації, то в Telegram її, найімовірніше, не буде. Проте в тому ж російському Max, який контролюється державою і де можуть зареєструватись виключно мешканці росії та білорусі, шахраї запустили вірус "Мамонт" (так шахраї називають жертву, яку "стрижуть" на гроші). Як наслідок, тотальний контроль не врятував росіян від пограбування через цей самий додаток. Це доводить, що проблема не в платформах, а в людях.
Саме тому акцент має бути не на заборонах, а на цифровій гігієні. Кожен має знати про ризики та використовувати базові інструменти захисту. Це двофакторна автентифікація та хмарний пароль. Це розуміння роботи цифрових платформ і які дані можна їм довіряти, а які ні. Це базова гігієна і нульова недовіра до цифрового світу, що унеможливлює пересилання через той самий Telegram чутливої інформації, документів, персональних даних, перевірка всіх підозрілих посилань чи пропозицій, більшість з яких – фішингові. Ці елементарні речі здатні зупинити більшість загроз», – коментує Олександр.
Олександр переконаний, що систематичне інформування та навчання громадян здатне знецінити зусилля ворога. Якщо українці чітко розумітимуть логіку зловмисників, то ресурси, які ворог витрачає на вербування втратять свою ефективність та стануть занадто дорогими.
«Наприклад, ви у Telegram отримуєте таке повідомлення: "Я боєць у бліндажі на нулі, у мене зламана нога. Зареєструй мій Старлінк у ЦНАПі, ось дані. Допоможи. Ну і зверху тобі за турботу – 200 долярів на картку чи криптогаманець". Ви маєте чітко розуміти, що це звичайна маніпуляція. Це спроба «розвести» вас і підставити під кримінальну статтю. У такій ситуації є лише одна правильна реакція. Потрібно зробити скриншоти листування та повідомити про це у відповідні служби. А можна і дані взяти терміналу Starlink та передати їх спецслужбам, і гроші – щоб задонатити на ЗСУ. Але з відповідним фіксуванням ваших намірів та намірів зловмисників».
Олександр Глущенко підкреслює, що намагання загнати користувачів у штучні рамки стимулюватиме їх до пошуку обходу цих обмежень. Це нескінченна «гонка озброєнь», у якій технології завжди будуть на крок попереду регуляцій.
То видаляти Telegram чи продовжувати користуватись?
Експерти сходяться на думці, що блокування Telegram не є можливим з технічної та політичної складової. Натомість головний виклик полягає у тому, аби держава та суспільство знайшли власний спосіб боротьби з ворожими пастками, не копіюючи методи рф.
Україна сьогодні стоїть перед вибором: або будувати стіну обмежень, або ж змінювати та створювати суспільство, яке буде здатне протистояти будь-яким гібридним загрозам.
Втім, ваш вибір залежить лише від вас. Головне – пам’ятати, що кожен лайк, репост чи довіра до анонімного повідомлення може бути внеском у чиюсь інформаційну кампанію. Перевіряйте інформацію і будьте в безпеці в інтернеті.
