Як Україна втратила мільярди доларів через «чистки» фінтех-сектору: гучні справи та наслідки

Фінтех-компанії допомогли українській економіці вистояти під час пандемії та повномасштабного вторгнення РФ, коли хаос і падіння фінансової системи здавалися невідворотними. Завдяки платіжним системам та застосункам люди могли вільно користуватися грошима навіть у період масової міграції під час війни. Багатьом це забезпечило виживання.  

Але саме технологічний сектор фінансових послуг зазнав найбільших «чисток» та переслідувань з боку влади за останні 10 років. Боротьба з «ворожим» бізнесом стала приводом для переділу ринку і нищення багатьох українських компаній, які активно працювали і сплачували податки державі. Їхню роботу та рахунки миттєво блокували. Компанії змушені були роками через суди доводити свою невинуватість, щоб повернути активи чи відновити роботу.

У цей же час у західних країнах такі ж самі бізнеси продовжували розвиватися, посилювати свою конкурентоздатність та капіталізацію, яка зараз оцінюється у трильйони доларів. Такі історії українських експатів є найкращим свідченням втрат нашої держави ― фінансових, кадрових і технологічних.

Днями виповнюється 10 років відтоді, як почався відлік повзучого руйнування фінтех-сектору в Україні. Тоді стався перший прецедент у галузі ― з українського ринку вивели платіжну систему 24NonStop. Про найгучніші блокування фінтех-компаній та чому українські IT-експати зараз будують бізнес за кордоном ― читайте на UA.News.

Частина перша. Як влада знищувала платіжні системи в Україні: резонансні справи
 

Кейс: 24NonStop
 

Наприкінці жовтня 2015 року українські ЗМІ повідомили, що СБУ вилучила сервери мережі платіжних терміналів 24NonStop. Заблокували 7500 терміналів по всій країні. Тоді ж на екранах терміналів вивели повідомлення для клієнтів, що компанію «руйнує СБУ».

Служба безпеки звинуватила платіжну систему в переказах на окуповані території та арештувала її рахунки на 20 млн грн, заблокувавши будь-яку можливість забезпечувати перекази клієнтів. У січні 2016 року Нацбанк офіційно повідомив, що призупинив переказ коштів у внутрішньодержавній платіжній системі 24NonStop.

Приблизно через рік, у березні 2017-го, компанія намагалася відновити свою роботу. Весь цей час її керівники доводили, що звинувачення та санкції проти 24NonStop суперечать законодавству. Лише у квітні 2019 року Окружний адмінсуд у  Києві визнав незаконними рішення НБУ, якими було блоковано діяльність внутрішньодержавної платіжної системи 24NonStop. Виявилося, що регулятор застосував обмежувальні заходи із порушенням Конституції.

Згідно з судовими матеріалами, НБУ ухвалив рішення про виключення ТОВ «Ай Ті Фінанс» з переліку операторів на підставі нормативної бази регулятора, яка набула чинності вже у 2015 році. Тобто нові та більш жорсткі положення вступили в силу вже після проведеної у 2014 році перевірки, яка виявила порушення. Таким чином, НБУ, застосувавши більш жорсткі норми «заднім числом», порушив статтю 58 Конституції України, що й було визнано Окружним адмінсудом.

Кейс: TYME
 

У червні 2018 року в Україні припинила свою діяльність міжнародна платіжна система TYME після того, як її реєстрацію та всі ліцензії скасував Нацбанк. На той час TYME була одним з найбільших гравців на українському ринку та мала статус соціально-значущої.

В НБУ заявили, що викрили співпрацю компанії із забороненою російською платіжною системою. За інформацією СБУ, через одного з учасників нерезидентів системи TYME (із Саудівської Аравії) насправді надійшов переклад із РФ.

Натомість керівники компанії TYME заявили, що НБУ мав доступ до всієї інформації і міг перевірити дані силовиків, а не закривати компанію.

«НБУ бачив статистику з переказів через МПС TYME, тому його реакція у вигляді знищення всієї платіжної системи вже злочин і, можливо, навмисна змова. В результаті з ринку одним розчерком пера посадових осіб НБУ — голови Якова Смолія за участю першого заступника голови НБУ Катерини Рожкової та директора департаменту ліцензування НБУ Олександра Бевза — було прибрано абсолютного лідера серед платіжних систем», — пояснив тоді директор ТОВ «Фінансова компанія «ОМП-2013» (бренд TYME) Олексій Шиян.

Компанія пішла в суди і згодом подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, який відмовився задовольнити позов платіжної системи до НБУ про повернення їй ліцензій.

«МПС«TYME» принципово піде до кінця в розгляді цього питання і покаранні всіх винних», — заявив Олексій Шиян.

За його словами, Окружний адміністративний суд Києва, який встав на сторону НБУ, не врахував аргументи платіжної системи про те, що дії регулятора повинні бути прогнозованими, а заходи впливу — адекватні правопорушенням. Тоді ж Шиян наголосив, що кейс їхньої компанії став «серйозним ударом по репутації України».

Зауважимо, що на дату скасування реєстрації TYME та відкликання ліцензій у цій міжнародній платіжній системі було 52 учасники (серед них 14 нерезидентів). Учасниками-резидентами TYME ставали найбільші гравці українського бізнесу, зокрема «Нова Пошта», ПриватБанк. Понад 30 млн осіб користувалися сервісами TYME щомісяця.

Кейс: LEO
 

У березні 2023 року НБУ скасував реєстрацію ще одного ключового гравця ринку — міжнародної платіжної системи LEO. Регулятор також виключив інформацію про цю платіжну систему з Реєстру платіжної інфраструктури. Причиною знову стали «безпекові ризики». У прес-службі НБУ тоді пояснили, що рішення ухвалили у зв’язку із санкціями РНБО до оператора цієї платіжної системи.

Таким чином, Нацбанк через скасування реєстрації МПС LEO також відмінив реєстрацію 21 її учасника, серед яких один банк-резидент (АТ «Скай банк»), дві небанківські установи-нерезиденти та 18 небанківських фінансових установ.

Масштаби такого удару для фінтех-сектора можна зрозуміти, поглянувши на високі позиції, які утримувала МПС LEO на ринку. Ця платіжна система була зареєстрована Національним банком у січні 2017 року як внутрішньодержавна, у квітні 2019 року набула статусу міжнародної. LEO забезпечувала платіжні рішення для бізнесу, зокрема для розробників ігор та дистриб'юторів ігрових сервісів. У планах був розвиток та масштабування на зовнішніх ринках. У березні 2021 року Нацбанк вніс міжнародну платіжну систему LEO до категорії важливих платіжних систем в Україні. А в червні того ж року Наглядову раду платіжної системи очолив колишній президент України Віктор Ющенко.

Станом на жовтень 2021 року МПС LEO утримувала позиції у топ-4 рейтингу гравців фінансового ринку, була однією з найбільш активних платіжних систем, створених небанківськими фінансовими установами. Основними результатами її діяльності були: зростання обороту на 146% в межах платіжної системи за 9 місяців 2021 року (порівняно з аналогічним періодом 2020 р.); збільшення кількості транзакцій на 147% за три квартали 2021 року (27,8 млн у 2021-му проти 18,9 млн транзакцій у 2020 р.).

Зрештою, як і більшість заблокованих НБУ компаній, МПС LEO змушена була через суди доводити незаконність дій регулятора та захищати власні активи. У лютому 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд підтвердив незаконність накладення штрафу та виведення з ринку фінансової компанії ЛЕО (МПС LEO). НБУ зобов’язали повернути 73 млн. грн. та судовий збip акціонерам компанії.

При цьому суд виніс остаточне рішення залишити без задоволення апеляційну скаргу Національного банку України.

Кейс: Fondy
 

29 квітня 2024 року Нацбанк скасував ліцензію популярного платіжного сервісу Fondy, яка дозволяла йому працювати з Visa та Mastercard. Йшлося про анулювання реєстрації юрособи Fondy «ФК «Елаєнс» як учасника вказаних платіжних систем.

Як і у всіх попередніх кейсах, НБУ заблокував бізнес одного з найбільших платіжних сервісів через «загрозу нацбезпеці». В основі такого рішення була велика доповідна записка СБУ про роботу сервісу у Росії та на тимчасово окупованих територіях.

На той час Fondy забезпечував процесинг платежів у понад 150 валютах та давав змогу приймати оплати від клієнтів із понад 200-т країн світу. Компанія надавала послуги eCommerce, SaaS, маркетплейсам, платформам, HoReCa, EdTech, благодійним фондам тощо.

Після того, як Fondy заблокували транзакції через Visa i Mastercard, обмеження зачепили тисячі малих та середніх бізнесів, які користувалися цим сервісом і недоотримали свої платежі. Це стало серйозною проблемою для значної частини українського e-commerce, зокрема компаній Uklon, Glovo Bolt Food, онлайн-школи англійської мови EnglishDom та інших.

Непрозорість цього рішення НБУ ілюструє той факт, що на той момент власники компанії отримала дозвіл на її продаж публічному іноземному інвестору, що мало стати інвестицією в український фінансовий ринок. А Нацбанк як регулятор знав про підготовку до продажу.

Натомість рішення НБУ на підставі звинувачень СБУ не тільки фактично заблокувало бізнес Fondy, але й поставило під сумнів майже фіналізовану угоду з продажу цієї міжнародної платіжної системи грузинському TBC Bank. Вартість цієї угоди оцінювали у €5 млн.

Українські ЗМІ тоді зауважили, що СБУ публічно так і не навела підтверджень того, що платіжний сервіс Fondy становить загрозу національній безпеці України.

«Ми точно знаємо, що доказів тому, що дії нашої компанії можуть бути загрозою нацбезпеці, немає», – йшлося у письмовому коментарі засновниці Fondy Валерії Вагоровської.

ЧАСТИНА ДРУГА. Втрачені можливості та українська діаспора фінтеху
 

Щоб зрозуміти втрати, яких завдала «варварська» політика держави щодо фінтех-компаній, розглянемо кілька основних показників. У 2025 році звіт Української асоціації фінтех та інноваційних компаній (УАФІК) показав, що загальна вартісна оцінка ринку фінтех-сектору в Україні становить $1,5 млрд. На перший погляд ― високий показник і свідчення «стабільного зростання та інноваційної зрілості галузі».

Але є інші шокуючі цифри, які показують втрачений Україною потенціал. Понад $2,5 трлн – саме така капіталізація іноземних технологічних компаній, які мають українське коріння, тобто співзасновників, керівників або важливих членів команди українського походження.

В історію трьох десятиліть розвитку технологічної індустрії, позначену розквітом Кремнієвої долини, появою китайських технологічних компаній та становленням Ізраїлю як «Нації стартапів», свій внесок зробили й українці. Натепер Україна має велику технологічну діаспору з внутрішньою екосистемою.

Сукупну ринкову капіталізацію у 20 компаніях з прямими українськими зв'язками оцінюють у $2,53 трлн. Західні аналітики ринку вказують на такі важливі деталі цього портфелю:

• П'ять компаній, що торгуються на NASDAQ.

• Сім однорогів з оцінкою понад $1 млрд.

• 60% цих компаній були засновані безпосередньо в Україні ― не емігрантами, а засновниками, які обрали будувати бізнес з Києва, Харкова та Донецька.

Детальніше розглянемо з чого складається портфель на $2,5 трн.

1. Мега-капіталізація (від $20млрд+)

• $1,85трлн ― Meta Platforms (WhatsApp) ― Ян Кум, співзасновник родом з України (Київ).

• $75 млрд ― Revolut ― Влад Яценко, співзасновник (Одеса).

• $66 млрд ― PayPal ― Макс Левчин, співзасновник (Київ).

• $24 млрд ― Affirm - Макс Левчин, засновник (Київ).

2. Великі однороги ($5-20 млрд)

• $13 млрд ― Grammarly, заснована у Києві у 2009 р., в команді має понад 140 українських інженерів.

• $9 млрд ― EPAM Systems ( NYSE), понад 20 тис. українських співробітників.

• $7,5 млрд ― GitLab ― Дмитро Запорожець, засновник із України (Донецьк).

3. «Стандартні» однороги ($1-5 млрд)

• $2 млрд ― Firefly Aerospace.

• $1,25 млрд ― airSlate.

• $1,1 млрд ― People.ai.

• $1млрд ― Cyberhaven.

• $1 млрд ― Genesis.

• $1млрд ― Headway.

• Шість компаній з вартістю $100-500 млн.

Галузевий розподіл:

• 40% ― понад $180 млрд: FinTech (PayPal, Affirm, Revolut).

• 30% ― понад $21млрд: AI/SaaS (Grammarly, GitLab, airSlate).

• 10% ― понад $1,5 млрд: EdTech (Preply, Headway).

• 10% ― $2,5млрд: SpaceTech/IoT (Firefly Aerospace, Ajax Systems).

• 10% ― $600 млн: Gaming/Media (Genesis, Restream).
   

ЧАСТИНА ТРЕТЯ. Як формувалася фінтех-діаспора
 

Аналітики вказують на чотири хвилі створення портфелю капіталізації українського походження у технологічній галузі, що напряму корелюється між геополітикою та появою однорогів.

Перша хвиля (1998-2004): Основа діаспори ($90 млрд+)
 

Геополітичним тригером для її виникнення стала азійська криза 1997 року та російська фінансова криза 1998 року. У той період економічний колапс змусив близько 500 тис. українців емігрувати. Когорта, освічена у радянських STEM-програмах, стала основою «української мафії» у Кремнієвій долині. Її ключовими гравцями стали:

• Макс Левчин (народився у Києві, 1975). Емігрував у 1991 р., співзаснував PayPal у 1998 р. Загалом створив понад $90 млрд. ринкової вартості через PayPal та Affirm.

• Ян Кум (народився у Києві, 1976). Емігрував у 1992р., співзаснував WhatsApp у 2009 р.

Утім, ця перша хвиля міграції не була втратою мізків для фінтеху, а скоріше ― будівництвом мостів. Перші фінтех-емігранти стали провідниками капіталу та менторства для наступного покоління.
 

Друга хвиля (2009-2014): Київський ренесанс ($22млрд+)
 

Цей період пов'язують із компаніями: Grammarly, GitLab, Genesis, Ajax Systems, Preply, Restream. На його формування вплинув потрійний тригер.

1. Глобальна фінансова криза (2008-2009)

• Венчурне фінансування у США впало на 30%.

• Віддалена робота стала легітимною.

• Заснування та розвиток бізнесу з України стали життєздатними.

Наприклад, Grammarly, заснована у Києві у 2009 році, працювала без зовнішнього капіталу вісім років ― безпрецедентна дисципліна, що згодом забезпечила вартість компанії у $13 млрд.

2. Аутсорсинговий бум в Україні (2009-2013)

• В українській ІТ-сфері працювало понад 200 тис. професіоналів.

• Арбітраж вартості: $20-40/год проти $100-150/год у США.

• До 2013 року Україна стала найбільшим ІТ-аутсорсинговим хабом Східної Європи.

3. Революція Гідності або Євромайдан (2013-2014)

• У суспільстві відбувся психологічний прорив: «Ми можемо змінювати системи».

• Ідеологічний поворот до Європи.

• Вибух підприємницької енергії.
   

Третя хвиля (2015-2018): Диверсифікація під вогнем ($78млрд+)
 

До цього періоду відтносять становлення компаній: Revolut, Firefly Aerospace, airSlate, Headway, People.ai

Геополітичним тригером стала незаконна анексія Криму та початок війни на Донбасі у 2014 році. Російська агресія змусила понад 50 тис ІТ-професіоналів переїхати, але замість знищення екосистеми, виникла нова гібридна модель функціонування:

• Західна штаб-квартира (з доступом до капіталу).

• Український R&D (економічна ефективність та глибина талантів).

• Глобальний розподіл ресурсів фінтеху.

Сильні сторони фінтеху з українським корінням. Описуючи третю хвилю формування української фінтех діаспори, аналітики вказують на ефективність економічних моделей бізнесів українського походження, які працюють на глобальних ринках. Зокрема, йдеться про підбір та управління командами.

Кейс: Київський R&D-центр Grammarly

• 140 інженерів × $4,000/міс × 12 міс = $6,7 млн/рік

• Та сама команда у Сан-Франциско: $25,2 млн/рік

• Річна економія: $18,5 млн.

Цей арбітраж забезпечив прибутковість до Series A - конкурентна перевага, яку не могли повторити конкуренти з Кремнієвої долини.

Кейс: Revolut

Влад Яценко, випускник Чорноморського національного університеті ім. Петра Могили у Миколаєві, співзаснував фін-тех стартап Revolut у Лондоні у 2015 році. Нині компанія має такі показники:

• Загальна вартість $75 млрд (найцінніший фінтех Європи).

• Українська команда: понад 200 інженерів.

• Економія витрат: приблизно $40 млн щорічно.

Кейс: Firefly Aerospace

У 2017 українець Макс Поляков (Запоріжжя) викупив активи збанкрутілої Firefly Space Systems та інвестував у компанію понад $200 млн. Через рік він відкрив R&D-центр у Дніпрі (150 аерокосмічних інженерів), а вже у 2021-му отримав контракт від NASA на $93 млн (загальна вартість сягає $1 млрд). Проте у листопаді 2021-го Комітет іноземних інвестицій у США (CFIUS) почав вимагати, щоб Поляков продав 50% компанії через «питання нацбезпеки». У 2022 році під тиском американського уряду Поляков продав свою частку у Firefly Aerospace американським партнерам за символічний $1.

У 2023-2024 роках компанія успішно запустила ракету Alpha та виграла контракти Пентагону. У липні 2024 року CFIUS скасував рішення та зняв обмеження з Полякова.

Станом на листопад 2024 року Firefly Aerospace оцінили у $2 млрд, компанія почала підготовку до IPO на $5,5 млрд. Таким чином, навіть під екстремальним тиском український технологічний фундамент виявився настільки міцним, що компанія не лише вижила, але й процвітає.

Четверта хвиля (2022-2025): Премія за стійкість (понад $350млн нового капіталу)
 

Геополітичним тригером для формування цієї хвилі фінтех-діаспори стало повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Спочатку всі очікували колапсу екосистеми галузі. Але варто було врахувати, що після 2014 року український фінтех системно готувався до ескалації з боку країни-агресора. У багатьох компаніях узгодили покрокові плани дій на випадок повномасштабної війни:

• Grammarly продумала план релокації за 72 години.

• GitLab створила повністю розподілену модель, співробітники працювали по всьому світу.

• Preply перевела критичні системи на хмарні сервіси AWS та Google Cloud.

Загалом компаніям галузі вдалося адаптуватися до умов війни за 2-4 тижні, а в подальші роки вистояти та збільшити свою ефективність.

Показники ефективності (2022-2024):

• Виручка Grammarly: понад 30%.

• База користувачів Preply: понад 40%.

• Продуктивність української команди GitLab: Без змін.

• Банкрутства серед топ-20 компаній: Нуль.

Децентралізація як стратегія.

До лютого 2022 року провідні компанії вже діяли в мультилокаційних моделях:

• Grammarly: Київ, Львів, Варшава, Берлін, Лондон.

• GitLab: Повністю розподілена (65 країн).

• Preply: Барселона (HQ), Київ (R&D), кілька локацій в ЄС.

Частина четверта. Чи може Україна повернути потенціал ІТ-індустрії 
 

У передвоєнні роки ІТ-індустрія, без перебільшення, забезпечувала стійкість української економіки: активно розвивалась і зростала на 25-30% щороку. За підсумками 2021-го, у технологічному секторі працювало 300 тис. фахівців і попит на розробників перевищував пропозицію. Україна також була одним із найбільших постачальників ІТ-послуг в Європі. Експорт ІТ-послуг перевищив $6 млрд. Тобто, галузь принесла країні понад 4% ВВП.

У той же час українські експати вже створили потужну міжнародну екосистему, яка оцінюється у трильйони доларів.

Отже, потенціал у галузі є, але залишаються відкритими питання: Що може запропонувати влада для того, щоб повернути до України унікальні IT-компанії та професійні команди, які зараз працюють на розвиток інших держав? Чи може Україна взяти приклад з Ірландії, яка завдяки державній політиці стала центром для інвестицій у технологічні галузі, і куди масово переїжджають IT-компанії та мають свої офіси такі гіганти, як Google, Facebook, Apple, Amazon, Microsoft? Чи зацікавлена українська влада у таких змінах?

Читайте також:
OpenAI переходить до комерційної моделі  та створює благодійний фонд на $25 млрд
Квантовий алгоритм Echoes від Google відкриває нові горизонти у прикладних дослідженнях